ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-2219-1759/11
Головуючий у 1-й інстанції: Борсук В.О.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області на постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Чемеровецького районного суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача недоплачене підвищення до пенсії у вигляді державної соціальної допомоги як дитині війни.
Постановою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 22.04.2011 року даний позов задоволено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову позивачу.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень статей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач звернулася із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області про нарахування та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни.
Відповідач відмовив позивачу в здійсненні вказаного перерахунку пенсії, мотивуючи свою відмову відсутністю фінансування для забезпечення виплати вказаних надбавок до пенсії.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 04.10.2010 року, оскільки позов подано до суду 04.04.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Проте, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог позивача на перерахунок та виплату доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"не вірно здійснив розподіл судових витрат присуджуючи стягнути державне мито з відповідача, чим допустив порушення ч. 1 ст. 94 КАС України, де чітко визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На разі ж, розподіл судових витрат має здійснюватись у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно задоволеним вимогам.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги відповідача про скасування рішення суду у справі слід відмовити.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії, - змінити.
Абзац четвертий резолютивної частини постанови Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2011 року викласти наступним чином: "Присудити з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3,40 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору."
В іншій частині постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2011 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
