Ухвала
іменем україни
30 жовтня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Савченко В.О., Колодійчука В.М., Висоцької В.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», третя особа - Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Черкаської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру», про визнання договорів оренди землі недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» про визнання договорів оренди землі недійсними, посилаючись на те, що у 2006 році між нею та ПП «Старлайт-Агро», правонаступником якого є відповідач, були укладені договори оренди належних їй на праві власності земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах Лузанівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, але межа цих земельних ділянок не була визначена в натурі й відповідно до ст. 125 ЗК України вона на момент укладення спірних договорів оренди не мала права використовувати ці земельні ділянки. Крім того, оскаржувані договори оренди були укладені без виготовлення необхідної технічної документації із землеустрою, акти визначення меж земельної ділянки в натурі не складалися, а тому, на її думку, відповідач не набув права користування спірними земельними ділянками, у зв'язку з чим ОСОБА_4 просила визнати недійсними укладені нею договори оренди земельних ділянок та зобов'язати відповідача повернути вказані земельні ділянки для використання за цільовим призначенням.
Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 27 червня 2012 року позов задоволено частково. Витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Оліма» належні ОСОБА_4 земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Лузанівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області та повернуто їх позивачці. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2013 року зазначене рішення районного суду скасовано й в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 просить рішення апеляційного суду скасувати, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов вірного висновку та правильно виходив з того, що укладені між сторонами 24 липня 2006 року договори оренди земельних ділянок містять усі істотні умови договору оренди земельної ділянки, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» на час укладення цих договорів, відповідають діючому законодавству щодо таких угод і підстав для визнання їх недійсними не встановлено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.
Суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин й вірно застосував положення норм матеріального права, й оцінивши усі забрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи скарги та матеріали витребуваної скарги не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 відхилити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Савченко В.О.
Колодійчук В.М.
Висоцька В.С.
