Справа № 429/922/13-ц
Провадження № 22ц/782/3177/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Маляренко І.Б,.
Суддів: Борисова Є.А., Яреська А.В.
За участю секретаря: Веселова С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 07 червня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні вищезазначених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»).
В апеляційній скарзі ПАТ «Акцент-Банк» ставиться питання про скасування
рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 07 червня 2013 року
як такого, що не відповідає вимогам діючого законодавства, і ухвалення нового рішення про
задоволення позову.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення осіб,
які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і
обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає
скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути
законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення
на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як
на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції послався на те, що надана позивачем Заява позичальника № AB59RX03080035, датована 06.02.2008 року, на яку позивач посилався як на доказ укладення договору споживчого кредиту з відповідачем ОСОБА_1, останнім не підписана, отже зазначений договір є нікчемним.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна виходячи з наступного.
Із наявної в матеріалах справи копії Заяви позичальника № AB59RX03080035, датованої 06.02.2008 року, вбачається, що на ній наявний зроблений ОСОБА_1 напис «Ознакомлен» і його посвідчено особистим підписом відповідача.
Згідно із наявними у матеріалах справи копіями меморіальних ордерів (а.с.35-38), 06.02.2008 року Банком перераховано 4897 грн. за придбаний товар на поточний рахунок № 26004052706966 в Печерській філії Приватбанку з призначенням платежу «Перерахування коштів згідно з рахунком фактурою № ЗМ 12-39 від 06.02.2008 року у т.ч. ПДВ 816.17 грн., 234.47 грн. - за страхову премію, 979.40 грн. на поточний рахунок А-Банку - за одноразову комісію.
Із вищезазначеної Заяви позичальника вбачається, що грошові кошти саме в таких розмірах, на такі рахунки і з таким цільовим призначенням взяв на себе зобов'язання за дорученням ОСОБА_1 перерахувати ПАТ «Акцент-Банк».
Позивачем також додано до позовної заяви копію видаткової накладної (а.с.5) № ЗМ12-72 від 06.02.2008 року, згідно з якою ОСОБА_1 отримав телефон Nokia 8600 Luna і яка містить графу «Умови продажу: кредит Банка».
За таких обставин колегія суддів вважає доведеним позивачем укладення 06 лютого 2008 року між ним і ОСОБА_1 договору споживчого кредиту № AB59RX03080035, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6110.85 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Цим же договором передбачено, що кредит було надано ОСОБА_1 на строк 18 місяців, з 06.02.2008 року по 06.08.2009 року включно (а.с.4 зв.).
Відповідно до ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтями 256, 257, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
З урахуванням наведеного строк позовної давності на звернення ПАТ «Акцент-
Банк» до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним
договором сплинув 06.08.2012 року.
Представник ПАТ «Акцент-Банк» в суді апеляційної інстанції пояснив, що Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (СТАНДАРТ) (а.с.6-12), з якими відповідач був ознайомлений, передбачено збільшення строку позовної давності до 5 років, а отже ПАТ «Акцент-Банк», звернувшись до суду 12 квітня 2013 року, даний строк не пропустило.
Дійсно, згідно із статтею 259 ЦК України, позовна давність, встановлена
законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Як вбачається із Заяви позичальника № AB59RX03080035, датованої 06.02.2008 року (а.с.4 зв.), після розділу «Банківські послуги» вона містить надрукований типографським шрифтом текст наступного змісту, зокрема: « Я ознайомився та згодний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (СТАНДАРТ), які були надані мені у письмовій формі. Своїм підписом я підтверджую факт надання мені повної інформації про умови кредитування в А-Банку (а також його місцезнаходження)…» і далі по тексту.
Проте підпис ОСОБА_1 під наведеним текстом відсутній.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо наявності згоди відповідача ОСОБА_1 на збільшення позовної давності до 5 років.
Відповідно до п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
При цьому споживач, відповідно до п. 22 ст. 1 Закону, - це фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Головною ознакою у набутті статусу споживача є спосіб витрачання коштів для власних потреб.
Згідно з п. 31 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами щодо незаконності рішення суду першої інстанції, проте вважає, що заявлені ним позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої
інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав
встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні
рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у
неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції
обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав
справу.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно
застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або
не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307, 309,316 ЦПК України,
колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк» - задовольнити частково.
Рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 07 червня 2013 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити за пропуском строку на звернення до суду.
Рішення набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржене,
шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
