199-й день народження Кобзаря Національний музей Тараса Шевченка зустріне з оцифрованим архівом про його життя і творчість
За словами Михайла Зубаря, керівника проекту «Віртуальний архів Тараса Шевченка», який здійснюватимуть за підтримки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», до кінця березня планують відсканувати 138 архівних справ до 200 сторінок кожна, щоб забезпечити вільний доступ до них і відвідувачам Національного музею Тараса Шевченка, і всім користувачам Інтернету.
«Паралельно шукаємо кошти на переклад інформації про Шевченка англійською і російською мовами, щоб вона була доступною в усьому світі», — наголосив директор музею Дмитро Стус.
Колись він був одним із немовлят
Томи цієї книжки продовжували один одного, немов стрілки годинника, фіксуючи час, а її героєм неодмінно двічі ставав кожен із православних українців без будь-яких на те заслуг і привілеїв: народившись і охрестившись, і померши. Ще раз такої честі удостоювалися ті, кому судилося знайти собі в білому світі пару і повінчатися, а частіше — щоразу стаючи батьками, єдинокровними з чадом, і духовними, себто хрещеними, та засвідчуючи ці події в ранзі священика.
Тарас Шевченко, з’явившись у метричній книзі Моринців, з-поміж зазначених у ній немовлят-односельців та рідних братів і сестер нічим тоді не вирізнявся. Та якщо про долю якоїсь дівчинки Агафії, що народилася перед ним, не знаємо тепер нічого, то й цей том метричної книги, що охопив людське буття Моринців з 1772 року до 1836-го, тепер виокремлюється серед інших насамперед тим, що в ньому найперша звістка про хлопчика, який у майбутньому постав перед світом великим Кобзарем і планетарно славетний у ньому ось уже 199 років потому.
У білих бавовняних рукавичках бережно гортала метричну книгу села Моринці із записом про малого Тараса та показувала журналістам ще й інші дорогоцінні експонати, пов’язані з його життям і творчістю, які фахівці називають «на паперовій основі», головний зберігач Національного музею Тараса Шевченка Юлія Шиленко.
«Рукописні твори Тараса Шевченка, — розповіла вона, — зберігаються в Інституті літератури. Але з-поміж справ, отриманих нашим фондом і доступних лише вузькому колу відвідувачів, є кілька рукописів Тараса Григоровича, які бачили навіть не всі співробітники музею. Серед них і просто унікальні. Крім метричної книги, епоху Тараса Шевченка характеризують ще й такі дуже цікаві документи, як зокрема датований 22 березня 1845 року рапорт Тараса Шевченка до Академії художеств: тут він просить дозволити йому виїхати в Україну. А ось розписка Тараса Григоровича про те, на що він витратив у відрядженні в Полтавській губернії кожну копієчку зі 150 карбованців сріблом. Гроші надала йому тимчасова комісія з розгляду давніх актів, створена при Київському університеті, Шевченко був її офіційним співробітником. Тут у нього зовсім інший почерк, бо поспішав.
Коли він не зміг продати видрукувану поему «Гайдамаки», потім увесь наклад цієї книжки, як відомо, передав разом із правом на публікува?ння «Кобзаря» видавцеві Лисенкову. І ось таких «Гайдамаків», не зшитих із «Кобзарем», нині дуже мало. Один із цих примірників, що є в нас, з автографом Шевченка і з його правками тексту, — виняткова річ. Ще перед вами книжки з дарчим написом автора: «Кобзар» — дружині Пантелеймона Куліша Олександрі і поема «Тризна» — Григорію Галагану».
Спалах за соті частки секунди — не шкодить
Тетяна Бєляєва, директор компанії «Електронні архіви України», яка проводила експертизу музейного фонду, щоб точно визначити і розробити технологію його безпечного оцифрування, охарактеризувала безцінні раритети зі своєї фахової точки зору: «Основна вимога — зберегти цей архів, його справи зшиті один раз майже 150 років тому і сканувати їх треба лише у такому вигляді. Бо якщо їх розшити, документи просто зруйнуються. Потрібне безпечне обладнання: таким вимогам відповідає німецьке, яке може сканувати безконтактно і, що найголовніше, з мінімальним освітленням. Десять років тому впродовж усього процесу нагрівалися і самі сканери, і старі папери, яким це шкодило. Нині нагрівання й спалах відбуваються лише в момент зйомки, буквально за соті частки секунди, і це не впливає на документ. Ще одна вимога: архів має бути відсканованим один раз і найякісніше, щоб більше не звертатися до цих справ, не брати їх в руки. Висококласні спеціалісти, які це робитимуть, отримали сертифікати й пройшли навчання на заводі виробника цих сканерів. Далі можна відскановувати страхову електронну копію фонду, щоб викладати інформацію на сайт, або використовувати її як електронний ресурс в музеї для відвідувачів».
