Для лікарів «швидкої допомоги» відкривають курси самозахисту та планують їх озброїти
До кінця цього року лікарі «швидкої допомоги» в Києві отримають кишенькові сирени, а медичні автомобілі обладнають відеореєстраторами. Чиновники розраховують, що ці заходи допоможуть зробити роботу медиків безпечнішою. Депутати в свою чергу вирішили вдатися до радикальніших змін.
Зустрів з кислотою і льодорубом
Найближчим часом робота медиків «швидкої допомоги» повинна серйозно змінитися. Тепер на підозрілі виклики з лікарями виїжджатиме міліція, заплановано введення тренінгів з рукопашного бою, складають списки людей, схильних до насильства. Такі зміни відбулися після трагічних подій, які сталися нещодавно в Запоріжжі та Одесі.
Нагадаємо, наприкінці травня у Запоріжжі від ударів льодорубом, нанесених психічнохворим чоловіком, загинула 29-річна фельдшер. Жінка, яка була на сьомому місяці вагітності, отримала 32 колотих поранення. Ще дві людини — лікар і фельдшер — опинилися в реанімації з хімічними опіками, позаяк пацієнт застосував ще й кислоту.
І не встигла громадськість оговтатися після цього страшного випадку, як 5 червня в Одесі пацієнт із таким самим діагнозом зарізав власну матір, поранив сестру і двох лікарів «швидкої допомоги».
А ще через 10 днів у Запоріжжі було скоєно новий напад. Уранці в диспетчерську надійшов виклик, що біля одного з будинків стало зле молодому чоловікові. Прибулі на виклик лікарі встановили, що він перебуває у стані сильного алкогольного сп’яніння. Коли вони почали приводити його до тями, він накинувся на лікарів, побивши лікаря і водія.
Після кількох таких подій чиновники Міністерства охорони здоров’я заговорили про те, що терміново необхідно ініціювати закон про захист працівників «швидкої допомоги». Коментуючи цю проблему, заступник міністра охорони здоров’я Роман Богачев зазначив, що до вирішення проблеми захисту лікарів потрібно підходити комплексно. «Необхідно залучати правоохоронні органи і народних депутатів, вносити пропозиції щодо створення безпечних умов праці в екстреній медичній допомозі в цілому», — заявив він.
Працювати в екстримальних умовах доводиться і водіям. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ
До пацієнтів — із шокером
Зволікати з законодавчими змінами депутати не стали. І ще до канікул зареєстрували законопроект про внесення змін до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» щодо захисту працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги від проти правних посягань, запропонувавши «озброєння» медиків швидкої допомоги засобами індивідуального захисту.
Спочатку одна з ініціаторів законопроекту, голова Комітету ВР з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва серед таких засобів називала електрошокери й газові балончики. Проте в самому тексті документа не конкретизовано, якими будуть ці спецзасоби. Їх список визначить Кабінет Міністрів. Відомо тільки, що видавати медикам їх будуть безкоштовно. Також працівникам «швидкої допомоги» планують видати радіоелектронні засоби спеціального призначення (засоби радіозв’язку) і засоби рухомого (мобільного) зв’язку. Порядок їх видачі теж визначатиме Кабмін.
«Співробітників «швидкої» сьогодні за рівнем ризику та небезпеки вже можна порівняти з шахтарями й будівельниками — першими у рейтингу найбільш небезпечних професій в Україні, — вважає голова громадської організації «Муніципальна ліга Києва» Олександр Федоренко. — Тільки у Києві за останні чотири роки було зафіксовано більш ніж 50 нападів на медпрацівників. Держава має стати на захист лікарів. Прийняття поправок до Закону «Про екстрену медичну допомогу», за якими лікарям буде дозволено мати на озброєнні газові балончики й електрошокери, а також виїжджати до хворих, які перебувають на обліку в психіатричних лікарнях, у супроводі наряду міліції, вкрай необхідні. У Києві працює 150 бригад «швидкої допомоги». Якщо витратити на кожну 500 гривень (приблизно стільки коштує набір із газового балончика та електрошокера), це не «продірявить» бюджет. Вважаю, що регіональні бюджети також упораються з подібним навантаженням: по-перше, набагато більше коштів іде з бюджетів «на вітер»; по-друге, саме місцева влада відповідальна і за збереження спокою та правопорядку в цілому регіоні, і за кожну протиправну дію, спрямовану на медиків.
Зі свого боку я бачу необхідність у такій мірі захисту, як обов’язкова наявність у складі кожної бригади «швидкої» фельдшера чи лікаря чоловічої статі. Адже балончиком чи шокером в екстреній ситуації ще треба вміти швидко скористатися. Лікарям-жінкам передпенсійного віку чи студенткам третього курсу, яких більшість серед працівників на «швидких», це не під силу».
Піднімуть по тривозі
Надати засоби для самозахисту потрібно також працівникам психіатрично-наркологічної служби, вважають медики. Адже саме до них потім і привозять таких «буйних пацієнтів». «Найчастіше скоюють напади на медпрацівників хворі, які потрапляють до нас із маячно-галюцинаторними синдромами; люди, які перебувають у стані сп’яніння; ті, які страждають на посттравматичні розлади, — розповідає психолог Київського обласного психонаркологічного об’єднання Ісак Черняховський. — Раніше були спеціально навчені медичні працівники, які знали, як поводитися з такими пацієнтами, та кваліфіковані співробітники міліції, які зобов’язані були надавати допомогу у разі їх примусової госпіталізації або у випадках, коли пацієнт становить загрозу для життя та здоров’я оточуючих. Наприклад, був випадок, коли хвора привезла до лікарні з собою в сумочці флакон із сірчаною кислотою. І лікаря врятувало тільки те, що він був в окулярах. Він відбувся легкими опіками. Бували й випадки, коли психічнохворі, доставлені у приймальне відділення психіатричної лікарні, намагалися пронести з собою ножі».
Щодо засобів самооборони, які саме потрібні медикам, пан Черняховський не дає однозначної відповіді, пояснюючи, що на його погляд, людина повинна мати вибір.
«Є загальне поняття — засоби активної самооборони. Що сюди належить? Газова зброя, електрошокери, і так звані засоби для відстрілу гумових і пластикових куль. Крім того, в деяких країнах як засоби активної самооборони використовують телескопічні кийки, — поясняює він. — Розглянемо ефективність таких засобів самооборони. Наприклад, газова зброя — балончики та пістолети, які забезпечені речовинами подразнюючої та сльозогінної дії. Є балончики, у назві яких фігурує буква М. Такі, скажімо, як «Терен-4М». Нині їх можуть використовувати тільки співробітники правоохоронних органів. А звичайним людям продають лише малоефективні засоби самооборони.
З одного боку, начебто гуманно, з іншого — яка користь від зброї, якою неможливо захиститися? Друге — є газові балончики, речовина в яких розпорошується, як хмара. Вони доречні на відкритому просторі, у великих приміщеннях проти великої кількості нападників. Але їх не можна застосовувати в ліфтах, закритих приміщеннях. Тому що постраждаєш сам. І є газові балончики струминної дії. Їх можна застосовувати, стоячи буквально лицем до лиця з супротивником. Але й такий аерозоль має один недолік — він діє не відразу.
Наступне — це газові пістолети. Вони мають психологічний вплив, хоч за ефективністю не перевершують звичайних аерозольних балончиків. Крім того, вони можуть спровокувати людину, озброєну «травматикою» або бойовою зброєю, на постріл. Подібна ситуація була в Криму. Два хлопці викрали мотоцикл. Їх наздоганяла міліція. Один вистрелив у міліціонера з газового пістолета. А той у відповідь — з пістолета Макарова. Як наслідок — один у лікарні, інший в морзі. Але ж міліціонер діяв за законом. Звідки він знав, що стріляють з газового пістолета?»
На думку мого співрозмовника, хоч яким би був засіб самозахисту, щоб уберегтися від неприємних наслідків, потрібно навчити правильно ним користуватися. «У нас дуже недосконала стаття в Кримінальному кодексі про необхідну самооборону, — говорить Ісак Черняховський. — Потрібно ухвалити закон, в якому буде написано, що співробітники «швидкої допомоги» та психіатричних, наркологічних служб мають право на придбання, зберігання і носіння засобів активної самооборони. Наприклад, аерозольних упаковок зі сльозогінними, подразнюючими речовинами, зокрема з такими, які перебувають на озброєнні правоохоронних органів. А також електрошокової і травматичної зброї. Але перед тим, як подібні речі людям видавати у руки, потрібно, щоб вони проходили курс психологічної та юридичної підготовки. Хоч, на мій погляд, озброєння медичних працівників не розв’яже проблему їх захисту від незаконного насильства. Багато лікарів і фельдшерів можуть відмовитися взяти в руки шокер із моральних міркувань. Медпрацівникам необхідно надати право на самозахист, зокрема й зі спецзасобами, але залишити за ними вибір «мати або не мати».
Крім того, в іспанців є приказка «Кому хоробрості не вистачає, тому порох із дробом не допомагають». Перш за все, медики повинні навчитися правилам поведінки в екстремальних ситуаціях, зокрема захисту без зброї».
У Запоріжжі співробітників «швидкої допомоги» вже навчають, як захищатися від агресивних пацієнтів. Для цього співробітники правоохоронних органів розробили спеціальний комплекс заходів. Так, наприклад, бійцями спецпідрозділу «Беркут» розпочато курс занять для лікарів щодо забезпечення особистої безпеки при зустрічі з неадекватними пацієнтами.
