КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-9913/11 Головуючий у 1-й інстанції: Сташків В.Б.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" липня 2013 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Романчук О.М., Сорочко Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29.07.2011 року, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2011 року позивач звернувся у суд з позовом про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29.07.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено частково: визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачу допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2011 року по 29.07.2011 року, з врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства має розраховуватися відповідно до мінімальної заробітної плати.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоактивного забруднення - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, при визначенні розміру допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідач керувався положеннями постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Аналізуючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
Постановляючи рішення суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суперечить вимогам ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не приписами вищенаведеної постанови уряду.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.160, 1832, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області залишити без задоволення.
Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29.07.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя О.М. Романчук
суддя Є.О. Сорочко
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді:
Романчук О.М
Сорочко Є.О.
