АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/12058/12 Справа № 429/5686/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко В.М. Доповідач - Пономарь(Можелянська) З.М. Категорія 31
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2012 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючої судді Пономарь З.М., суддів Ремеза В.А., Калиновського А.Б.,
при секретареві Грендач Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа: ОСОБА_4) про відшкодування шкоди,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 15.10.2012р. частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та на її користь з ОСОБА_3 стягнуто 7079грн.94коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1200грн. на відшкодування моральної шкоди та 400грн. витрат на експертне дослідження. В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість рішення суду в частині відмови у стягненні втраченого доходу та визначення розміру морального відшкодування, просила ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 20 000грн. на відшкодування втраченого доходу від підприємницької діяльності та 4200грн. на відшкодування моральної шкоди.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
10.12.2008р. ОСОБА_3, виконуючи автомобілем «ВАЗ-21011», НОМЕР_1, маневр обгону, порушив п.10.1., 10.3 Правил дорожнього руху України та, зокрема, допустив зіткнення з автомобілем «ІЖ-2715», НОМЕР_2, який рухався по зустрічній смузі дороги під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок зіткнення останньому автомобілю завдано технічних пошкоджень, а його пасажирці ОСОБА_2 -тілесних пошкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я більше трьох тижнів. Відповідно до висновку судово-медичного обстеження у ОСОБА_2 виявлено тілесні пошкодження у вигляді гематоми лоба справа, струсу головного мозку, забою грудної клітини зліва, садна в області лівого колінного суглоба, перелому внутрішнього мищелка лівого стегна та пошкодження зв'язок лівого колінного суглоба (а.с.23,24). Постановою Павлоградського міськрайонного суду від 22.06.2009р. провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 по ч.1 ст.286 КК України закрито на підставі акту амністії (а.с.3). Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля «ІЖ-2715», НОМЕР_2, складає 7079грн.94коп. (а.с.4-12). Згідно довіреності, посвідченої 17.11.2008р. від імені ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уповноважені до 17.11.2033р. користуватись та розпоряджатись належним їй автомобілем «ІЖ-2715», НОМЕР_2, у тому числі, отримувати відшкодування за завдану шкоду (а.с.15). Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.1166,1167,1168,1187,1195 ЦК України ухвалив рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_3 на її користь 7079грн.94коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1200грн. на відшкодування моральної шкоди та 400грн. витрат на експертне дослідження з відмовою у задоволенні іншої частини вимог.
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову у частині стягнення 20 000грн. у якості втраченого доходу від підприємницької діяльності не можуть бути прийняті до уваги. Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати докази на підтвердження своїх вимог. Між тим матеріали справи не містять належних доказів тому, що ОСОБА_2 за вказаний нею період з 10.12.2008р. по 1.04.2009р. саме внаслідок отриманих тілесних пошкоджень не могла займатись підприємницькою діяльністю, саме у зв'язку з цим не отримала дохід та саме у розмірі 20 000грн. Заповнена нею декларація про розміри її доходу у ІІ кварталі 2008 року у сумі 8000грн., а у ІV -20 000грн. доказом на підтвердження цієї її вимоги не є. За таких обставин доказування останньої вимоги ґрунтується лише на її припущеннях, що суперечить вимогам ч.4 ст.60 ЦПК України. Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неправильність рішення суду в частині розміру морального відшкодування безпідставні. Визначений судом першої інстанції розмір морального відшкодування відповідає ступеню та обсягу спричинених ОСОБА_2 моральних страждань, обставинам завданої їй моральної шкоди та її наслідкам. Визначений судом розмір морального відшкодування відповідає принципам розумності, справедливості та наявним у матеріалах справи доказам. Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів, на якій наполягає позивачка, законом не передбачена.
Таким чином рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідає вимогам закону і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді :
