Генеральний директор ДП «Укрметртестстандарт» Олександр ПІЧУГІН
Останнім часом ситуація навколо маркування продуктів, які містять генетично модифіковані організми, в Україні набула незбалансованого характеру. Виробників та імпортерів зобов’язали наносити відповідні надписи навіть на продукти, де трансгенів апріорі бути не може, приміром воду. Проте нещодавно уряд схвалив законопроект, який дозволяє виробникам харчових продуктів не робити спеціальних позначок про відсутність у товарах генетично модифікованих організмів. Також в Україні заборонять обіг продуктів, які містять трансгени або отримані з їх використанням, до державної реєстрації.
Наскільки багато ГМО у продукції, яку ми споживаємо, запитали у генерального директора ДП «Укрметртестстандарт» Олександра Пічугіна.
— Олександре Юрійовичу, одна із лабораторій вашої організації спеціалізується на дослідженні генетично-модифікованих організмів. Скажіть, як часто фахівці їх знаходили в продуктах харчування?
— У 2007 році на базі нашої організації була створена лабораторія молекулярно-генетичних досліджень. Протягом п’яти років свого існування було випробувано приблизно 10 000 зразків. У перший рік роботи лабораторії ми отримали результати, які викликали шок: із 413 проаналізованих зразків у 90 (20%) виявлено ГМО. При цьому показник ГМО перевищував 0,9% у 28 зразках, тобто у 7% від загальної кількості випробуваних продуктів. Найчастіше трансгени виявляли у напівфабрикатах і ковбасних виробах, де м’ясо підміняють більш дешевим соєвим білком.
У сировині ГМО виявили у 116 зразках. Причому у 54 з них містилося понад 0,9% ГМО.
У 2008 році істотно зріс обсяг випробувань і спектр продукції, яка досліджувалася. Значну частку в ній склала продовольча сировина. З 1227 перевірених зразків продуктів харчування 1090 (89%) були без ГМО. І лише у 21 випадку виявили трансгени, причому лише у восьми його вміст перевищував 0,9%.
— У 2009 році вийшла постанова, яка зобов’язала виробників усіх харчових продуктів маркувати продукцію відповідними надписами «з ГМО» чи «без ГМО». Наскільки це рішення захистило споживачів від несвідомого споживання «модифікованої» їжі?
— На жаль, тоді виникла певна колізія, адже виробники змушені були перевіряти і маркувати продукцію, де трансгенів не може бути, приміром, горілка, вода. Тож це рішення потрібно було доопрацьовувати, що й було зроблено нещодавно.
Проте таке рішення підштовхнуло наших виробників до того, що перевірку на наявність ГМО все-таки робити потрібно. Тож у 2009 році обсяг проведених аналізів за цим показником значно зріс. Однак тоді ГМО було виявлено лише у 7% зразків. Це зумовлено тим, що на необхідність контролювати цей показник першими зреагували, на жаль, ті виробники, продукція яких не могла містити трансгени. Проте свою роль відіграло й те, що виробники стали більше приділяти уваги наявності ГМО у сировині, яку використовують. Про це свідчить той факт, що в 2009 році трансгени виявили у 17 зразках продуктів харчування, причому лише у чотирьох концентрація перевищувала 0,9%.
А в 2010 році кількість зразків, у яких виявили ГМО, збільшилася. З перевірених 2570 у 204 виявили трансгени. Таке збільшення зумовлено тим, що виробники продукції, яка може містити ГМО, зрозуміли, що перевірка за цим показником — безповоротна процедура. У 371 зразку, де виявлено ГМО, лише у дев’яти його вміст перевищував 0,9%. Значно поліпшилася ситуація із харчовою сировиною.
— Якщо порівняти ситуацію щодо вмісту трансгенів у продукції, яку реалізують в Україні й у наших східних сусідів, де ситуація ліпша?
— У 2011 році частка зразків, у яких виявлено ГМО, кардинально зменшилася. З 1866 зразків, які було проаналізовано, ГМО виявлено у 59. Це відповідає аналогічним показникам в Росії, яких було досягнуто за два роки суцільного контролю цього показника. Що ще раз свідчить про те, якщо справою займатися серйозно, то в ній можна навести лад. Дані перших місяців 2012 року дають змогу сподіватися, що така тенденція збережеться і в подальшому.
— На вашу думку, чи безпечні продукти, у складі яких є трансгенні організми?
— Незважаючи на те, що ГМ-рослини мають кілька певних переваг, існує досить багато ризиків їх використання. Загалом їх можна поділити на три основні групи.
До першої відносять харчові ризики, пов’язані з небезпекою використання ГМ-рослин у продуктах харчування для здоров’я людини. Це токсичні й алергенні властивості ГМО, збільшення накопичення пестицидів у продукції, негативна дія генів стійкості до антибіотиків тощо.
До другої — екологічні ризики, пов’язані з небезпеками впливу ГМ-рослин на довкілля. Прикладами таких ризиків є негативний вплив на біорізноманіття в агрофітоценозах, виникнення бур’янів, стійких до гербіцидів, та комах, стійких до інсектицидів, зменшення генетичного різноманіття сортів культурних рослин тощо.
Ще однією групою факторів ризику є соціально-економічні. Це — руйнування національної системи насінництва з найбільш стратегічно важливих культур, що призводить до залежності сільськогосподарського виробництва від закупівлі імпортного насіння, та втрати країною іміджу виробника екологічно чистої продукції.
Ірина ПОЛІЩУК, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
