АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/204/13 Справа № 412/3254/12 Головуючий у 1 й інстанції - Гайворонський О.Г. Доповідач - Глущенко Н.Г. Категорія 19/27
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 січня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Баранніка О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Біленькій О,Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2010 року та ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а. с. 170-174/.
Зазначеним рішенням від 09.12.2010 року позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" задоволені.
Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором № 10/06/199 МК від 09.10.2006 року в розмірі 39 747, 47 грн.
Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 04/07/306 МК від 17.04.2007 року в розмірі 182 662, 23 грн.
Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором № 09/07/432 МК від 20.09.2007 року в розмірі 512 882, 75 грн.
Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2, ТОВ «УФА «Верус»на користь ПАТ КБ «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором № 09/07/432 МК-01 від 20.09.2007 року в розмірі 789, 11 грн.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»штраф за невиконання умов застави майна за договором № 10/06/199 МК від 09.10.2006 року в розмірі 13400,40 грн.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»штраф за невиконання умов застави майна за договором № 04/07/306 МК від 17.04.2007 року в розмірі 5023, 20 грн.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»штраф за невиконання умов за договором застави автотранспорту від 17.04.2007 року в розмірі 140 400 грн.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»штраф за невиконання умов застави майна за договором № 09/07/432 МК від 20.09.2007 року в розмірі 5023, 20 грн.
Також, суд стягнув солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 1820 грн. /а. с. 130-135/.
Додатковим рішенням цього ж суду від 04.10.2012 року визначено з чого складається кожна сума заборгованості, яка стягнена з відповідачів рішенням від 09.12.2012 року /а. с. 228-230 /.
Судом встановлено, що 09.10.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 10/06/199, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти на строк до 09.10.2009 року в розмірі 7000 доларів США, процентна ставка за користування кредитом -16 % річних. Погашення кредиту та сплату процентів за користування ним позичальник зобов'язаний здійснювати в розмірах та у строки, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, який є Додатком №1 до кредитного договору та який підписано сторонами / а. с. 13-18 /.
Між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 17.04.2007 року було укладено Кредитний договір № 04/07/306 МК, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти на строк до 17.04.2012 року в розмірі 20 000 доларів США, процентна ставка за користування кредитом -16 % річних. Погашення кредиту, сплату процентів за користування ним та винагороду позичальник зобов'язаний здійснювати в розмірах та у строки, що передбачені Графіком повернення кредиту, процентів та винагороди, який є Додатком №1 до кредитного договору та який підписано сторонами / а. с. 19-26 /.
Потім, 20.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 було укладено Кредитну угоду № 09/07/432 МК та Договір про видачу траншу № 09/07/432 МК-01, згідно яких ОСОБА_2 отримав кредитні кошти на строк 17.04.2012 року в розмірі 52 000 доларів США, процентна ставка за користування кредитом -16 % річних. Погашення кредиту, сплату відсотків за користування ним і винагороди позичальник зобов'язаний здійснювати в розмірах та у строки, що передбачені Графіком повернення кредиту, відсотків і винагроди, який є Додатком №1 до договору про видачу траншу та який підписано сторонами /а. с. 27- 34/.
Попри взяті на себе зобов'язання відповідач ОСОБА_2 не виконував умови кредитних договорів стосовного своєчасного повернення отриманих кредитів та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, винагороди у встановленні договорами строки, у зв'язку з чим, за кредитними договорами виникла заборгованість.
Так, за Кредитним договором № 10/06/199 МК від 09.10.2006 року, станом на 06.08.2010 року, виникла заборгованість перед банком у розмірі 5037 доларів США, де: заборгованість за кредитом -2717, 84 доларів США; заборгованість за відсотками -1360, 94 доларів США; заборгованість по пені -958, 22 доларів США / а. с. 5-6,281-285 /.
За Кредитним договором № 04/07/306 МК від 17.04.2007 року, станом на 05.08.2010 року, виникла заборгованість перед банком у розмірі 23147,88 доларів США, де: заборгованість за кредитом -15593, 43 доларів США; заборгованість за відсотками -5456, 95 доларів США, заборгованість по пені -2097, 50 доларів США / а. с. 7-9,286-289 /.
За Кредитною угодою № 09/07/432 МК від 20.09.2007 року та Договором про видачу траншу № 09/07/432 МК-01 від 20.09.2007 року, станом на 05.08.2010 року, виникла заборгованість перед банком у розмірі 65195, 09 доларів США, де: заборгованість по кредиту -44631, 21 доларів США; заборгованість за відсотками -15162,11 доларів США; заборгованість по пені -5401, 77 доларів США / а. с. 10-12,290-293 /.
В забезпечення виконання Кредитного договору №10/06/199 МК від 09.10.2006 року між банком та ОСОБА_2 (позичальник), ОСОБА_3 (поручитель) 09.10.2006 року було укладено Договір поруки №09/06/199 МК згідно якого поручитель зобов'язався перед банком в повному обсязі відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що випливають з кредитного договору, з умовами якого він ознайомлений і згоден з цими умовами / а. с. 65 /.
Крім того, в забезпечення виконання Кредитного договору №04/07/306 від 17.04.2007 року між Банком та ОСОБА_2 (позичальник), ОСОБА_5 (поручитель) 17.04.2007 року було укладено Договір поруки №04/07/306 МК згідно якого поручитель зобов'язався перед банком в повному обсязі відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що випливають з кредитного договору, з умовами якого він ознайомлений і згоден з цими умовами / а. с. 66 /.
Також, в забезпечення виконання Кредитного договору №09/07/432 МК від 20.09.2007 року між Банком та ОСОБА_2 (позичальник), ОСОБА_4 (поручитель) 20.09.2007 року було укладено Договір поруки №09/07/432 МК згідно якого поручитель зобов'язався перед банком в повному обсязі відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що випливають з кредитного договору, з умовами якого він ознайомлений і згоден з цими умовами /а. с. 67/.
В забезпечення виконання вищевказаного Кредитного договору від 20.09.2007 року між Банком та ТОВ «УФА «Верус»12.01.2009 року було укладено Договір поруки № 467 згідно якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати в межах 100 доларів США за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що випливають з кредитного договору, з умовами якого він ознайомлений і згоден з цими умовами / а. с. 68-69 /.
Крім того, в забезпечення виконання вище вказаних кредитних договорів між Банком та ОСОБА_2 було укладено три Договори застави майна № 10/06/199 МК від 09.10.2006 року, № 09/07/432 МК від 20.09.2007 року, № 04/07/306 МК від 17.05.2006 року, Договір застави автотранспорту від 17.04.2007 року, Іпотечний договір від 21.09.2007 року /а. с. 35-39,40-44,45-49,50-54, 55-58/.
У зв'язку з невиконанням умов кредитних договорів, як позичальнику, так і поручителям, - банком були направлені відповідні вимоги щодо погашення заборгованості за цими кредитними договорами / а. с. 76-84 /.
За таких обставин, та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги банку, відносно кредитних договорів №10/06/199 МК від 09.10.2006 року, №04/07/306 від 17.04.2007 року, №09/07/432 МК від 20.09.2007 року підлягають задоволенню згідно ст. ст. 509, 526, 527, 530, 554, 610, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк»в силу умов Кредитних договорів №10/06/199 МК від 09.10.2006 року, №04/07/306 від 17.04.2007 року, №09/07/432 МК від 20.09.2007 року та згідно ст. ст. 509, 526, 527, 530, 554, 610, 611, 629 1050, 1054 ЦК України.
Розрахунок заборгованості за кредитними договорами позивачем проведено правильно у відповідності з умовами Кредитних договорів №10/06/199 МК від 09.10.2006 року, №04/07/306 від 17.04.2007 року, №09/07/432 МК від 20.09.2007 року та діючим матеріальним законом / а. с. 5-6,281-285,7-9,286-289,10-12,290-293 /. При проведенні розрахунків банком враховано всі проплати, які були проведені відповідачем по цим кредитним договорам. Доказів того, що банком не зараховані якісь суми, які були сплачені банку відповідачем, ОСОБА_2 не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів, що були надані суду сторонами.
Посилання відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що справа розглянута судом першої інстанції з порушенням правил підсудності є надуманими, оскільки справа розглянута Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська згідно зі ст. 113 ЦПК України за місцезнаходженням одного із відповідачів, тобто ТОВ «УФА «Верус», що розташоване в Жовтневому районі м. Дніпропетровська по вул. Набережній Перемоги, 32.
Так, у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог ст. ст. 15-16, ч. 2 ст. 118 ЦПК України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією із сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи -позичальника і до юридичної особи -поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин -отримання кредиту.
Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання (кредитного договору) -характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача були всі законні підстави для одночасного звернення до суду з позовом, як до позичальника -фізичної особи ОСОБА_2 так і до поручителів -юридичної особи ТОВ «УФА «Верус»та фізичних осіб -ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦПК України -позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, чим і скористався банк -звернувшись з позовом за місцезнаходженням ТОВ «УФА «Верус», тобто до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на неналежне його повідомлення про розгляд справи та розгляд справи у його відсутності, то вони теж є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повідомив учасників процесу, зокрема відповідача ОСОБА_2, про слухання справи 09.12.2010 року, що підтверджується відповідною судовою повісткою та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), яке вручене відповідачу 23.11.2010 року / а. с. 117-120 /.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що не можуть бути відповідачами по справі поручителі -ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки є рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16.09.2011року про визнання недійсним договору поруки № 09/07/432 МК від 20.09.2007 року, що укладений між Банком та ОСОБА_4, та є висновок службового розслідування банку про те, що договір поруки № 04/07/306 МК від 17.04.2007 року укладений між Банком та ОСОБА_5 є недійсним, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на момент ухвалення 09.12.2010 року судом першої інстанції рішення по справі зазначені договори поруки були дійсними, а визнання їх недійсними після ухвалення рішення по справі -не є підставою для скасування судового рішення за апеляційною скаргою відповідача. Ці обставини можуть бути лише однією із підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами в разі звернення до суду з відповідною заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі на підставі норм процесуального права, які викладені в главі 4 ЦПК України.
Також, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що є рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16.12.2009 року про стягнення з нього заборгованості за Кредитним договором № 04/07/306 МК від 17.04.2007 року, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доказів того, що дане судове рішення виконане відповідач суду не надав, а його представник в суді апеляційної інстанції підтвердив, що дане рішення не виконане.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, а отже і не позбавляє права на звернення до суду з новим позовом про стягнення заборгованості станом на послідуючий період, що і було зроблено банком, який звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості станом на серпень 2010 року, тоді як по рішенню суду від 16.12.2009 року було стягнено заборгованість станом на жовтень 2009 року.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення даного спору.
Таким чином, доводи, викладені а апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
СУДДІ:
