КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-12787/11 Головуючий у 1-й інстанції: Линник В.Я. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
УХВАЛА
Іменем України
10 липня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії та стягнення недоплачених коштів,-
встановив:
06 вересня 2011 року позивач звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до 4 категорії та підвищення пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю за період з 01 лютого 2011 року по 01 вересня 2011 року у розмірі меншому, ніж передбачено ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та визнання протиправними дії відповідача щодо виплати підвищення пенсії як дитині війни за період з 01 лютого 2011 року по 01 вересня 2011 року у розмірі меншому ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії у відповідності до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 лютого 2011 року по 01 вересня 2011 року та виплачувати його у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком періоду дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії особі, віднесеної до 4 категорії, у відповідності до положень ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 лютого 2011 року по 01 вересня 2011 року та виплачувати її у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність щомісячно протягом всього періоду дії ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, передбаченого ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 лютого 2011 року по 01 вересня 2011 року та виплачувати її у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно протягом всього періоду дії ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнення з відповідача суму коштів невиплачену за період з 01 лютого 2011 року по 01 вересня 2011 року як додаткову пенсію особи, віднесеної до 4 категорії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням вже проведених виплат; стягнення з відповідача суму коштів, невиплачену за період з 01 лютого 2011 року по 01 вересня 2011 року як підвищення пенсії непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, передбачене ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням вже проведених виплат; стягнення з відповідача суму коштів, невиплачену за період з 01 лютого 2011 року по 01 вересня 2011 року як дитині війни підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням вже проведених виплат.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2011 року позовні вимоги позивача за період до 06 березня 2011 року залишено без розгляду.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії та стягнення недоплачених коштів - задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі меншому ніж встановлено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", додаткової пенсії та підвищення до пенсії у розмірі меншому ніж встановлено ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 06 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, встановлену ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 06 березня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням вже проведених виплат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в м. Ірпені Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 4), НОМЕР_1, виданим Київською обласною Радою 27 грудня 1994 року, отримує пенсію у відповідача та проживає у АДРЕСА_1, яке за переліком населених пунктів Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Статтею 51 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу доплати виплачувалась відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, від 26 липня 1996 року №836.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 26 липня 1996 року №836 відповідач не правомірно виплачував доплату до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39,51 зазначеного Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про обгрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність у позивачів права на перерахунок пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії в розмірі, передбаченому ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Ірпені Київської області -залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.
