КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-42145/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Верещінська І.В.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Літвіної Н.М.
Суддів: Коротких А.Ю.
Ганечко О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про зобов'язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про зобов'язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії - задоволено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС віднесений до 4 категорії, що підтверджується посвідченням, яке міститься в матеріалах справи.
Також вбачається, що позивач зареєстрований та проживає в м. Біла Церква, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно до ч. 3 ст. 51 Закону - особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону - пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Між тим, позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року.
Враховуючи, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, а тому відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. ст. 39, 51 зазначеного Закону.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України - право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Виходячи з тлумачення зазначеної норми, колегія суддів приходить до висновку, що непередбаченість в Бюджеті України коштів на здійснення вказаних виплат не може позбавити позивача права на їх отримання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на додаткову пенсію та доплату до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, при винесенні рішення судом першої інстанції було передбачене його негайне виконання без зазначення строку такого виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України - негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідна норма визначає категорії адміністративних справ, постанови у яких виконуються або можуть виконуватися негайно, тобто до набрання постановою законної сили.
Оскільки судом першої інстанції не був зазначений строк негайного виконання постанови, рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Згідно до ч. 1 ст. 201 КАС України - підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України - у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області - задовольнити частково.
Змінити постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про зобов'язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії, виклавши абзац шостий резолютивної частини постанови наступним чином:
«Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.»
В решті постанову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Ганечко О.М.
Коротких А. Ю.
