ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 2-749/12
провадження № 2/753/205/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" липня 2013 р. Дарницький райсуд м. Києва в складі
головуючого судді - Сухомлінова С.М.
при секретарі - Пришляк З.В., Момот М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації про визнання недійсними свідоцтва, договору, державних актів, про визнання незаконними та скасування частини рішення і наказу -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним наказу ГУ ЖЗ КМДА від 26.10.2005р, свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_2 на 44/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1; про визнання недійсним рішення КМР від 15.03.2007р. за № 345-9/1006; про визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, виданих на ім'я ОСОБА_2 і ОСОБА_4;про визнання недійсним договору дарування 56/100 частин АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4
В подальшому позивач змінив свої позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення КМР від 15.03.2007р. і просив скасувати лише п.4.1. вищевказаного рішення. В частині недійсності державних актів та свідоцтв про право власності просив визнати їх нечинними.
При цьому посилався на те, що в 1994р. позивачу і відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належало відповідно по 63/100 і 37/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1, а в період 2000-2001р.р. відповідач без необхідних дозволів зробив добудову до своєї частини спірного будинку, після чого у 2005р. позивачу було видано свідоцтво про право власності на 44/100 частин, а відповідачу ОСОБА_3 на 56/100 частин спірного будинку. Стверджував, що відповідач ОСОБА_3 у 2006р. подарував свою частину спірного будинку своєму сину ОСОБА_4, а відповідачі незаконно збільшили розмір своєї ідеальної частки спірного будинку та земельної ділянки, що порушило права позивача.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала свої позовні вимоги, а відповідачі позов не визнали і стверджували, що вимоги позивача необґрунтовані, а представник відповідачів ОСОБА_4 просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, спеціаліста та дослідивши матеріали справи, вважає необхідним в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається з договорів (т.1 а.с.10,103,104) в 1999р. батько позивача і відповідача-1 (ОСОБА_3) подарував ОСОБА_2 63/100 частки, а ОСОБА_3 37/100 частки жилого будинку АДРЕСА_1.
Згідно рішення (а.с.115) Київської міської ради від 03.02.2000р., позивачу було передано у приватну власність 0,63 га, а відповідачу ОСОБА_3 - 0,37 га земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.
Згідно розпорядження (т.2 а.с.46-47) та пояснень позивача і відповідача ОСОБА_3, останніми до 2004р. прибудова була введена в експлуатацію, а в червні 2005р. КМБТІ по фактичному користуванню частинами спірного будинковолодіння були перераховані долі співвласників і в результаті у позивачки ОСОБА_2 стало 44/100 частин, а у ОСОБА_3 - 56/100, про що був виданий 26.10.2005р. наказ ГУ ЖЗ КМДА № 2039-С/ЖБ.
Як вбачається з свідоцтв (т.1 а.с.91-92) позивачка ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 ще 21.10.2005р. отримали свідоцтво про право власності на 44/100 і 56/100 часток будинку відповідно.
Після цього, 24.02.2006р. ОСОБА_3 подарував своєму сину ОСОБА_4 свою частку 56/100 спірного будинку, що підтверджується договором дарування (т.1 а.с.59).
Для обслуговування спірного житлового будинку і господарських будівель позивачу і відповідачу-2 були видані державні акти на право власності на земельну ділянку, де доля позивачки ОСОБА_2 вказана як 44/100, а доля ОСОБА_3 56/100, що було визначено в п.4.1. рішення КМР від 15.03.2007р. № 345-9/1006 (т.2 а.с.27,28).
Таким чином , судом встановлено, що з 1994р. спірний житловий будинок належав позивачу і відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, а останній в період 2000-2001р.р. в установленому порядку, за свій рахунок і за згодою позивачки ОСОБА_2 здійснив перебудову цього будинку, в результаті чого збільшилась корисна площа будинку.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 до 2004р. то застосуванню підлягає ЦК Української РСР 1963 р., де ст.119 передбачає, що коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.
Таким чином, перерозподіл часток співвласників спірного будинку був проведений ГУ ЖЗ КМДА законно.
Відповідно ч.1 ст.30 ЗК України (1990р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження.
Оскільки перерозподіл часток спірного будинку був проведений законно, то в законний спосіб і у відповідності до діючого на той час (2000-2001р.р.) ЗК України були перерозподілені частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3
Той факт, що право власності на 56/100 частин спірного будинку на підставі договору дарування від 24.02.2006р. перейшло до ОСОБА_4 не може свідчити про незаконність права власності останнього на 56/100 частин спірної земельної ділянки, оскільки законність права власності ОСОБА_4 на цю частину земельної ділянки ґрунтується на вимогах ч.4 ст.120 ЗК України (набрав чинності з 01.01.2002р.)
Враховуючи те, що позивачем не представлено належних доказів недійсності та нечинності зазначених наказів, свідоцтв, договору, державних актів та частину рішення КМР, то позовні вимоги ОСОБА_2 суд вважає необґрунтованими і безпідставними.
Враховуючи те, що позивачка отримала державний акт на право власності на 44/100 частки земельної ділянки і з якого дізналась про порушення її прав як власника тільки 17.04.2008р., а звернулась до суду 03.03.2011р, то строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК України позивачкою не пропущений.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212-215,218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації про визнання недійсними свідоцтва, договору, державних актів, про визнання незаконними та скасування частини рішення і наказу - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.
С У Д Д Я : С.М. Сухомлінов
