В аграрному держуніверситеті вважають, що партнер, запропонований Міносвіти, їм не підходить
На прес-конференції в Одесі, звіт про яку «УК» надрукував у номері від 5 липня цього року, перший заступник міністра освіти і науки Євген Сулима наводив аргументи на користь приєднання Одеського державного аграрного університету до Одеської національної академії харчових технологій. Позицію міністерства чиновникові довелося пояснювати широкому загалу через акції протесту, які влаштували студенти-аграрії. «УК» вирішив поцікавитися, чи дійшли сторони згоди.
Аграрний університет продовжує набирати студентів і протестувати проти власної ліквідації. Фото автора
Звільнення як наслідок об’єднання
Саме по собі злиття вишів чи, навпаки, їхній поділ на кілька нових освітніх закладів не є чимось надзвичайним. Важливо лише, щоб для таких доволі складних і болісних процесів були достатні підстави. У приєднанні аграрного університету до харчової академії чи не головний аргумент — технологічний. «Виробникові потрібна вся лінійка, потрібен виш, який готує фахівців і для того, щоб вирощувати, і для того, щоб зберігати, і для того, щоб займатися переробкою харчової продукції», — каже Євген Сулима.
Інша, універсальна, підстава: створення великого навчального конгломерату дасть змогу за рахунок «дорогих» спеціальностей підтримати матеріальну базу всього закладу.
Ще одним аргументом, який міністерство намагається лишати за кадром, — є економія за рахунок наступного скорочення штатів. Щоправда, в міністерстві заперечують, що когось звільнятимуть. «Ми стоїмо на тому, щоб жодного викладача, жодного факультету і жодної кафедри не було скорочено», — запевняє Євген Сулима.
Утім, у зверненні Ради ректорів Одеського регіону міститься висновок, що «оптимізація мережі ВНЗ в Україні є об’єктивним процесом, що зумовлений світовими тенденціями розвитку вищої освіти та демографічною кризою в країні».
А якою може бути реакція на «демографічну кризу», як не скорочення?
«Колектив розуміє, що за будь-якої форми об’єднання половину працівників буде звільнено», — ділиться гіркими передчуттями ректор аграрного університету Сергій Корлюк.
Тим часом проректор вишу Геннадій Котець зауважує, що скорочення не доцільні: «Подивімося трішки вперед: демографічний рівень 2000—2001 років зовсім інший». Висновок: скорочувати професуру під демографічний провал, аби через кілька років знову нарощувати кількість студентських лав, — навряд чи доцільно.
Сергій Корлюк підкреслює, що не є супротивником об’єднань, коли ситуація змушує це робити. Але те, що планують вчинити з його вишем тепер, ректорові збагнути важко: «Якби університет відчував проблеми з фінансуванням, набором студентів, життя саме змусило б нас шукати вихід. Нині ми виконуємо держ?замовлення, маємо студентів-контрактників, зокрема закордонних». Очільник університету з гордістю демонструє відремонтовані аудиторії в головному корпусі, підкреслює, що все було зроблено коштом самого закладу.
Хто кого везтиме
Ректора особливо обурюють замовлені, на його думку, рейтинги, які показують нібито невисокий статус аграрної академії на тлі навіть одеських вишів. Сергій Корлюк наполягає, що рівень його вишу не нижчий, ніж у потенційного «поглинача». Зокрема 40% студентів, які здобувають тут другу освіту за фахом «облік та аудит», — випускники харчової академії. Здавалося б, цей фах вони цілком могли б опанувати й у першій альма-матер.
Але ось аргумент студента факультету землевпорядкування Миколи Кмитюка: «Легше влаштуватися на роботу з дипломом аграрного університету, ніж, скажімо, академії будівництва та архітектури, де також є фах землевпорядкування». Микола вважає, що коли виш приєднають до харчової академії, цей пріоритет буде втрачено.
Поза тим студенти бояться втратити суто побутові вигоди. Вони не впевнені, що після з’єднання вишів зможуть і далі мешкати у затишному 16-поверховому гуртожитку, який, вважають, значно кращий, ніж у харчовиків.
Ще один аргумент — їдальня. Студенти-аграрії кажуть, що в харчовій академії, хоч як парадоксально це звучить, її просто немає: «Усі студенти їдять у нас». З огляду на всі ці обставини студентський актив ніяк не погоджується з тим, що харчова академія може стати буксиром для університету.
«Якщо вже хочуть приєднувати — то нехай їх до нас приєднують!» — резюмує голова студентського самоврядування аграрного вишу Зінаїда Гребенюк. Та приєднувати виш, де навчаються 15 тисяч студентів, до того, де навчається їх утричі менше, ніхто не буде.
Чому така вибірковість?
«Аграрний університет набагато ближчий за напрямом навчання до класичного університету ім. І. Мечникова, де є біологічний та геологічний факультети», — каже Сергій Корлюк, припускаючи, що такий альянс був би більш логічним, адже у харчовиків переважають суто інженерні спеціальності. Туди, погоджується ректор, можна було б віддати хіба що спеціальності, пов’язані із сільгосптехнікою. Але жодним чином, приміром, не ветеринарію. «Коли скажу, що навчаюся в харчовій академії на ветеринарному, це просто смішно, навіть соромно», — каже студентка факультету ветеринарної медицини Неля Деленко.
Професор кафедри ветеринарної санекспертизи Володимир Ковбасенко дотримується думки, що якщо об’єднання неминуче, то слід було б провести таке «укрупнення» в межах однієї галузі: «Якщо залишите п’ять аграрних регіональних вишів — у центрі, на заході, півдні та сході, — це буде не 21 заклад, як нині, — і всі зрозуміють, ніхто не обурюватиметься».
Отож навіть перед лицем розформування аграрії не є супротивниками злиття як такого. Їх не влаштовує, як це збираються зробити в Одесі.
Один із болючих нюансів реорганізації одеських вишів — це перепідпорядкування аграрного ВНЗ. Крім того, що його збираються ліквідувати як самостійну одиницю, він ще має перейти з-під опіки профільного міністерства до Міносвіти.
«Є міністерство, яке займається збиранням врожаю, цукровими буряками тощо, — заявив Євген Сулима, — а є міністерство, яке займається тільки системою освіти». Тобто найліпше заточене саме під те, щоб готувати фахівців будь-якого штибу.
Сергій Корлюк тим часом вважає, що саме по собі галузеве підпорядкування аграрних вишів доволі природне і зовсім не унікальне: «У Франції аграрні університети підпорядковані міністерству сільського господарства. У Канаді навчальні програми аграрних факультетів курирує міністерство сільського господарства».
Говорячи про українські реалії, ректор зауважує, що МОН й нині має достатньо важелів, аби подбати про належний рівень викладання в аграрних вишах: воно контролює всю навчально-методичну частину їхньої діяльності. А заявлена реорганізація призведе до того, що два аграрних виші — одеський та дніпропетровський — підпорядковуватимуться Міносвіти, решта 16 залишаться у віданні Мінагрополітики.
«Така вибірковість теж не зрозуміла, — каже Сергій Корлюк, хоч одразу пропонує власну версію: — ВНЗ Дніпропетровська й Одеси мають найкращу нерухомість у центрі міста. І ніхто не хоче підпорядкувати виші Умані, Харкова чи Білої Церкви».
63 тисячі квадратних метрів нерухомості, що їх має у центрі Одеси аграрний університет, і сільгоспугіддя оціночною вартістю 150 мільйонів доларів — і справді ласий шматок. Про те, що хтось накинув на нього оком, ректора змушує замислитися поспіх, із яким затіяли реорганізацію. «Якби була інша мета, — каже Сергій Корлюк, — то ми могли б обговорювати, як буде краще. А поспішна реорганізація створить каламутну воду, в якій хтось зможе вловити частину престижного вишівського майна». Особливо турбує ректора вишу те, що в наявних документах чітко не прописано, хто ж прийме на баланс майно у разі реорганізації.
У МОН же кажуть, що «рильце в пушку, ймовірно, саме у керівництва університету». Тим і пояснюють його опір реорганізації. «Є хто зацікавлений у тому, щоб збурення обов’язково було, — каже Євген Сулима. — Є ті, хто не хоче поступитися передовсім своїми посадовими можливостями, їх, мабуть, хвилює, що доведеться відповідати, куди подівся санаторій чи табір «Лазурний», які там котеджі побудовані».
Сергій Корлюк запевняє, що вишівський санаторій працює, приймає на відпочинок студентів та викладачів. Це підтвердила і недавня ревізія КРУ.
Скандал, якого могло б і не бути
Студенти, які й досі не впевнені, що у процесі реорганізації вони нічого не втратять, а поза тим і справді не позбавлені патріотичних почуттів щодо свого вишу, відразу після новин від МОН провели акцію протесту за участю корови з плакатом, що говорив про її небажання «піти на ковбасу».
Ця вистава обурила міністерство, а також особисто Євгена Сулиму, який зажадав «повернутися до того, що ректор є ректором, а не директором ферми, що студенти — це не холопи, які отримують вказівки, куди їм іти, що їм робити і скільки їм стояти».
Студенти образилися і ледь не пішли з цією образою до суду. Вони запевняють, що протестували із власної ініціативи. Кажуть, що плакати виготовили тільки власним коштом, із живою ж наочною агітацією допомогли випускники та батьки. «Ми маємо друзів у Львові, — каже голова студентського самоврядування Зінаїда Гребенюк, — у них було те саме, і вони свій виш відстояли».
Студенти кажуть, що запроваджені у їхньому виші тести фактично виключають їхню залежність від викладачів. «Викладач — не пан над ними», — запевняє ректор. Студенти, відповідно, — не холопи.
Аргументи Євгена Сулими з того приводу, що вартість контракту для аграріїв у разі злиття не зросте, загалом можна визнати переконливими: її розмір визначає передусім ринок. Утім, поза увагою залишилися інші фінансові моменти.
Професор Володимир Ковбасенко, приміром, зауважує, що у процесі реорганізації, згідно з чинними нині нормами, викладачі, старші за 60 років, під час проходження процедури «звільнитися з університету — стати до роботи в академії» замість наукової пенсії отримають значно меншу соціальну. «Половина викладачів вищого гатунку підуть зовсім», — запевняє професор.
Оливи у вогонь додали й незрозумілі дії МОН, яке на початку року вже наче взяло під свою оруду всі аграрні виші, а через кілька місяців повернуло їх аграрному відомству.
Тож громадська думка опинилася не на боці новації Міносвіти. На підтримку зусиль аграріїв зберегти статус-кво висловилися Одеська облрада і голова облдержадміністрації Едуард Матвійчук. Сергій Корлюк каже, що й від Прем’єра отримав обнадійливу резолюцію на свій лист: «Тільки за згодою трудового колективу та місцевої влади». Поза тим, поспіх і непрозорість викликали підозри щодо можливої прихватизації майна під завісою злиття.
