Урядовий уповноважений з питань європейської інтеграції Валерій ПЯТНИЦЬКИЙ
Як відомо, Україна подала заявку до Світової організації торгівлі (СОТ) щодо перегляду тарифів. Цей крок отримав неоднозначне тлумачення як в Україні, так і за її межами. Що відбулось насправді і які можливі наслідки ініціативи Києва — про це розповідає Урядовий уповноважений з питань європейської інтеграції Валерій Пятницький.
— Валерію Тезійовичу, чому виникла потреба перегляду тарифів?
— Ми вступали в СОТ 14 років. Ті «розклади», які ми формували, починалися із середини 90 років минулого століття, а у 2008-му, коли ми стали членом організації, почалася економічна криза. Те, що було зроблено 10—15 років тому, повинно переосмислюватися, і СОТ дає такі можливості — є 28-а стаття Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка дає змогу це робити країнам-членам.
— Хто саме виступив з ініціативою?
— Це не бажання уряду, перша ініціатива — і це дуже важливо — належить бізнесу. Рік тому з нею виступила Федерація роботодавців, її підтримала Українська спілка промисловців та підприємців. Пропозицій, які обґрунтовували галузеві асоціації і окремі підприємства, було дуже багато, над ними працювала робоча група, яка відібрала 371 тарифну лінію.
— Себто Україна хоче підняти митні тарифи на 371 товарну позицію?
— Ми не говоримо про зміну ставок мита, які зафіксовані сьогодні. Ми говоримо про певні можливості для маневру: для того, щоб проводити ту або іншу політику в кризові моменти. Україна має на сьогоднішній день один з найнижчих у СОТ середній тариф. Але, що важливо, є середнє мито, яке застосовується, і є середнє зв’язане мито — встановлені межі, вище яких країна піднімати мито не може. Так от, у нас ці межі в середньому становлять 6,28%, по сільськогосподарських товарах — трохи більше 11%, по промислових —трохи більше 4%.
У запропонованій нами для модифікації 371 товарній лінії 147 позицій — промислові товари, 224 — сільськогосподарські. А всіх тарифних ліній у нашій товарній номенклатурі приблизно 11 600, себто з цього величезного діапазону ми вибрали лише «точкові» моменти. І говоримо лише про можливість певного корегування саме отієї верхньої межі — як у бік можливого збільшення, так і в бік зменшення.
— Як модифікація відбуватиметься на прикладі?
— До однієї групи товарів (беремо, наприклад, курятину), належить 16 тарифних ліній, кожна з яких має різну верхню межу. Тому модифікація — це й уніфікація: щоб не було розбіжностей, непорозумінь у експортерів на митниці, коли можуть виникати питання з класифікацією того або того товару, зі сплатою відповідного мита.
Тобто ми хочемо піти шляхом спрощення, і своїм партнерам із СОТ кажемо: «Це не спосіб підвищення рівня тарифного захисту. Це спосіб спрощення торгівлі через модифікацію». Те, що в рамках СОТ називається Trade Facilitation — покращення умов торгівлі.
— Про які товари йдеться в першу чергу?
— Передусім сільськогосподарські: м’ясна продукція, курятина, традиційні для України овочі, окремі види фруктів, квіти. У квітів дуже багато видів, кожен з яких має свою тарифну лінію. Більше того, в нас сьогодні встановлені сезонні митні тарифи, які додають певну кількість тарифних ліній, — і це також приклад того, що ми хочемо йти на спрощення.
Промислові товари — це, в першу чергу, певні види сільськогосподарської техніки. Адже Україна — велика аграрна держава, яка завжди мала величезний комплекс сільськогосподарського машинобудування. На жаль, він втратив свої позиції, і нам необхідно дати йому новий стимул.
Що відбулося в рамках СОТ? Ми свого часу приєдналися до так званої секторальної нульової ініціативи — у нас на сьогоднішній день на всю продукцію аграрного машинобудування «нульове» (!) мито. Тому коли ми говоримо про певну корекцію, то це, звичайно, буде мінімальна корекція.
Далі — засоби наземного транспорту, окремі види хімічної продукції і меблі, на які у нас також «нульові» тарифи. Щоб було зрозуміло: із заявлених 147 ліній промислової продукції у нас на сьогодні 75 позицій мають «нульове» мито, тобто можливостей для будь-якого коригування практично немає.
— Торговельний представник США Рон Кірк висловив занепокоєння щодо заявки України в рамках СОТ міністрові закордонних справ Костянтину Грищенку…
— Ніхто нікому ринки не дарує, за них змагаються. Змагатися можна по-різному. Чи можемо ми протистояти США, образно кажучи, на боксерському рингу? Ні, бо вагові категорії дещо несумісні. Чи можемо ми грати в шахи? Так, бо там не має значення вага чи вік. От нам дорікають: «Ви тільки стали членами організації, а вже хочете скористатися певними правилами!» Так, ми хочемо ними скористатися! І ми пропонуємо партію в шахи, бо переговори — це шахова партія.
Візьмімо сільське господарство, де ми бачимо своє місце в глобальному розподілі праці. Як я вже казав, зв’язане мито становить у нас на агропродукцію трохи більше 11%. У Норвегії — 130%, в Ісландії — 110%, у Швейцарії — 50%, в Туреччині — 60%, у Бразилії — майже 40%. І це практично всі країни G-20, які за рівнем свого економічного розвитку не йдуть ні в яке порівняння з Україною. Європейський Союз, щоб не було ніяких ілюзій, має зв’язане мито на сільськогосподарську продукцію у 1,5 раза вище, ніж Україна.
Більше того, частина мита не зв’язана, верхньої межі не існує. У Туреччини 50% всіх митних тарифів не обмежені нічим. Тобто завтра — без усяких переговорів, без порушення правил — вони можуть підвищити свої тарифи з 50% до 100, 1000%.
Сьогодні ми кажемо: «Колеги, 4 роки ми чекали і абсолютно коректно виконували всі свої зобов’язання. Але ми хочемо рівноправ’я!» Бо що ми відчуваємо? 2009 рік, криза. Одна з найважливіших статей нашого експорту — металургійна продукція. Туреччина підвищує ставки мита з 5% в середньому до 15%. Для нас це сотні мільйонів втрат. Сьогодні ми стоїмо на порозі того, що з 1 січня 2013 року на ту ж саму металургійну продукцію Бразилія збирається підняти своє мито з 10% до 25%. Країни змагаються за глобальні ринки, це конкурентне середовище.
З боку США — абсолютно природна реакція: хтось посягає на той status quo, що склався. Але СОТ — демократична організація, де одна країна — один голос; ми готові поважати всіх, але потрібно поважати й нас.
— У нас деякі експерти також прогнозують, Валерію Тезійовичу, що Україна наражається на відповідні кроки партнерів по СОТ…
— У рамках ГАТТ є багато статей — понад три десятки, якими можна користуватися. Є, наприклад, стаття 6 «Антидемпінг». Я щось не чую від експертів, що нею не можна користуватися, хоча щороку в світі застосовуються десятки різних антидемпінгових заходів, які охоплюють сотні тарифних ліній, сотні видів продукції. І це нормальна торговельна практика.
28-а стаття, якою керується Україна, — це також один із інструментів ведення торговельної політики. Ми сідаємо за стіл переговорів; якщо ми домовляємося і потисли руки — в чому проблема?
До того ж результати переговорів не будуть актами прямої дії. Тому що це відповідні зміни до угоди, яку ми підписали в рамках СОТ. Вони повинні пройти затвердження парламентом, і тільки після цього ми матимемо певний діапазон можливостей для внесення коректив у наші діючі ставки мита.
— Виходить, це справа не завтрашнього дня?
— Навіть не наступного року. Вона, можливо, реалізується через рік. Але це той інструмент, який, на мою думку, кожна країна повинна мати як одну з «подушок безпеки». Тому що коли говорити про загальну економічну ситуацію і ті або інші кризові явища, в нас повинен бути набір безпекових елементів.
Ми сідаємо за стіл переговорів у рамках, передбачених СОТ. Якщо вже й вони приводять до конфлікту, тоді які ж міжнародно-правові рамки ми повинні обирати? В цьому разі ми діємо абсолютно коректно і, певен, це буде сприяти подальшій відвертій розмові в рамках СОТ.
— Який подальший механізм реалізації заявки України?
— Україна вестиме виключно індивідуальні переговори з кожною окремою країною. Є чіткий регламент ведення таких переговорів у рамках 28-ї статті. Ми надали інформацію про модифікацію товарних ліній усім торговельним партнерам. За певною продукцією у нас є, скажімо, 22 партнери, серед них є один, на частку якого припадає 90%. Є країни, які мають так звані «первісні переговорні права», якщо вони їх зафіксували на той момент, коли ми вступали в СОТ. Деякі країни це зробили. І тоді, незалежно від їхньої частки, вони мають право провести з нами переговори. Якщо таких прав у країн немає, то ми будемо вести переговори тільки з основними постачальниками.
З 12 грудня почався відлік часу. Як звичайно, для переговорів відводиться 60 днів. Я не буду казати, що за 60 днів ми ці переговори закінчимо, але є вже країни, які абсолютно чітко зазначили свою зацікавленість, визначили тарифні лінії, щодо яких ми будемо вести переговори. Ми їх готові вести, і я впевнений, що ці переговори не погіршать умови нашої торгівлі з жодною країною.
Віктор СЛЬОЗКО спеціально для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Валерій ПЯТНИЦЬКИЙ. Народився 1962 року у с. Червона Мотовилівка Фастівського району Київської області.
