печерський районний суд міста києва
Справа № 2-3903/12
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" листопада 2012 р. м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до судді Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Матвеєвої Олени Анатоліївни про визнання неправомірними дій судді та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
До Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до судді Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Матвеєвої Олени Анатоліївни з приводу визнання її дій та ухвал від 11 червня 2012 року та 12 липня 2012 року неправомірними, зобов'язання Голову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Генеральну прокуратуру України, Вищу Раду Юстиції України вчинити певні дії відносно відповідача та стягнення з відповідача на його користь 10 000 грн. у відшкодування шкоди, викликаної неправомірними діями.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Зазначені роз'яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи визнання права на отримання від суду (судді) обґрунтованої відповіді на звернення; на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суддів; на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів (суддів) при здійсненні ними своїх повноважень, гарантованих Конституцією України) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Таким чином, оскарження дій судді, що пов'язані з ухваленням рішення у справі або постановлениям ухвали можливе лише в порядку, визначеному процесуальним законом. Оскарження таких дій шляхом подання скарги чи позовної заяви до іншого суду першої інстанції є неприпустимим, оскільки суперечить принципу незалежності суддів та недопущення впливу на них, закріпленого ст. 126 Конституції України
Крім того, ч. 5 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок постановления судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановления незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Тому, суддя як особа, що здійснює правосуддя не може бути відповідачем у цивільній справі, за винятком вищезазначених обставин та випадків, коли суддя виступає в якості будь-якої особи по справах, що не пов'язані із здійснення ним правосуддя.
Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогами, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Матвеєвої Олени Анатоліївни про визнання неправомірними дій судді та стягнення моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя:
