Дата документу Справа № 335/435/13-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдиний унікальний № 335/435/13-к Головуючий в 1 інстанції
№ провадження 11-кп/778/471/14 Апаллонова Ю.В.
Категорія ст.ст. 358, 366 Доповідач в 2 інстанції
КК України Нікітюк В.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого Нікітюка В.Д.,
суддів: Джавага Г.М.,Абрамова В.І.,
при секретарі Михайлюк Р.В.,
за участю прокурора Нестерук О.Г.,
обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_3, прокурора прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя Дяченко Т.Г. та доповненнями до апеляційної скарги прокурора прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя та заступника прокурора Запорізької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2014 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, яка має вищу освіту, яка не працює, пенсіонер, не одружена, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,
визнана винною у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності строком на 1 рік.
На підставі ст.ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнена від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Виправдана у пред'явленому їй обвинуваченні за 4 ст. 191 та ч.2 ст. 366 КК України за епізодами від 07 липня 2008 року за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Виправдана у пред'явленому їй обвинуваченні за ч.ч. 2, 4 ст. 358 КК України за недоведеністю вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка України, яка має вищу освіту, не працює, не одружена, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судима,
визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 358 КК України та призначено їй покарання:
- за ч. 2 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 роки;
- за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш суворого покарання менш суворим визначено остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнена від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Виправдана у пред'явленому їй обвинуваченні за ч. 4 ст. 191 КК України за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
Вироком віднесено на рахунок держави витрати на проведення експертиз.
Скасовано арешт, накладений постановою ст. слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області Диденко Е.Н. від 16.11.2012 року на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3, яке належить їй на праві власності.
Скасовано арешт, накладений постановою ст. слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області Диденко Е.Н. від 16.11.2012 року на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4, яке належить їй на праві власності.
Вироком вирішена доля речових доказів у порядку ст. 100 КПК України.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2014 року виправлені описки у вищезазначеному вироку.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_3, обіймаючи посаду директора Запорізького державного вищого навчального закладу "Запорізький будівельний коледж" ЄДРПОУ 01242892 на підставі контракту № 88 від 15.10.2008 року, мала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, пов'язані з цільовим використанням бюджетних та позабюджетних коштів; визначенням структури управління коледжем, штатного розкладу; вирішенням наукових, навчально-методичних, адміністративних, фінансових та інших питань; плануванням, координуванням і контролем роботи структурних підрозділів, педагогічних та інших працівників коледжу; здійсненням прийому на роботу, підбором і розстановкою педагогічних кадрів; визначенням посадових обов'язків працівників шляхом розроблення та затвердження посадових інструкцій створенням умов для підвищення їх професійної майстерності; забезпеченням раціонального використання бюджетних коштів, а також коштів, що надходять з інших джерел; організацією планування всіх видів діяльності технікуму; організацією виконання планів і графіків навчального процесу; організацією підбору кадрів усіх підрозділів технікуму; розпорядженням власністю та грошовими засобами технікуму; видачею наказів та розпоряджень, котрі обов'язкові до виконання; контролем роботи керівництва всіх підрозділів, викладачів, працівників та студентів технікуму, а також несе повну відповідальність за стан навчально-виховного процесу, навчально-матеріальної бази, методичної роботи, дисципліни працівників та студентів.
ОСОБА_4, яка обіймала посаду завідуючої денним відділенням, мала наступні посадові обов'язки: організація та здійснення керівництва навчальною і виховною роботою відділення згідно планів які затверджуються заступниками директора з навчальної та виховної роботи, забезпечення і виконання планів і навчальних програм;здійснення контролю за якістю викладання навчальних програм;планування роботи відділення на навчальний рік;контроль за відвідуваннями навчальних занять студентами, систематичний контроль ведення журналів навчальних занять;відвідування та аналіз відвідуваних занять;контроль за своєчасністю виконання робітничо-навчальних планів;контроль виконання розкладу навчальних занять, консультацій, додаткових занять.
У лютому 2008 року і у березні 2009 року у зв'язку з укладенням договорів про комплексне банківське обслуговування з виплати заробітної плати з банком Філія ВАТ КБ "Надра Банк" Запорізького РУ і ВАТ "VАВ банк", відповідно, співробітниками Запорізького будівельного коледжу оформлялися поточні банківські рахунки і зарплатні банківські картки. При цьому вищевказаними банками на адресу Запорізького будівельного коледжу були спрямовані підписані зі свого боку пакети документів для підписання їх з боку працівників Запорізького будівельного коледжу.
Так, в кінці лютого 2008 року ОСОБА_4, перебуваючи а приміщенні Запорізького будівельного коледжу за адресою м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України 43, підробила з метою їх подальшого використання з метою заволодіння грошовими коштами Запорізького будівельного коледжу, офіційні документи ВАТ КБ "Надра Банк" на відкриття поточного карткового рахунку ОСОБА_8, які засвідчуються підприємством, що має право видавати такі документи і надають права, а саме:
- Заява ОСОБА_8 про відкриття поточного рахунку в ВАТ КБ "Надра Банк" від 28.02.2008 року;
- Виписку-повідомлення ОСОБА_8 за договором про комплексне банківське обслуговування ВАТ КБ "Надра Банк";
- Розписку ОСОБА_8 про отримання платіжної картки в ВАТ КБ Надра від 13.03.2008 року;
- Анкету клієнта ОСОБА_8 на оформлення тарифного пакету "Ласкаво просимо!" ВАТ КБ "Надра Банк" від 28.02.2008 року;
- Умови обслуговування тарифних пакетів ВАТ КБ "Надра Банк" на ОСОБА_8
Крім того, приблизно в кінці лютого 2008 року невстановлені посадові особи коледжу, з метою заволодіння грошовими коштами Запорізького будівельного коледжу підробили офіційні документи ВАТ КБ "Надра Банк" на відкриття поточних карткових рахунків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, а саме:
- Заява ОСОБА_10 про відкриття поточного рахунку в ВАТ КБ "Надра Банк" від 16.02.2008 року;
- Виписку-повідомлення ОСОБА_10 за договором про комплексне банківське обслуговування ВАТ КБ "Надра Банк";
- Розписку ОСОБА_10 про отримання платіжної картки в ВАТ КБ "Надра Банк";
- Анкету клієнта ОСОБА_10 на оформлення тарифного пакету "Ласкаво просимо!" ВАТ КБ "Надра Банк", а від 16.02.2008 року;
- Умови обслуговування тарифних пакетів ВАТ КБ "Надра Банк" ОСОБА_10;
- Аналогічні документи ВАТ "VАВ банк" на ім'я ОСОБА_9
Крім того, ОСОБА_4 в березні 2009 року, перебуваючи в приміщенні Запорізького будівельного коледжу за адресою м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України 43, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами зазначеного навчального закладу, діючи повторно, підробила з метою їх подальшого використання, офіційні документи ВАТ "VАВ банк", на відкриття поточного карткового рахунку ОСОБА_8, які засвідчуються підприємством, що має право видавати такі документи і надають права, а саме:
- Заяву-анкету ОСОБА_8 про відкриття карткового рахунку та підключення до системи електронного банкінгу в ВАТ "VАВ банк" від 20.03.2009 року;
- Розписку ОСОБА_8 про отримання платіжної картки в ВАТ "VАВ банк" від 25.03.2009 року;
- Договір № VЕ від 11.03.2009 року про відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи ОСОБА_8;
- Правила користування платіжними картками у ВАТ "VАВ банк".
В березні 2009 року невстановлені особи коледжу з метою заволодіння грошовими коштами Запорізького будівельного коледжу підробили офіційні документи ВАТ "VАВ банк" на відкриття поточних карткових рахунків ОСОБА_10, ОСОБА_9 а саме:
- Заяву-анкету ОСОБА_10 про відкриття карткового рахунку та підключення до системи електронного банкінгу в ВАТ "VАВ банк" від 02.03.2009 року;
- Розписку ОСОБА_10 про отримання платіжної картки в ВАТ "VАВ банк" від 12.03.2009 року;
- Договір № VЕ 314596 від 11.03.2009 року про відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи ОСОБА_8;
- Правила користування платіжними картками у ВАТ "VАВ банк";
- Аналогічні документи ВАТ "VАВ банк" на ім'я ОСОБА_9
В дійсності ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 вищевказані документи не підписували, наміри відкривати поточні банківські рахунки у ВАТ "VАВ банк" не мали, а зарплатні банківські картки на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 не отримували.
Надалі ОСОБА_4 та інші невстановлені особи, використали вищевказані документи, а саме при невстановлених обставинах у березні 2009 року передали їх в Запорізьку філію ВАТ "VАВ банк" для відкриття поточних карткових рахунків на зазначених осіб.
Тим самим ОСОБА_11 вчинила злочини, передбачені ч. 2, 3 ст. 358 КК України, що полягали у вчиненні підроблення офіційних документів, які видаються або засвідчуються підприємством з метою їх використання, вчинена повторно, використання завідомо підроблених документів.
В період з вересня 2007 року по липень 2010 року ОСОБА_3, будучи службовою особою, достовірно знаючи, що ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 не викладали занять в коледжі і не виконували своїх функціональних обов'язків, разом з невстановленими службовими особами коледжу, підробила офіційні документи, а саме як директор Запорізького будівельного коледжу затвердила табеля обліку використання робочого часу, в яких була вказана явно недостовірна інформація про відпрацьовані дні і години викладачів ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_9
Так, у вищевказаний період часу ОСОБА_3 завірила своїм підписом і таким чином підробила табеля обліку і використання робочого часу співробітників Запорізького будівельного коледжу: за грудень 2007р., лютий 2008р., грудень 2008р., січень 2009р., лютий 2009р., березень 2009р., квітень 2009р., травень 2009р., червень 2009р.
В подальшому на підставі вищевказаних табелів обліку використання робочого часу співробітниками бухгалтерії Запорізького будівельного коледжу викладачам ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 нараховувалася заробітна плата, яка надходила на карткові рахунки ОСОБА_8 ОСОБА_10 і ОСОБА_9 відкриті у ВАТ КБ "Надра Банк", ВАТ "VАВ Банк".
Тим самим ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, а саме - вчинення службового підроблення.
До того ж, приблизно в липні 2008 року ОСОБА_3 внесла завідомо неправдиві відомості в залікову відомість від 07.07.2008 р. факультет "Будівельник" 2007-2008 навчальний рік, 6 навчальний семестр, згідно з якою екзаменатор ОСОБА_9 прийняла іспит у групи ТТ-31 курс 3 з предмету "Керівництво технологічною практикою групи". При цьому ОСОБА_3 в графі відомості "екзаменаційна оцінка" виставила відповідні оцінки студентам групи ТТ-31 від імені викладача ОСОБА_9, а в графах "Підпис екзаменатора", "Екзаменатор" поставила підписи від імені ОСОБА_9
Приблизно в липні 2008 року ОСОБА_3 внесла завідомо неправдиві відомості в залікову відомість від 07.07.2008г. факультет "Будівельник" 2007-2008 навчальний рік, 6 навчальний семестр, згідно з якою екзаменатор ОСОБА_9 прийняла іспит у групи Б-32 курс 3 з предмету "Керівництво технологічною практикою групи". При цьому ОСОБА_3 в графі відомості "екзаменаційна оцінка" виставила відповідні оцінки студентам групи Б-32 від імені викладача ОСОБА_9, а в графах "Підпис екзаменатора", "Екзаменатор" поставила підписи від імені ОСОБА_9
Зазначені дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто підробка документів службовою особою, що спричинило тяжкі наслідки.
Суд першої інстанції, встановивши в діях обвинуваченої за даними епізодами формальний склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, постановив виправдувальний вирок за відсутністю складу кримінального правопорушення, у зв'язку з тим, що діяння через малозначність не становить суспільної небезпеки.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачувалися у скоєні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб у великому розмірі, яке полягало в тому, що ОСОБА_3, будучи службовою особою, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, діючи за попередньою змовою із завідуючою денним відділенням "Будівельник" Запорізького будівельного коледжу ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим слідством посадовими особами коледжу, з метою заволодіння грошовими коштами ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" розробили злочинний план, на виконання якого оформили третіх осіб викладачами Запорізького будівельного коледжу і розподілили на останніх навчальні години в групах, при цьому заняття фактично не проводили, а нараховану заробітну плату, одержувану на заздалегідь оформлені зарплатні картки таких осіб, привласнювали. Тим самим ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 і невстановленими службовими особами коледжу, шляхом зловживання службовим становищем заволоділи чужим майном - коштами Запорізького будівельного коледжу в сумі 140 270,26 грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є великим розміром.
Ухвалюючи виправдувальний вирок по вищезазначеному пред"явленому обвинуваченню, суд вказав на те, що зібрані досудовим та судовим слідством докази не доводять пред'явлене ОСОБА_3, ОСОБА_4 обвинувачення за ч.4 ст.191 КК України, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалено у зв'язку із відсутністю складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
В апеляційній скаргах та доповненнях до них:
- обвинувачена ОСОБА_3, зазначаючи, що прокуратурою Орджонікідзевського району м. Запоріжжя дотепер не розглянута її заява про закриття кримінального провадження на підставі п.п. 2,3 ч. 1 ст. 284 КПК України, та вказуючи, що злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, вона не скоювала, її вина у скоєнні зазначеного злочину в судовому засіданні не була доведена, у зв'язку з чим просить вирок в частині визнання її винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України, скасувати, визнати її виправданою та закрити провадження в цій частині.
- прокурор вважає, що вирок районного суду підлягає скасуванню у зв'язку з невірним застосуванням норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам обвинувачених внаслідок його м'якості. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд не задовольнив усі клопотання прокурора про допит свідків, не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8, а також викладеним в посадовій інструкції обов'язкам директора щодо кадрових питань.
У зв'язку з чим просить скасувати цей вирок та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 2, 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_4- у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 4 ст. 191, ст. 2, 4 ст. 358 КК України, та призначити покарання:
- ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 100 н.м.д.г., за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 н.м.д.г., за ч. 2 ст. 366 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 191 КК України - 5 років і 6 місяців позбавлення волі, згідно ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років і 6 місяців позбавлення волі.
- ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 100 н.м.д.г., за ч. 4 ст. 358 КК Україниу виді штрафу у розмірі 50 н.м.д.г., за ч. 4 ст. 191 КК України у виді 5 років позбавлення волі, згідно ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
- В доповненнях до апеляції прокурор прокуратури району та заступник прокурора області просять вирок скасувати та призначити у кримінальному провадженні новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченої та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, обвинувачену ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_13, які заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, та просила апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора прокуратури Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах та переглянувши вироку місцевого суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. А саме, рішення має бути ухвалене згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
За змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даного закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 і невстановленими службовими особами коледжу, шляхом зловживання службовим становищем, заволоділа чужим майном - коштами Запорізького будівельного коледжу в сумі 140270,26 грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є великим розміром.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції було повно, всебічно і об'єктивно досліджено обставини провадження, та на підставі сукупності правильно оцінених доказів з точки зору достатності для ухвалення обвинувального вироку, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, зроблено висновок про недоведеність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3, ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що є підставою для виправдання обвинувачених за цим законом про кримінальну відповідальність.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Стаття 191 КК України передбачає відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, які характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.
Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна. Із суб'єктивної сторони ст. 191 КК України передбачає прямий умисел, корисливі мотиви та мету.
Так, безпосередня участь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у заволодінні чужим майном не підтверджена показаннями жодного свідка, в тому числі і тих, на яких вказує в апеляційній скарзі прокурор. Дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджується причетність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до зняття грошових коштів з рахунків та заволодіння ними на свою користь чи користь інших осіб, більш того, органом досудового розслідування взагалі не встановлені особи, які, використовуючи наявні у них в розпорядженні банківські карти ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_9, знімали готівку в банкоматах м. Запоріжжя. Посилання органу досудового розслідування на те, що це здійснювали обвинувачені та невстановлені посадові особи коледжу матеріалами справи не підтверджується.
Наявність попередньої змови між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на заволодіння чужим майном також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, як не знайшло свого підтвердження і розмір завданих збитків.
В ході досудового розслідування і судового слідства обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 неодноразово заперечували наявність попередньої змови між ними, однак такі свідчення органом досудового розслідування не перевірялися і не спростовувалися.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих даних, які б могли спростувати версію обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 про їх непричетність до заволодіння майном у великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи вищенаведене на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про невинуватість ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувалася у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 4 ст. 358 КК України, тобто у підробленні офіційних документів, які видаються або засвідчуються підприємством з метою їх використання, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, використання завідомо підроблених документів.
Як вказувалося вище, органами досудового слідства не встановлена наявність домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вчинення злочинів. Доводи обвинувачення про те, що ОСОБА_4 підробляла та використовувала офіційні документи за вказівкою ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в суді першої інстанції, у зв'язку з чим виправдання ОСОБА_3 за недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 358 КК України є законним та обгрунтованим.
Виправдовуючи ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, по епізоду від 07 липня 2008 року, який полягав у внесенні обвинуваченою в залікові відомості групи ТТ-31 і групи Б-32, курс 3, з предмету "Керівництво технологічною практикою групи" курс 3 відповідних оцінок студентам від імені викладача ОСОБА_9 та підписи від імені ОСОБА_9, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що таке діяння через малозначність не становить суспільної небезпеки, а отже у відповідності до ч. 2 ст. 11 КК України не є злочином, що виключає склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
Перекваліфіковуючи дії обвинуваченої ОСОБА_4 з ч. 2, 4, ст. 358 КК України на ч. 2, 3 ст. 358 КК України суд виходив з того, що на час вчинення злочину (з лютого 2008 року по березень 2009 року) редакція ст. 358 КК України налічувала лише 3 частини, а відтак, у відповідності до ч. 2 ст. 4 КК України, згідно якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, дії ОСОБА_4 цілком обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2,3 ст. 358 КК України.
Призначене ОСОБА_4 покарання призначене у відповідності до ст. 65 КК України, з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, всіх обставин провадження і даних про особу обвинуваченої. Звільнення від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності цілком відповідає вимогам п.2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, який на думку суду полягав в тому, що в період з вересня 2007 року по липень 2010 року ОСОБА_3, будучи службовою особою, достовірно знаючи, що ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 не викладали занять в коледжі і не виконували своїх функціональних обов'язків, разом з невстановленими службовими особами коледжу, підробила офіційні документи, а саме як директор Запорізького будівельного коледжу затвердила табеля обліку використання робочого часу, в яких була вказана явно недостовірна інформація про відпрацьовані дні і години викладачів ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_9
Так, згідно вироку суду: у вищевказаний період часу ОСОБА_3 завірила своїм підписом і таким чином підробила табеля обліку і використання робочого часу співробітників Запорізького будівельного коледжу: за грудень 2007р., лютий 2008р., грудень 2008р., січень 2009р., лютий 2009р., березень 2009р., квітень 2009р., травень 2009р., червень 2009р.
Згідно з вимогами ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
На думку колегії суддів, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано.
Відповідно до діючого кримінального закону об'єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з чотирьох альтернативно передбачених у ч. 1 ст. 366 КК дій: внесення до документів неправдивих відомостей; інше підроблення документів; складання неправдивих документів; видача неправдивих документів.
Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документа.
Інше підроблення документів являє собою повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів, однак не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань чи використання інших подібних способів.
Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.
Видача неправдивих документів означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності та який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою.
Орган досудового розслідування виклав обвинувачення наступним чином: ОСОБА_3, як директор коледжу, затвердила табеля використання робочого часу, в яких була вказана явно помилкова інформація про відпрацьовані дні і години викладачів ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 Так, у вищевказаний період часу ОСОБА_3 завірила своїм підписом і таким чином підробила табеля обліку і використання робочого часу співробітників Запорізького будівельного коледжу: за грудень 2007р., лютий 2008р., грудень 2008р., січень 2009р., лютий 2009р., березень 2009р., квітень 2009р., травень 2009р., червень 2009р.
Зазначене обвинувачення - обвинувальний акт (т.21 стор.17), в якому вказано: «директор коледжу, затвердила табеля використання робочого часу, в яких була вказана явно помилкова інформація про відпрацьовані дні і години викладачів» суперечить викладеним обставинам, які вказані в обвинувальному акті та в вироку суду першої інстанції, суперечить об'єктивній стороні злочину, передбаченого ст. 366 КК України, а також не містить обов'язкову вказівку на конкретні дії, тобто суб'єктивну та об'єктивну сторони правопорушень, які, на думку органу досудового розслідування, вчинила ОСОБА_3
Таким чином, суд першої інстанції, виклавши обвинувачення ОСОБА_3 в вироку, що директор коледжу, затвердила табеля використання робочого часу, в яких була вказана явно помилкова інформація про відпрацьовані дні і години викладачів, яке визнав доведеним, припустився тих самих порушень, що і орган досудового розслідування. Іншими словами, якщо службовою особою була затверджена «явно помилкова інформація», яка міститься в табелі використання робочого часу, то ці дії службової особи не мають ознаків об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст.366 КК України, скоєного при обставинах вказаних в вироку.
Крім того, у відповідності до наказу Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці (Форми N П-1, П-2, П-3, П-4, П-5, П-6, П-7)» табель обліку робочого часу підписує відповідальна особа, тобто та особа, яка безпосередньо його склала, працівник кадрової служби, керівник структурного підрозділу. Отже підписання табелів безпосередньо директором коледжу зазначений нормативно-правовий акт не вимагає.
Як вбачається з матеріалів справи, табелі обліку використання робочого часу з жовтня 2007 липень 2010 року були складені та підписані диспетчером ОСОБА_14, крім того, зазначені табелі підписував спеціаліст відділу кадрів, та в деяких, а саме в табелях за грудень 2007р., лютий 2008р., грудень 2008р., січень 2009р., лютий 2009р., березень 2009р., квітень 2009р., травень 2009р., червень 2009р. міститься підпис ОСОБА_3, яка їх «затвердила».
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, вказані в обвинувальному акті про начебто відпрацьовані дні і години викладачів ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, які в дійсності ними відпрацьовані не були, а свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні взагалі допитана не була.
Місцевий суд не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, про те, що диспетчер ОСОБА_14 вела табель обліку використання робочого часу по кожному викладачу та мала відомості від учбової частини проведення ними пар, а також показанням свідка ОСОБА_17, яка показала, що табель обліку робочого часу веде відділ кадрів, учбова частина, диспетчер та табельник. Відповідальність за вірне заповнення табелю несе саме табельник, який, в свою чергу, одержує відомості від учбової частини та заносить їх в табеля, а бухгалтерія лише формально візує, приймає та обробляє табеля.
Диспетчер ОСОБА_14, яка вела табелі обліку використання робочого часу по кожному викладачу, показала в судовому засіданні, що їй надавали відомості відносно працівників коледжу в учбовій частині навчального закладу, працівники якої, в силу своїх функціональних обов'язків мали знати хто, коли і які заняття проводив. Також суду пояснила, що вона не повинна була контролювати проведення викладачами учбових пар, оскільки це не входить в її обов'язки і вносила в табель тільки ті відомості, які їй були надані учбовою частиною, яка відповідає за проведення учбового процесу.
Суд першої інстанції не співставив показання зазначених свідків з посадовими інструкціями співробітників коледжу та показаннями ОСОБА_3, яка вказала, що вона не повинна була та об'єктивно не мала змоги перевірити правдивість всіх даних занесених в табелі по кожному викладачу, адже табелі складали працівники учбового закладу, які це робили в силу своїх функціональних обов'язків та мали нести відповідальність за достовірність складених ними документів, а також не надав належну оцінку цим фактам.
Ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлені особи учбової частини навчального закладу, які відповідали за навчальний процес, повинні були контролювати проведення викладачами учбових пар та надавали відомості диспетчеру ОСОБА_14 для внесення в табелі обліку використання робочого часу.
Районний суд також не перевірив показання обвинуваченої ОСОБА_3 про те, що без її візування табель «все одно приймається в роботу», тобто бухгалтерія може нараховувати заробітну плату і без затвердження табелів директором.
Згідно з матеріалами провадження, обвинувачена ОСОБА_3 в ході як досудового розслідування, так і судового розгляду не визнала себе винною у вчиненні вказаного злочину. Проте в матеріалах провадження відсутні докази, які б спростовували твердження обвинуваченої ОСОБА_3 про її невинуватість, а докази, на які послався суд у вироку не відповідають предмету доказування за наявним обвинуваченням, тобто суд першої інстанції не навів у вироку належним чином досліджених доказів, які б в своїй сукупності в повному обсязі підтвердили вину ОСОБА_3
Колегія суддів вважає, що суд однобічно дослідив обставини провадження, не проаналізував належним чином досліджені докази у їх сукупності та дав цим доказам неправильну оцінку. Через це висновки суду, зазначені у вироку по доведеність вини ОСОБА_3 за ч.1 ст.366 КК України, фактичним обставинам не відповідають і ґрунтуються лише на окремих фактах та припущеннях.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Аналізуючи докази, що містяться в матеріалах провадження, колегія суддів приходить до висновку, що вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, в установленому законом порядку не доведено та на даний час вичерпані всі можливості отримання доказів її вини.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Статтею 417 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 в частині визнання її вини в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, підлягає скасуванню, як постановлений з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і неправильним застосуванням кримінального закону, підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження.
Керуючись п.3 ч.1 ст.284, ст.ст.405, 407, 412, 417 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу прокурора та доповнення до неї залишити без задоволення, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2014 року відносно засудженої ОСОБА_4 залишити без змін, а в частині визнання ОСОБА_3 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначення їй покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності строком на 1 рік, та звільнення від призначеного покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України скасувати, кримінальне провадження закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та вичерпаності можливості їх отримання.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді:
