АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/8132/13 Справа № 422/5709/12 Головуючий у 1 й інстанції - Залімська Н.В. Доповідач - Демченко Е.Л.Категорія
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Волошина М.П.
при секретарі - Денисенко А.Л.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Ленінська районна у м.Дніпропетровську рада, Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП ДМБТІ Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи тим, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на частину домоволодіння АДРЕСА_1. До складу спадщини входить 23/100 частини зазначеного домоволодіння, які належали ОСОБА_5 на підставі рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 червня 1990 року. Згідно акту ідеальних часток від 10 лютого 2006 року ОСОБА_5 належало 23/100 частини домоволодіння, а у фактичному користуванні знаходилось 22/100 частини домоволодіння. Частки змінились у зв'язку з узаконенням самовільно побудованих споруд ОСОБА_6 Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2007 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 13/100 частини спірного домоволодіння.
Посилаючись на те, що Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора відмовила їй в видачі свідоцтва про право на спадщину, позивачка просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, а саме: визнати право власності та користування на: у житловому будинку літ.А-1, поверх 1, квартира №1: приміщення 1-1, коридор площею 4,7 кв.м., приміщення 1-2, житлове площею 9,8 кв.м., приміщення 1-3, житлове площею 8,6 кв.м., приміщення 1-4, кухня площею 6,8 кв.м., приміщення 1-5, - житлове площею 7,1 кв.м., приміщення 1-6, коридор площею 5,0 кв.м., приміщення 1-7, санвузол площею 4,0 кв.м., разом по квартирі №1: загальна площа 46,0 кв.м., житлова - 25,5 кв.м., допоміжна - 20,5 кв.м.; ганок А-3, козирок, сарай Л тимчасовий, погріб з шийкою Г, вбиральня П, огорожі №1,7,9, у спільному користуванні огорожі №2,3,6,8,12.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмолено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 червня 1990 року за ОСОБА_5 визнано право власності на 23/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1.
За життя ОСОБА_5 20 травня 2006 року склала заповіт, яким заповідала все своє майно ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Після її смерті у встановлений законом строк з письмовою заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом до нотаріуса звернулась ОСОБА_2
Листом за №1662/02-14 від 12 травня 2012 року Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_2, що для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй необхідно надати оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а також, згідно з п.п.4.14 п.4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності, який надається органом реєстрації (БТІ) на запит нотаріуса.
З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений 04 травня 2007 року, вбачається, що ОСОБА_5 належало 23/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1.
Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений 15 квітня 2011 року, розмір частки власності ОСОБА_5 на спірне домоволодіння не визначено.
З акту ідеальних часток від 10 лютого 2006 року, затвердженого начальником КП «Дніпропетровське МБТІ» видно, що співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 на той час були ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 За ОСОБА_6 числилось 21/50 частина домоволодіння, а фактично за ним значилось 65/100 частин домоволодіння; за ОСОБА_5 числилось 23/100 частини домоволодіння, а у фактичному користуванні знаходиться 22/100 частини домоволодіння; за ОСОБА_8 числилось 11/50 частин домоволодіння, а фактично за нею значилось 13/100 частин.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2007 року, яке набрало чинності, за ОСОБА_9, який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_8, на підставі акту ідеальних часток від 10 лютого 2006 року визнано право власності на 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2006 року, яке набрало чинності, за ОСОБА_10, яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, на підставі акту ідеальних часток від 10 лютого 2006 року визнано право власності на 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
За таких обставин, після смерті ОСОБА_5 спадщина відкрилась на 22/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (13/100 + 65/100 = 78/100).
З акту ідеальних часток від 10 лютого 2006 року видно, що на 22/100 частин приходиться у житловому будинку А-1 приміщення: 1-2 - кухня площею 5,0 кв.м, 1-3 - житлова площею 7,1 кв.м, 2-2 - кухня площею 6,8 кв.м, 2-3 - житлова площею 8,6 кв.м; у житловій прибудові А2-1 приміщення: 2-4 - житлова площею 9,8 кв.м; у сінях а-1 приміщення 1-1 - коридор площею 4,6 кв.м, у сінях а2-1 приміщення 2-1 - коридор площею 4,7 кв.м, ганок а3, душ Н, погріб Г, огорожі та споруди №1,7,9, у загальному користуванні огорожі та споруди №2,3,6,8,12.
В технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1 від 15 квітня 2011 року на ім'я ОСОБА_5 зазначені ті самі приміщення, які визначені в акті ідеальних часток від 10 лютого 2006 року на 22/100 частини, крім козирка, сараю «Л», вбиральні «П».
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Існують умови, які унеможливлюють одержання ОСОБА_2 в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а рішення районного суду скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2013 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Ленінська районна у м.Дніпропетровську рада, Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП ДМБТІ Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, а саме, у житловому будинку літери «А-1», 1 поверх, квартири 1 приміщення 1-1, коридор площею 4,7 кв.м, приміщення 1-2, житлове площею 9,8 кв.м, приміщення 1-3, житлове площею 8,6 кв.м, приміщення 1-4, кухня площею 6,8 кв.м, приміщення 1-5, житлове площею 7,1 кв.м, приміщення 1-6, коридор площею 5,0 кв.м, приміщення 1-7, санвузол площею 4,0 кв.м, ганок «А-3», погріб з шийкою «Г», огорожі №1,7,9. У спільному користуванні залишити огорожі №2,3,6,8,12. В іншій частині позову відмовити.
Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді:
