Через призму прадавнього роду

У книжці «Сулими: спадщина предків» — сучасний погляд на історію Європи

Події, описані в науково-публіцистичному виданні здаються надто далекими і ледь помітними в тумані минулого. Щоб потрапити туди, треба, як терплячим мандрівникам, пройти шлях довжиною десять століть, що й зробила дослідниця-журналістка Людмила Сулима.

Тут широко представлено політичну історію Центральної і Східної Європи, а хроніки подій і персоналій (гетьманів, єпископів, правознавців, генералів та інших гідних нащадків роду) викладено мовою архівних, літописних, наукових та інших інформаційних джерел із суворим дотриманням історичних фактів.

В кінці X століття із прибуттям на територію Польщі з німецьких земель рід дав могутнє коріння і силу багатьом поколінням, а з XVI століття його нащадки осіли на українських та російських землях. Дух лицарства, хоробрість і мужність воїнів з роду Сулим, які охороняли кордони багатьох князівств і держав, передавалися від батька до сина.

Серед них — Іван Михайлович Сулима, бориспільський намісник, управитель маєтностей великого коронного гетьмана і військового міністра Речі Посполитої Станіслава Жолкевського, а з часом — гетьман Війська Запорозького його королівської милості, став родоначальником української гілки роду.

З обкладинки книжки «Сулими: спадщина предків» пильно вдивляються в своїх нащадків: відомий лицар і дипломат, головнокомандувач війська імператора Священної Римської імперії; гетьман Війська Запорозького його королівської милості; сповнений відваги генерал-майор, герой Бородінської битви; міцно стискає в руках пернач переяславський полковник; мудрий наставник архієпископ Кишинівський і Хотинський. Що об’єднує цих людей? Родовий герб Sulima (Сулима), найвища ознака аристократичності роду, а ще поняття честі, шляхетності, почуття обов’язку. Військові, державні, церковні діячі — кожний з них привніс дещицю слави до родової скарбниці. Нагороди цього роду, культурне, духовне та історичне надбання належать багатьом народам і державам, і ця спадщина неподільна.