До нашої юридичної компанії останнім часом надходить все більше справ щодо визнання прав власності на спадок. Частіше всього клієнти не впевнені в успіху власної справи, намагаються самотушки розв`язувати подібні ситуації. Щоб застерегти Вас від подібних помилок, адвокат нашої юридичної компанії вирішив ознайомити нашого читача з деякими матеріалами судових справ про визнання прав власності на спадок. Ознайомившись з ситуацією, Ви зможете уникнути власних помилок. Сподіваємось, що це придасть Вам впевненності в тому, що невірішальних справ не існує.
Спадок — позовна заява
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його дружина ОСОБА_5, яка на час смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилась спадщина на 1\5 частину вказаної квартири. Співвласниками квартири є відповідачка ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_4 та їх син ОСОБА_6 Спадкоємцем після смерті дружини є позивач за заповітом від 02.12.2011 року, складеного ОСОБА_5 та посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Подаваленко М.С. В установлений законом строк позивач звернувся до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв"язку з ненаданням правовстановлюючого документу на квартиру. Правовстановлюючий документ на квартиру знаходиться у відповідачки, але вона категорично відмовляється його надати для оформлення спадщини. На підставі викладеного позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_5, а саме 1\5 частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недієздатною ОСОБА_5 та визнання недійсним заповіту від 02.12.2011 року, мотивуючи свої вимоги тим, що її мати ОСОБА_5 після тяжкої хвороби в 2010 році перебувала у важкому стані, не могла обходитися без сторонньої допомоги, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати. Після смерті матері вона дізналася, що 02.12.2011 року її мати зробила заповіт на своє майно на ОСОБА_2 Але вважає, що заповіт є недійсним, зважаючи на стан здоров"я ОСОБА_5 на момент посвідчення заповіту. На підставі викладеного вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати недієздатною ОСОБА_5 та визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 на ім"я ОСОБА_2 від 02.12.2011 року.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнив свої позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, визнати за ним право власності на 1\6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його дружини ОСОБА_5 Позовні вимоги ОСОБА_3 позивач не визнав, зважаючи на їх безпідставність та необгрунтованість, просив відмовити в їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримала свої позовні вимоги, просила їх задовольнити, а саме визнати недієздатною ОСОБА_5 та визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_5 на ім"я ОСОБА_2 від 02.12.2011 року. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні.
Третя особа – ОСОБА_4 – в судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.
Представник третьої особи – Головного управління юстиції у м. Києві – в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові пояснення щодо позову, в яких такої просив розглядати справу у його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_5 була дружиною позивача та матір"ю відповідачки. Під час життя ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1.Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1\6 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло.
Іншими співвласниками вищевказаної квартири є відповідачка ОСОБА_3 (3\6 частини), третя особа ОСОБА_4 (1\6 частина) та їх син ОСОБА_6 (1\6 частина), що підтверджується листом Київського міського БТІ.
02.12.2011 року ОСОБА_5 було складено заповіт на ім"я ОСОБА_2 на належну їй частину квартири (а.с.9). Дочка померлої ОСОБА_3 була позбавлена права спадкування майна.
В установлений законом строк позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 звернулися до Київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.
Але ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, зважаючи на відсутність у нього оригіналу правовстановлюючого документу, який знаходиться у відповідачки ОСОБА_3
В своїх позовних вимогах ОСОБА_3 вказує на те, що заповіт є недійсним, оскільки на момент його складання ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому заповіт повинен бути визнаний недійсним.
Пояснення позовної заяві
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Заповітом, відповідно до вимог ст. 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на заповіт, згідно із ч.1 ст. 1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін.
Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України суд відповідно до ст. 145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї із сторін зобов"язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Для визначення стану ОСОБА_5 на момент складання заповіту судом було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.
Так, відповідно до Акту амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 48 ОСОБА_5 в період підписання заповіту виявляла ознаки: органічного ураження головного мозку судинного генезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба, дисциркуляторна енцефалопатія, остаточні явища перенесенного ОНМК) з мнестичним зниженням та церебрастеничним синдромом. ОСОБА_5 в період підписання заповіту за своїм психічним станом могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повинно бути відмовлено.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на частину квартири в порядку спадкування, то судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, як це передбачено ч. 1 ст. 1268 ЦК України.
Враховуючи те, що заповіт від імені ОСОБА_5 на частину квартири складений на ім"я ОСОБА_2, заповіт відповідає вимогам діючого законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню і за ним повинно бути визнано право власності на 1\6 частину квартири АДРЕСА_1.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є підставними та обгрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повинно бути відмовлено з підстав, наведених вище.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. та по сплаті інформаційно-технічних послуг в розмірі 120 грн., а також з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 991 грн. 50 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 203, 225, 1233, 1234, 1235, 1247 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про практику у справах про спадкування", постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. та по сплаті інформаційно-технічних послуг в розмірі 120 грн.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 991 грн. 50 коп.
Висновок, результати позовної заяви
Таким чином, вимоги позивача були повністю задоволені. Проте подібних справ на сьогодні безліч - вирішення подібних питань - наша робота. Телефонуйте, гарантуємо повну підтримку та захист Ваших інтересів у будь-якій судовій інстанції! Наш адвокат чекає зустрічі з Вами!
