АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №22-ц/774/7358/13 Головуючий 1-ої інстанції - Шавула В.С.
Категорія - 27 Доповідач - Демченко Е.Л.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Волошина М.П.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 лютого 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, мотивуючи тим, що 04 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNG0GI0000004878, відповідно до умов якого, банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 227.250 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 04 квітня 2033 року.
Зазначав, що у забезпечення виконання зобов'язання кредитного договору №DNG0GI0000004878 від 04 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 04 квітня 2008 року було укладено іпотечний договір №DNG0GI0000004878, за яким остання передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що позичальник ОСОБА_1 неналежно виконує умови кредитного договору, позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNG0GI0000004878 від 04 квітня 2008 року в розмірі 717.541 грн.69 коп. звернути стягнення на квартиру загальною площею 88,30 кв.м, яка розташована в АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №DNG0GI0000004878 від 04 квітня 2008 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у органах МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб в Дніпропетровській області. Стягнути судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 лютого 2013 року і ухваленні нового рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає у повному обсязі.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що позивач в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку за кредитним договором №DNG0GI0000004878 від 04 квітня 2008 року.
Проте, з такими висновками погодитися не можна.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 04 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNG0GI0000004878, відповідно до умов якого, банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 227.250 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 04 квітня 2033 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №DNG0GI0000004878 від 04 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 04 квітня 2008 року було укладено іпотечний договір №DNG0GI0000004878, за яким остання передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
У зв'язку з тим, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконує умови кредитного договору, остання допустила заборгованість перед банком за кредитним договором №DNG0GI0000004878 від 04 квітня 2008 року, яка станом на 30 липня 2012 року становить 623.041 грн.42 коп., з яких заборгованість за кредитом 224.977 грн.28 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 239.218 грн.26 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 188.115 грн.09 коп., штраф (процентна ставка) в розмірі 65.231 грн.06 коп.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст.33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до розділу У зазначеного Закону, можливо в тому числі шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки.
Пунктом 2.1.5. іпотечного договору від 04 квітня 2008 року визначено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених цим договором, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченого чинним законодавством.
Відповідно до п.3.2.;3.3 іпотечного договору від 04 квітня 2008 року у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим договором, договором про іпотечний кредит або чинним законодавством, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором чи чинним законодавством. Іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені договором про іпотечний кредит, у повному обсязі.
У п.4.3. іпотечного договору від 04 квітня 2008 року зазначено, що даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього договору, шляхом:
продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку»;
прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.9 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
З п.п.8.9. кредитного договору від 04 квітня 2008 року вбачається, що сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених цим підпунктом.
Відповідно до вимог ст.651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії цього договору кредитор відповідно до умов договору може змінити розмір відсоткової ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме: а) порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто неналежне виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надане забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором), та/або б) погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторінгу, що проводиться кредитором відповідно до внутрішних нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань, передбачених цим договором, та/або в) здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ, підвищення ставки за кредитами кредиторів України у відповідній валюті, підвищення ставки більш ніж на три відсоткових пункту за банковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.
З кредитного договору №DNG0GI0000004878 від 04 квітня 2008 року вбачається, що він був укладений за волевиявленням обох сторін, кожна із сторін розуміла мету укладення договору.
Всі умови кредитного договору викладені сторонами в цьому договорі, з якими вони погодились, підписавши цей договір без якихось зауважень чи розбіжностей.
Судом встановлено, що щомісячний платіж за кредитним договором від 04 квітня 2008 року складає 2.947 грн.47 коп., а відповідно до наданих до матеріалів справи копій платіжних документів, ОСОБА_1 не завжди у повному обсязі та щомісячно сплачувала зазначену суму, тобто є порушення позичальником кредитної дисципліни.
Статтею 10561 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемним.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, яким ЦК України доповнено ст.10561, набрав чинності з 10 січня 2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що перше підвищення процентної ставки мало місце 04 серпня 2008 року, а друге наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05 січня 2009 року про підвищення з 01 лютого 2009 року процентної ставки.
Отже, банком рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором було прийнято до набрання чинності законом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовано підвисив відсоткову ставку за кредитним договором №DNG0GI0000004878.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачка отримувала від банку листи про підвищення процентної ставки та продовжувала сплачувати щомісячні платежі, що відповідно до положень ч.ч.2,3 ст.205 та ч.2 ст.642 ЦК України вказує на згоду позичальника зі зміненим розміром процентної ставки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
Однак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню.
Пунктом 1 ч.2 ст.258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені). Таким чином, розмір пені за даним позовом складає 239.218 грн.82 коп. за період з жовтня 2011 року по липень 2012 року включно.
Вимоги ПАТ КБ «ПриватБанка» щодо виселення відповідачки та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі, то вони задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.109 ЖК України примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Крім того, згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
У п.43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №3 роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у спірній квартирі не зареєстрована, у порушення вимог ст.109 ЖК України, ст.ст.39-40 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель не направив відповідачу вимогу про добровільне звільнення житлового приміщення, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що в цій частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно відмовити.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановлені статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до процедури продажу, визначеної ст.38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотеко держателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Згідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 107 грн.30 коп. за подачу позовної заяви, оскільки згідно відмітки на звороті платіжних доручень від 07 серпня 2012 року зазначено, що зараховано в дохід держави 107 грн. 30 коп., а також 1.720 грн.50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги(а.с.34,227).
З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 лютого 2013 року скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення задовольнити частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором №DNG0GI0000004878 від 04 квітня 2008 року в розмірі 623.041 грн.42 коп. звернути стягнення, згідно договору іпотеки №DNG0GI0000004878 від 04 квітня 2008 року, на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.
В іншій частині позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1.827 грн.80 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді:
