Микола ПУГОВИЦЯ для «Урядового кур’єра»
ВІДЗНАКА. В Індійському культурному центрі «Санскріті» проходить виставка художніх робіт Саші Путрі та її батька Євгена, організована в рамках проведення Днів індійської культури в Україні.
Саша прожила лише 11 років, залишивши після себе 46 альбомів з малюнками, віршами та шаржами, вишиванки, м’які іграшки, пластилінові скульптурки — всього понад 2 тисячі творчих робіт. «Коли виросту, неодмінно стану художницею й буду малювати з ранку до вечора. Навіть уночі», — казала батькам. Не судилося. Після смерті про Сашу напишуть: «Вона дитина нової свідомості. Вона оперувала знаннями, які з народження не були в ній закладені. Радше це був досвід, складений життями. Життя Саші — яскравий вияв феномену, відомого як діти Світу або діти індиго».
Над усе дівчина любила малювати тварин. Фото надане автором
Народилася дівчинка 1977 року в Полтаві в родині митців. Батько Євген Васильович — художник, мама Вікторія Леонідівна — хормейстер. Малювати почала у трирічному віці, а в 5 їй поставили страшний діагноз: гострий лімфобластовий лейкоз. Після двомісячного курсу інтенсивної терапії батьки побували із Сашею в Києво-Печерській лаврі. «Можливо, десь на небесах почули наші молитви, і донечці були даровані ще шість років життя. За словами фахівців, стільки прожити з лейкемією практично неможливо», — розповідав Євген Васильович.
Щоразу в лікарню дівчинка брала із собою книжки та все потрібне для малювання. Над усе подобалось їй зображати тварин. За словами батька, «мріяла про повагу до братів наших менших». Своїм мистецтвом юна художниця намагалася змінити світ, зробити його добрішим і красивішим.
Особливо захопилася Саша Індією, хоч ніколи не була в цій країні. Всім серцем полюбила її музику, національне вбрання, традиції. Індійські мотиви переносила на полотна. На останньому автопортреті Саша зобразила себе індійкою. Рідні й поховали її в індійському сарі.
— Для індійської громади в Києві та Україні, — наголосив посол Індії в Україні Раджив К. Чандер, — Саша Путря є однією з нас. Ми знаємо, що вона належить світові, але для індійців вона більш ніж особлива. Саша втілює в собі любов, яку народ України почуває до Індії, взаємоповагу до культури між нашими країнами. Її картини, понад сотня яких представлені на виставці, відображають дивовижну красу та розуміння життя, по-дитячому наївного й водночас глибоко проникливого. Як представники Індії ми пишаємось тим, що наша країна посідала особливе місце в серці дівчини.
