Справа № 1016/2957/12 Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/955/14 Доповідач у 2 інстанції КасьяненкоКатегорія 56 27.01.2014
УХВАЛА
Іменем України
14 січня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,
Суддів: Антоненко В.І., Гуля В.В.,
При секретарі: Ромашині І.В.,
Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимогна предмет спору ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно та виділення частки в натурі,-
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачки , уточнюючи позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на ? частину спільного майна: домоволодіння по АДРЕСА_1 , до складу якого входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами , а також просив виділити в натурі його частку у вказаному майні. Крім того просив виділити в користування для обслуговування ? частини житлового будинку та господарських споруд, половину земельної ділянки, що рахується за будинком.
Свої вимоги мотивував тим, що з відповідачкою перебували у шлюбі з 13.02.1982 року по 15.08.1996 року, за час спільного проживання ними набуто спільне майно, зокрема, побудоване домоволодіння у АДРЕСА_1. Для побудови будинку в 1985 році їм колгосп надав земельну ділянку площею 0,30 га, яка на даний час не приватизована, перебуває в користуванні.
Домоволодіння складається з двох житлових будинків: житловий будинок 1990 року забудови площею 85 кв.м. та житловий будинок 1947 року забудови площею 44,7 кв.м.
Після розірвання шлюбу згоди з приводу розподілу спільного майна, порядку його користування досягнуто не було , він проживає за іншою адресою.
Заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 13.02.1982 року по 15.08.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, випискою з судового рішення про розірвання шлюбу.
Як вбачається з архівного витягу з протоколу засідання правління колгоспу «Прогрес» від 20.07.1988 року зборами уповноважених членів колгоспу ухвалено продати ОСОБА_2, колгоспний будинок по АДРЕСА_1. В свою чергу ОСОБА_1, зобов'язався виплачувати гроші за куплений будинок в розстрочку протягом двох років, що підтверджується архівним витягом з протоколу засідання правління колгоспу «Прогрес» від 30.12.1988 року.
За час шлюбу сторонами було побудовано ще один житловий будинок у АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 за вказаною вище адресою проживав до 2004 року.
Після того, як відповідач виїхав на інше місце проживання, відповідачка поліпшила умови проживання спільно побудованого житлового будинку.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.08.2012 року право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на праві приватної власності було зареєстровано за ОСОБА_1, на підставі рішення виконкому Липівської сільської ради Макарівського району Київської області від 18.07.2012 року за № 84.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 16.09.2013 року визнано незаконним та скасовано рішення Липівської сільської ради Макарівського району Київської області від 18.07.2012 року за № 84 про видачу ОСОБА_1, свідоцтва про право власності на нерухоме майно вищевказаного будинку , а також визнано незаконним та скасовано вказане вище свідоцтво.
Право власності на спірний будинок жодними належними та допустимими доказами не підтверджується, правовстановлюючі документи на нього відсутні, а тому з будинку не може бути виділена частка співвласника, оскільки він відсутній як об'єкт цивільних прав.
Посилання позивача на те, що для побудови будинку в 1985 році згідно з рішенням правління колгоспу «Прогрес» від 31.05.1985 року їм була надана земельна ділянка площею 0,30 га, яка на даний час не приватизована та перебуває в користуванні матеріалами справи не підтверджується.
Крім того, з часу, коли вже сторони не проживали у шлюбі, відповідачем здійснено значні поліпшення цього будинку, вартість частки відповідача значно збільшилася порівняно із її часткою на момент припинення шлюбних відносин.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 22.08.2013 року № 0616 ринкова вартість станом на час проведення експертизи житлових будинків з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 становить 160314 грн., поділити спірне домоволодіння в натурі на дві рівні частини неможливо у зв'язку із різними вартостями приміщень житлового будинку літ. А та фактичним розташуванням будівель та споруд на земельній ділянці.
Як вбачається з виписки погосподарської книги Липівської сільської ради Макарівського району Київської області від 09.09.2013 року за № 150, за 2011-2015 роки за книгою №4 сільською радою зроблено особовий запис № 0295-1, що власником житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1, є ОСОБА_1, членами його сім'ї записані: ОСОБА_2, - дружина; ОСОБА_5, - дочка; ОСОБА_6, - син (помер); ОСОБА_3, - мати; ОСОБА_7, - онук.
Право на частку у майні колгоспного двору, як члена колгоспного двору, було врегульовано ст.ст. 109, 120, 123, 126 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, які виключені на підставі Закону № 3718-12 від 16.12.1993 року.
Оскільки позивачем подано лише виписку з погосподарської книги за 2011-2015 роки, копій самої погосподарської книги не подано, тому встановити чи входило господарство за адресою АДРЕСА_1 станом на час дії вищевказаних положень ЦК УРСР до складу колгоспного двору, хто був його членом, який розмір частки кожного члена двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних неможливо.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст.183,364,367 ЦК України та прийшов до правильного висновку, що позивач всупереч вимогам ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, а тому у задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння слід відмовити.
Оскільки вимоги позивача про виділ частки в натурі із майна, що перебуває у спільній власності є похідними від вимог про визнання права власності на майно, тому суд правомірно залишив їх без задоволення.
Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Рішення суду І інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права , підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні, в апеляційній скарзі не приведено.
Керуючись ст.ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
