ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-353/11/2409
Головуючий у 1-й інстанції: Маковійчук Л.Р.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області на постанову Путильського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Путильського районного суду Чернівецької області з позовом про перерахунок пенсії.
Постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2011 року позов задоволено:
зобов'язано управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 20% прожиткового мінімуму, встановленого державою, за період шість місяців до часу звернення до суду, починаючи з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2011 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Путильського районного суду Чернівецької області від 04.04.2011 року, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про зобов'язання здійснення перерахунку доплати до пенсії згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Статтею 3 цього ж Закону визначено, що законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону). Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що дія вказаної норми не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" встановлюється залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
Судова колегія не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, який вказує, що спірні правовідносини по різному регулюються двома законодавчими актами однакової юридичної сили, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, заперечення проти позову в цій частині не можуть бути прийняті судом з огляду на те, що згідно зі ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, застосовується прожитковий мінімум, виходячи з вимог Конституції України та законів України. Розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб у 2010 р. встановлений ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", згідно з якою розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів погоджується, що положення ч. 3 ст. 28 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є підставою для відмови в реалізації громадянами права на встановлену законом державну соціальну допомогу, оскільки соціальне забезпечення гарантується Конституцією України та законами України.
Згідно зі статтями 3 та 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни"здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Згідно з абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до п. 15 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Виходячи із встановленого законодавством порядку пенсійного забезпечення осіб, що втратили працездатність, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на протиправність дій органу Пенсійного фонду України в Путильському районі Чернівецької області відносно позивача.
Враховуючи строки звернення до суду, визначені ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту.
На момент звернення позивача до суду нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком проводилось всупереч ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у зв'язку з чим його право підлягає захисту у спосіб, встановлений Конституцією та чинним законодавством України.
Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги підповідача про скасування рішення суду у справі слід відмовити.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Виходячи із встановленого законодавством порядку пенсійного забезпечення осіб, що втратили працездатність, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на протиправність дій органу Пенсійного фонду України в Путильському районі Чернівецької області відносно позивача. Крім того, при вирішенні спору суд правильно врахував, що задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії на майбутнє суперечить змісту законодавства, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
При цьому колегія суддів також зазначає, що в резолютивній частині рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 04.04.2011 року допущено помилку. Як було встановлено та підтверджується матеріалами справи позивач має право на одержання підвищення до пенсії, як дитина війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, при цьому суд першої інстанції зобов'язує відповідача нарахувати та виплатити зазначене підвищення до пенсії у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, що в свою чергу суперечить положенням ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Суд не може самостійно визначати розмір надбавки, який встановлений ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області задовольнити частково.
Постанову Путильського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області про перерахунок пенсії, - змінити.
Абзац другий резолютивної частини постанови Путильського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2011 року викласти в такій редакції:
"Зобов'язати управління Пенсійного фонду в Путильському районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% прожиткового мінімуму, встановленого державою, за період шість місяців до часу звернення до суду, починаючи з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2011 року."
В іншій частині постанову Путильського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2011 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
