Під час 13-го Кубка Карпат із парапланерного спорту в Закарпатті уподібнитися птахам мали змогу всі охочі
Василь БЕДЗІР, «Урядовий кур’єр» Оксана ЧУЖА для «Урядового кур’єра»
Спекотної літньої днини кожен містянин, напевно, мріє про благодатну прохолоду. Ми вирішили шукати її в небі, тож подалися в Карпати ловити норовливий вітер за допомогою крил. Так-так, саме крилом називають купол параплана, безмоторного літального апарата, за допомогою якого можна ширяти (планерувати) в небі.
Пунктом нашого призначення стало село Пилипець, що в Закарпатті. Якихось 12 кілометрів від залізничної станції Воловець — і ми біля підніжжя гори Гимба (1498 м), з якої відкривається чудова панорама Боржавського хребта Українських Карпат. Тут є й інші, не менш красиві, гори, але парапланеристи вподобали саме цю через хорошу інфраструктуру.
Тут проходив відкритий Кубок Карпат 2013 року з парапланерного спорту і можна було відчути драйв польоту, навіть якщо лише спостерігати за спортсменами.
До половини гори можна виїхати крісельним підйомником, а далі «ГАЗами» до верхівки. Поїздка на «ГАЗі» — це теж неабиякий екстрим, на деяких майже прямовисних ділянках здавалося, що він ось-ось перекинеться. А ще ми надихалися справжнього екологічно чистого пилу, що курився з-під коліс авто.
Для комп’ютерних черв’яків і половина гори з круговою панорамою вже може здатися гірським раєм. Але тим, хто не шукає легких шляхів, раджу не зупинятися й продовжити підйом на гору вже пішки. Вітер-свистун у вухах, запаморочливі краєвиди замшево-атласних гір, що переливаються на сонці від жовто-коричневого до зелено-синього, будуть компенсацією за пролитий піт. Залежно від вашої фізичної підготовки й естетичного виховання (перерв на фотографування пейзажів), Гимба підкориться за 25—50 хвилин.
На крилі — від Харкова до Азова
І ось перший день змагань. Сонце доходить зеніту, ми — на місці старту, всі чекають на льотну погоду. Поки що дме сильний вітер, і пілоти, сховавшись за величезними рюкзаками зі спорядженням, розповідають про польоти. Один — про Тенерифе й іспанські вітри, інші — про найбільші досягнення (рекорд України та Європи на дальність польоту встановив наш спортсмен, пролетівши парапланом від Харкова до Азовського моря) та пригоди (жінку підняло висхідним потоком повітря на висоту понад 9 км за 10 хвилин, внаслідок чого вона обморозила обличчя та пальці рук). Багато говорять про спорядження. Виявляється, в Україні є виробники парапланів. Серед популярних — харківська фірма «Sky Country» та київська «Аерос». Остання експортує свою продукцію (параплани, дельтаплани, мотодельтаплани, планери, нанотрайки та надлегкі літаки) в 43 країни, не рахуючи СНД.
За розмовами час спливає швидко, вітер зменшується, термічні потоки активізуються і розпочинається брифінг. Обцілований сонцем і вітрами директор змагань Микола Струк розповідає про завдання на сьогодні (щодня вони різні й залежать від погодних умов), маршрут польоту й робить інструктаж. Спортсмени записують координати в бортові комп’ютери (пілот зобов’язаний мати висотомір і GPS, мобільний телефон і радіостанцію, точну карту місцевості кожному видають перед змаганнями) та йдуть готуватися до польоту: розкладають крила, перевіряють стропи, підвісну систему, налаштовують рації й одягають льотні комбінезони. Звертаємо увагу на їхні спеціальні черевики, що мають захистити гомілковостопний суглоб. Відчувається радість у їхніх рухах, адже незабаром уподібняться птахам.
Небо не прощає нехлюйства. Фото Оксани ЧУЖОЇ
Фрі-флаєри просто вільно літають
Доки спортсмени готуються, наше товариство розважає симпатична Божена Кузмич зі Львова — адміністратор змагань і суддя на старті, яка у земному житті є директором туристичної фірми. Дівчина займається парапланеризмом п’ять років. З її розповідей дізнаємося: Кубок Карпат стартував 2000-го і цього року проходить утринадцяте. Організатори — Федерація парапланеризму України, парапланерний клуб «Кумулюс» (м. Львів), Міжгірська та Воловецька райдержадміністрації. Раніше з’їжджалися до села Гукливий Воловецького району, що за 10 км звідси. Але через погану інфраструктуру змагання перенесли до Пилипця.
Боржавський хребет майже ідеально підходить для парапланеризму. Ці гори зовсім безпечні, немає каміння, скель, крутих схилів, тут добра аеродинамічна атмосфера. Зареєструвалося на Кубок попередньо 70 учасників, проте першого ж дня цю кількість було перекрито більш ніж на 30 спортсменів. Є пілоти з Росії, Білорусі, Молдови, Словаччини, Польщі. Очікували на групу з Іспанії. Спортсмен із цієї країни, учасник чемпіонату світу, який побував тут раніше, мав намір привезти з собою команду — так йому сподобалися закарпатські краєвиди й умови для польотів. Але щось у них не вийшло. Уперше приїхали парапланеристи з Криму.
Усі пілоти на цій горі поділяються на дві категорії: учасники змагань і фрі-флаєри. Останні участі у Кубку не беруть, просто вільно літають й переймають досвід у досвідчених. Божена зауважила, що змагання модернізували. Розмір стартового внеску залишився тим самим (90 євро з попередньою реєстрацією або 120 — у день змагань), але додалися канапки та пайки для учасників. 15-відсоткову знижку передбачено для учасників торішнього Кубка, який через негоду так і не відбувся.
Умови участі стали жорсткіші: пілотів без медичного страхового свідоцтва не допускають до змагань. Щодо мети і завдань змагань, то, крім розіграшу особистої та командної першості серед спортсменів, популяризації та подальшого розвитку парапланерного спорту в Україні, є ще і естетичний аспект: показати красу Карпатських гір, популяризувати українську культуру (майже половина учасників — іноземці).
Щовечора для спортсменів організовують розважальні заходи, можна послухати українську музику, спробувати бринзи, яфин (місцева назва чорниць). Придумано кулінарні конкурси. Визначають найвдаліше парапланерне відео, є дискотека, на якій лише пісні зі словами «літати», «небо», «параплан». Будуть і пісні під гітару біля вечірньої ватри. Останнє слухаємо із сумом: нам усього не побачити, бо приїхали на два дні.
Запас терпіння не завадить
… Вітер наповнює крила — і спортсмени з розбігу відриваються від землі. З десяток кольорових парапланів одночасно літають над горою. Неймовірне видовище! Здається, немовби це птахи, які рушають у вирій. Директор змагань Микола Струк обнадіює: за прогнозами, більшість днів будуть льотними, на відміну від минулого року.
Повертаючись до історії Кубка, відзначає чудові змагання 2009—2010 років, коли були польоти аж до Сколе, Мукачевого та Іршави, що раніше вважалося неможливим.
Першого дня змагань, попри ідеальну погоду, політати не довелось: надто велика черга. Але терпіння — риса парапланериста. Наступного дня — хмари і повний штиль. Розговорилися з поляком Ареком Крідою з містечка Устрики Нижні, що неподалік українсько-польського кордону. Він фрі-флаєр і приїздить сюди 10 років поспіль. Цього року йому складають компанію ще восьмеро співвітчизників, які теж приїхали на три дні просто політати, живуть у наметах. Каже, що тутешні гори красивіші й вищі від польських, а люди дуже гостинні. Войцеха Коцота із Кракова, який тут уперше, теж захоплює краса Карпатських гір.
Хмари потроху зникають, і з’являється сонечко. Знову брифінг і чергове завдання. Так звані тандемники (літають удвох із пасажиром) обіцяють нас покатати. Знайомимося: Ігор Коневський родом зі Львова, останні 7 років живе у закарпатському селі Студений. Починав дельтапланеристом ще 2000-го: у львівському клубі «Кондор» здіймався ввись зі стометрових гірок. Згодом освоїв і параплан, літає і з крилом, і з мотором, з 2005-го — із тандемом. Улітку він у Карпатах, а взимку катає туристів на Кавказі — на гірськолижному курорті Гудаурі в Грузії. Ігор каже: у Карпатах термічно активна погода настає у другій половині літа і триває до осені. Бажання здійнятися з ним у тандемі на 15—20 хвилин обходиться у 300 грн, польоти на 45—60 хвилин удвічі дорожчі. У Гудаурі всього 10-хвилинні рейси попід небесами коштують 70 доларів. Це через слабкість термічних потоків, які пілоти на своєму жаргоні звуть «терміками».
Другий пілот —Михайло Фізер із райцентру Міжгір’я — першим у районі освоїв Боржавський хребет. За сім років польотів — жодної травми. Нині у цьому районі аж 11 пілотів, які літають для власного задоволення. Завдяки витягу на Гимбу можна навіть після роботи приїхати і політати.
— Боржавський хребет вважається другою Меккою українського парапланеризму після Криму, — каже Михайло. — Узимку тут теж можна літати, проте тієї насолоди, що влітку, немає. Холодно, руки мерзнуть і не попланеруєш, як тепер.
Момент істини
За командою інструктора у повній бойовій готовності біжиш і… відриваєшся від землі. Тепер зрозуміло, як почувається птах у небі. І на думку спадають рядки із пісні Висоцького «Вершина»: «Весь мир на ладони, ты счастлив и нем…» У ці хвилини життя набуває нового сенсу.
