Заступник голови Житомирської облдержадміністрації Віктор КУНИЦЬКИЙ
Далеко не індустріальна Житомирщина нині на першому місці в державі за темпами приросту промислового виробництва. Причому цього досягнуто не на тлі спаду чи стагнації, адже впродовж останніх років забезпечувався щорічний приріст на рівні 8—11%. Отож показник у 37,1%, про який прозвітували за підсумками першого півріччя, — справді вагомий здобуток.
У кар'єрі найпотужніша техніка — немов іграшкова. Фото автора
Чемпіонат завершився — автошляхи залишились
— Житомирщина вважається аграрно-промисловою областю, що визначає пріоритетність для неї харчової галузі. Чи змінилась ситуація нині?
— Погодьтесь, що не по-господарськи — везти сільгосппродукцію на переробку за тридев’ять земель, якщо це дає роботу і доходи на території області. Разом з тим, народна мудрість стверджує, що розумний господар всі яйця до одного кошика не кладе.
Останнє напряму стосується економіки Житомирщини, де при збереженні і нарощуванні потужностей харчової галузі дедалі більшої ваги набуває добувна промисловість. За три останні роки обсяги виробництва у ній зросли майже вдвічі, а її частка у загальній реалізації промислової продукції — з 8,5 до 10,7%. За великим рахунком, саме добувна галузь забезпечила області нинішній вихід на лідируючі позиції за темпами приросту і сприяла розвитку машинобудування та пожвавленню на ринку транспортних перевезень. Причому не тільки на регіональному рівні.
— Чим обумовлений такий вагомий прорив?
— На Житомирщині, яка ще донедавна мирилася із сумнівною славою депресивної території, добре усвідомлюють, що господарський комплекс області є складовою частиною загальноукраїнської економіки, а вона, в свою чергу, світової. Отож саме завдяки реальному підвищенню рівня життя українців наша харчова галузь, більшість підприємств якої зорієнтовані на потреби внутрішнього ринку, не зазнала відчутних втрат в недавніх сирних і м’ясних «війнах».
Аналогічна ситуація в добувній галузі, основа якої на Житомирщині — каменеобробні чи, точніше, щебеневі заводи. Вплив світової економічної кризи, яка призвела до зменшення обсягів будівництва, вдалось мінімізувати за рахунок замовлень для споруджуваних до Євро-2012 доріг. Чемпіонат завершився, однак залишились як автошляхи, так, що не менш важливо, вкладені в оновлення щебеневих заводів кошти та… попит на їхню продукцію. Нинішні обсяги виробництва щебеню вже значно перевершили докризовий період, а частка експорту при цьому зросла вдвічі!
«Щебенева» привабливість інвестицій
— Однак щебінь — все-таки сировина. Крім того, йдеться про експорт корисних копалин…
— Фахівці підрахували, що за двохсотрічний період експлуатації каменедобувних кар’єрів на Житомирщині видобуто 0,02% розвіданих запасів каменю. Це красномовне підтвердження того, що області, яку заслужено називають «Уралом в мініатюрі», дефіцит сировини для виробництва щебеню не загрожує. Тим більше, що йдеться про рядовий камінь, а не унікальні масиви цінних облицювальних порід граніту, габро і т. і.
Крім того, назва «сировина» до продукції переважної кількості щебеневих заводів області вживається фактично за традицією, бо сучасні будівельні вимоги — від чіткої градації за розмірами до спеціальної кубічної форми — перетворили випуск щебеню у складний технологічний процес, продукція якого відповідно коштує.
Як наслідок, галузь стала привабливою для інвесторів. Зокрема, у Черняхівському, Ємільчинському, Любарському районах завершуються роботи із введення в експлуатацію нових щебеневих заводів потужністю 600—1000 тис. тонн продукції на рік. Крім того, на модернізацію вже діючих виробництв щорічно спрямовуються десятки мільйонів гривень, бо бізнес добре усвідомив: лише випуск справді конкурентоспроможного товару є передумовою успішної роботи та швидкої окупності вкладеного капіталу. Причому, на відміну від торгівлі чи легкої промисловості, інвестиції в потужні підприємства добувної галузі гарантовано довготривалі. Далеко не у всякої економіки є кам’яна надійність основи, чим може похвалитись Житомирщина.
«Нічийні» вагони економіці на шкоду
— Ще пам’ятні серйозні проблеми із відвантаженням щебеню через брак необхідної кількості залізничних вагонів…
— Нині цю проблему, обумовлену насамперед «державним» статусом вітчизняного рухомого складу, що не відповідало як ринковим реаліям, так і давало змогу сусідам по СНД фактично безкоштовно експлуатувати вагони української залізниці, вже розв’язано. Не скажу, що процес реформування пройшов безболісно, однак на сьогодні вже 60% експортованого щебеню завантажується у вагони експортерів.
Отож без залучення бюджетних коштів успішно розв’язується давно наболіла проблема. Причому обсяг вантажоперевезень залізницею в області не скоротився, а зріс порівняно з відповідним періодом минулого року на 2,8%.
Однак чимала частка вантажів все ж таки переорієнтована на автотранспорт…
— За даними статистики, обсяги перевезень автотранспортом зросли в 1,7 раза. Насамперед це обумовлено збільшенням відстаней, на які доставка навіть великих вантажів (щебеню, деревини і т. і.) є економічно доцільнішою, ніж залізницею.
— Добре це чи погано?
— Можливо, скажу азбучну істину, однак мистецтво управління полягає саме у відслідковуванні ситуації та своєчасному і адекватному її коригуванні. Так, у разі, якби залізниця через збитковість тарифів залишилась без вагонів, від цього насамперед постраждала б щебенева галузь. Натомість нині, судячи зі збільшення обсягів залізничних перевезень щебеню, існуючий статус-кво є взаємоприйнятним.
Кожній проблемі — ефективне вирішення
Складніша ситуація з деревиною, якої перевезено залізницею на понад 10% менше, ніж раніше. Причина проста: транспортування низькосортного лісу стає збитковим для відправників і одержувачів. Звісно, можна згноїти його на місці, однак ми не настільки багаті, щоб з цим миритись.
— Я знаю, що на Житомирщині не лише очікують допомоги «згори», а й самі працюють над розв’язанням цієї проблеми…
— Низькосортна деревина вже служить сировиною для виробництва енергетичної щепи та пелетів — зручних для перевезень альтернативних природному газу видів палива. Ще одним способом зниження транспортних витрат є налагодження випуску меблевих плит безпосередньо в області. Такі виробництва нині діють у Коростені і Бердичеві.
— Однак це жодним чином не знижує потреби у надійних і якісних автодорогах. Тим більше, що йдеться про транзитну і прикордонну область, де великовантажні лісовози і вантажівки зі щебенем і величезними гранітними брилами в кузовах — звичне явище. Наскільки дієвий на сьогодні контроль за дотриманням нормативних навантажень на дороги?
— Без наявності щонайменше 5—6 мобільних станцій зважування про ефективність такої роботи говорити не доводиться. На жаль, нині державна дорожня служба має на території області лише один габаритно-ваговий комплекс, який, крім того, заборонено використовувати в нічний час навіть за умови забезпечення належного освітлення майданчика контролю.
Тим часом ідеться про серйозну проблему, економити на якій — лише на шкоду. Навіть нефахівцям зрозуміло, що кошти, потрібні для фінансування контролю за експлуатаційними навантаженнями на дорожнє полотно, не йдуть в жодне порівняння з витратами на його відновлення.
Валюта з каменю
— Наскільки важливий для Житомирщини та її жителів промисловий комплекс?
— Нині він забезпечує роботою з вищими за середньообласний рівень зарплатами 63,1 тис. осіб, або кожного четвертого із зайнятих в економіці області. Приємно відзначити, що порівняно з минулим роком реальний рівень доходів працюючих зріс на 15%, а у промисловості впродовж нинішнього року додалось понад 2 тисячі нових робочих місць.
— У багатьох наших співвітчизників склався стереотип, що поліські регіони перебувають мало не на утриманні держави.
— На сьогодні Житомирщина може похвалитись позитивним сальдо у зовнішній торгівлі, яке за 5 місяців ц. р. становило $64,1 млн. Причому порівняно з відповідним періодом попереднього року обсяги експорту зросли на 3,3%, а імпорту — зменшились на 6,3%. Фактично область заробляє валюту для держави на експорті щебеню, деревини, машин й устаткування. Частка цих трьох складових у загальних обсягах експорту cтановить відповідно 19,9; 19,3 та 15,2%.
Торік промисловістю області освоєно 2,2 млрд грн вітчизняних інвестицій, а прямі іноземні інвестиції станом на 1 квітня ц. р. становили $288,8 млн.
Якщо вести мову про внесок Житомирщини у загальноукраїнську скарбницю, то за перше півріччя ц. р. сума мобілізованих на території області доходів держбюджету зросла порівняно з відповідним періодом на 43,8%, хоча доходи загального бюджету області збільшились при цьому лише на 18%. Утім, у кожного з регіонів України є свої досягнення, і Житомирщина тут аж ніяк не виняток.
Віктор ШПАК, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
