2
Справа № 347/876/13-ц
Провадження №22ц/779/2447/2013
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Турянський І.Є.
Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.,
секретаря Турів О.М.
з участю: представника апелянта - Рокетської С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Косівського районного суду від 05 червня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
В квітні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк»» звернулось в суд з позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №IFXRRX07750603 від 10.05.2007 року, мотивуючи тим, що через неналежне виконання зобов'язань відповідачем утворилась заборгованість в сумі 29582,95 грн.
Заочним рішенням Косівського районного суду від 05.06.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16346,63 грн. грн. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник банку в апеляційній скарзі вказує на безпідставне відхилення судом вимог банку щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання кредитних зобов'язань.
Суд помилково застосував встановлену законом спеціальну позовну давність в один рік до пені, та на підставі ст.258 ЦК України, відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог. Судом не встановлено, що умови надані разом з позовною заявою не діяли на час укладення договору, оскільки тоді діяли умови в іншій редакції, якими було передбачено збільшену позовну давність тривалістю п'ять років. Сторони в письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності стосовно вимог повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені та штрафів до п'яти років.
Судом не вірно протрактовано вимоги ЦК України стосовно початку перебігу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, що призвело до винесення незаконного рішення.
Крім того, апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки судом відкрито провадження у зазначеній справі без встановлення того, що до матеріалів справи приєднані Умови надання споживчого кредиту, затверджені 2009 року, які не є частиною договору.
Зважаючи на наведені обставини представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржуване рішення суду змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи за останнім місцем проживання, тому апеляційну скаргу слід розглянути за наявними матеріалами, що знаходяться у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника апелянта, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення повністю не відповідає.
Частково задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції прийшов до висновку, що через неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань в останньої утворилась заборгованість, які підлягає стягненню в судовому порядку. Суд відмовив в задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення пені за прострочення виконання кредитних зобов'язань, застосувавши до цих вимог спеціальний строк позовної давності.
Такий висновок суду першої інстанції повністю не відповідає вимогам матеріального права.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.05.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № IFXRRX07750603, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 2083 грн. 19 коп. під 12% річних з кінцевим терміном повернення 10.05.2008 року.
Як вбачається з позовних вимог та розрахунків, наданих позивачем, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань станом на 15.03.2013 року у відповідача утворилась заборгованість в сумі 29582,95 грн., з яких 2083,20 грн. - заборгованість за кредитом, 11817,09 грн. - заборгованість по процентам, 561,44 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 13236,32 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. та 1384,90 грн. - штрафи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 2083,20 грн. - заборгованості за кредитом, 11817,09 грн. - заборгованості по процентам, 561,44 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, та 1884,90 грн. штрафних санкцій.
Проте, судом не вірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
З матеріалів справи вбачається, що при укладенні 10.05.2007 року договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, остання надала згоду, що заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом.
Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ст. 259 ЦК України.
Суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів, які мають значення для правильного вирішення справи та не врахував того, що умовами договору передбачені цивільна-правова відповідальність порушення умов договору у формі стягнення пені у розмірі 1,25% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочення, але не менше ніж 1 гривні (п. 5.1) та безпідставно не взяв до уваги, що строк позовної давності для нарахування штрафних санкцій відповідно до п.5.5 умов договору встановлений в межах 5 років.
За таких обставин судом не вірно застосовано спеціальний однорічний строк позовної давності, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України, та повністю відмовлено у стягненні пені за прострочення виконання договору.
Проте, колегія суддів зауважує, що розмір пені (13236,32 грн.), нарахований відповідачу згідно умов кредитного договору за період з липня 2007 року по березень 2013 року, більш ніж в шість разів перевищує заборгованість по тілу кредиту.
Враховуючи зазначену обставину, виходячи з вимог частини 3 ст. 551 ЦК України та принципів об'єктивності, реальності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що суму пені слід зменшити та стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 2100 грн. пені за затримку виконання зобов'язання.
Судові витрати слід розподілити відповідно до ст.88 ЦПК України.
За таких обставин, ухвалене судове рішення повністю не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою скасування рішення та ухвалення нового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 18446 грн.63 коп. кредитної заборгованості.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Косівського районного суду від 05 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Яворів, Косівського району Івано - Франківської області на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №IFXRRX07750603 від 10.05.2007 року, а саме - 2083,20 грн. кредитної заборгованості, 11817,09 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 561,44 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 2100 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1384,90 грн. штрафу (процентна складова), а всього на загальну суму 18446 грн.63 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 229 грн.40 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
Я.Ю. Ковалюк
Г.І. Шалаута
