КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА

Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України ( 5067-17 ) "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, що додається.

2. Установити, що розмір плати за видачу дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства становить чотири мінімальні заробітні плати, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем'єр-міністр України

М. АЗАРОВ

Інд. 26

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 р. № 437

ПОРЯДОК видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства

1. Цей Порядок визначає процедуру видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

2. Територіальні органи Державної служби зайнятості в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі — територіальні органи) видають за юридичною адресою підприємства, установи, організації (далі — роботодавець) дозволи на застосування на конкретних посадах праці:

іноземців чи осіб без громадянства за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, спроможні виконувати відповідний вид роботи;

іноземців чи осіб без громадянства за умови достатнього обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між вітчизняним та іноземним суб’єктом господарювання, за умови, що чисельність кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках таких договорів (контрактів), не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договорів (контрактів);

іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ( 981_049 ) (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами( 981_017 )) належать до категорії "внутрішньокорпоративні цесіонарії";

іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

3. Дія цього Порядку не поширюється на працевлаштування іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині шостій статті 42 Закону України( 5067-17 ) "Про зайнятість населення".

4. Для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі — дозвіл), що дає право роботодавцю протягом визначеного строку застосовувати працю іноземців та осіб без громадянства, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, роботодавець не пізніше ніж за 15 календарних днів до звернення за дозволом подає територіальному органові інформацію про попит на робочу силу (вакансії). На підставі зазначеної інформації здійснюється сприяння у працевлаштуванні громадян України.

5. Застосування праці іноземців та осіб без громадянства є доцільним та достатньо обґрунтованим у разі, коли іноземець або особа без громадянства:

претендує на зайняття посади керівника, заступника керівника або іншої керівної посади за умови, що такий іноземець чи особа без громадянства є засновником або співзасновником підприємства, установи, організації;

є суб’єктом авторського права і суміжних прав та запрошується на роботу в Україну для здійснення таких прав.

6. Для отримання дозволу на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, крім осіб, зазначених в абзаці шостому пункту 2 цього Порядку, роботодавець подає територіальному органові:

копії сторінок паспортного документа іноземця чи особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому законодавством порядку;

документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначено МОЗ;

довідку, скріплену печаткою та завірену підписом роботодавця про те, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця чи особи без громадянства, відповідно до законодавства не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці. У разі наявності в роботодавця режимно-секретного органу зазначена довідка подається також за підписом керівника такого органу;

довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження;

довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають за межами України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.

Документи, зазначені в абзацах третьому, шостому та дев’ятому цього пункту, повинні бути перекладені на українську мову, засвідчені згідно із законодавством країни їх видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

7. Роботодавець додатково подає для отримання дозволу щодо іноземців чи осіб без громадянства, зазначених:

1) в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, — копію договору (контракту), укладеного між вітчизняним та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців та осіб без громадянства, що направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг);

2) в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку, — рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця чи особи без громадянства на роботу в Україну та копію контракту, укладеного між іноземцем чи особою без громадянства та іноземним суб’єктом господарювання, про переведення на роботу в Україну з визначенням строку роботи в Україні;

3) в абзаці другому пункту 5 цього Порядку, — копії установчих документів, засвідчених в установленому порядку;

4) в абзаці третьому пункту 5 цього Порядку, — засвідчені нотаріально копії документів, що ідентифікують об’єкт авторського права і (або) суміжних прав автора та засвідчують авторство (авторське право).

У разі коли такі документи видані за межами України, вони повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та подані разом із засвідченим в установленому порядку перекладом на українську мову.

8. Для отримання дозволу на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, роботодавець подає:

копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні;

9. Для продовження дії дозволу роботодавець подає територіальному органові не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення дії дозволу:

довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.

Інші документи, визначені в цьому Порядку, подаються у разі внесення до них змін.

10. Територіальний орган приймає документи за описом, копія якого видається роботодавцю або уповноваженій ним особі з відміткою про дату та номер реєстрації таких документів, та протягом одного робочого дня розглядає їх щодо відповідності цьому Порядку.

11. Посадовим особам територіального органу забороняється вимагати від роботодавців документи, не передбачені цим Порядком.

12. Для розгляду поданих роботодавцем документів при територіальному органі утворюється комісія, до складу якої включаються представники територіальних органів МВС, ДМС, СБУ, МОН, Адміністрації Держприкордонслужби та представники федерації профспілок та роботодавців України.

Рішення комісії носить рекомендаційний характер для прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Положення про комісію затверджується Державною службою зайнятості за погодженням з Мінсоцполітики.

13. Територіальний орган протягом 15 календарних днів з дня реєстрації документів приймає рішення щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовженні дії або анулювання дозволу.

14. Рішення оформлюється наказом територіального органу та не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається роботодавцю і розміщується на сайті територіального органу.

15. Роботодавець перераховує після прийняття рішення територіального органу про видачу дозволу кошти на рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, відкритий у територіальному органі Казначейства, що підтверджується квитанцією про внесення плати. У разі невнесення роботодавцем плати протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення про видачу дозволу таке рішення скасовується.

16. Територіальний орган оформлює та видає дозвіл протягом десяти робочих днів з дня зарахування коштів на рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, відкритий у територіальному органі Казначейства.

17. Технічний опис та зразок бланка дозволу затверджується Державною службою зайнятості. Бланки дозволів виготовляються на замовлення Державної служби зайнятості у порядку, визначеному законодавством.

18. Дозвіл видається на строк не більш як на один рік. Дія такого дозволу може бути продовжена на той самий строк.

19. Дозвіл на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, зазначених в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку, видається не більш як на три роки. Дія такого дозволу може бути продовжена на два роки.

20. Дозвіл на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видається на строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, але не більш як на один рік. Дія дозволу може бути продовжена у разі продовження дії такої довідки.

21. У разі втрати дозволу роботодавець повідомляє про це територіальний орган, який видав дозвіл, Адміністрацію Держприкордонслужби та територіальний орган або підрозділ ДМС, який видав посвідку на тимчасове проживання в Україні.

Дублікат втраченого дозволу видається за умови подання роботодавцем територіальному органові заяви у довільній формі щодо видачі дубліката дозволу та копій документів, які підтверджують факт звернення роботодавця до територіального органу або підрозділу ДМС.

У разі пошкодження дозволу його дублікат видається територіальним органом за умови подання роботодавцем відповідної заяви у довільній формі та повернення пошкодженого дозволу.

22. Територіальний орган протягом п’яти робочих днів з дня отримання від роботодавця документів приймає рішення про видачу дубліката дозволу. Плата за видачу дубліката дозволу не справляється.

23. Роботодавець видає засвідчені в установленому порядку копії дозволу іноземцеві чи особі без громадянства, а в разі необхідності надсилає їх закордонній дипломатичній установі України за місцем постійного проживання іноземця чи особи без громадянства з метою оформлення візи для в’їзду в Україну, а також територіальному органові чи підрозділу ДМС для видачі посвідки на тимчасове проживання іноземця чи особи без громадянства в Україні.

наявності кваліфікованих працівників в Україні (регіоні), які можуть бути працевлаштовані на заявлену роботодавцем вакансію та відповідають вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії), та відмови роботодавця у працевлаштуванні громадян України, які були направлені територіальними органами для працевлаштування (крім рішення про видачу дозволу на застосування праці осіб, зазначених в абзацах четвертому та п’ятому пункту 2 цього Порядку);

невідповідності рівня освіти, кваліфікації іноземця чи особи без громадянства вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії);

наявності, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

наявності заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення вимог Закону України "Про зайнятість населення"( 5067-17 );

наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"( 3773-17 );

відбування іноземцем чи особою без громадянства на момент оформлення дозволу покарання за скоєння злочину або здійснення стосовно нього кримінального провадження;

неподання роботодавцем копії укладеного трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства;

дострокового розірвання роботодавцем трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства;

набрання обвинувальним вироком суду, за яким іноземця чи особу без громадянства засуджено за скоєння злочину, законної сили;

наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"( 3773-17 );

встановлення факту застосування праці іноземця чи особи без громадянства на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі, або іншим роботодавцем;

рішення територіального органу або підрозділу ДМС про визнання іноземця або особи без громадянства біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту;

невикористання іноземцем чи особою без громадянства права на оскарження рішення територіального органу чи підрозділу ДМС про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Територіальний орган протягом трьох робочих днів повідомляє про анулювання дозволу територіальний орган або підрозділ ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

26. Рішення про відмову у видачі дозволу, продовженні його дії, анулювання дозволу може бути оскаржене до Державної служби зайнятості або суду.

27. Роботодавець після одержання дозволу протягом трьох робочих днів з моменту укладення з іноземцем чи особою без громадянства трудового договору (контракту) подає територіальному органові засвідчену роботодавцем його копію.

28. У разі коли іноземець чи особа без громадянства без поважних причин не приступила до роботи у передбачений трудовим договором (контрактом) строк, роботодавець повинен протягом п’яти робочих днів письмово повідомити про це територіальний орган або підрозділ ДМС за місцем видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, і територіальний орган, яким видано дозвіл.

29. Роботодавець повідомляє у письмовій формі протягом трьох робочих днів територіальний орган, яким видано дозвіл, про дострокове розірвання або припинення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства.

Додаток до Порядку

ЗАЯВА ( 437-2013-п BF105.doc )

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 р. № 437

ПЕРЕЛІК постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 р. № 322( 322-2009-п ) "Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства" (Офіційний вісник України, 2009 р., № 26, ст. 871).

2. Пункт 18 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України( 810-2009-п ), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 810 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 59, ст. 2073).

3. Пункт 20 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України( 559-2010-п ), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 р. № 559 "Деякі питання державного управління у сфері міграції" (Офіційний вісник України, 2010 р., № 51, ст. 1696).

4. Пункт 30 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань державної реєстрації юридичної особи та фізичної особи — підприємця( 849-2011-п ), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2011 р. № 849 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 61, ст. 2435).

5. Пункт 6 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань міграції( 7-2012-п ), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 р. № 7 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 3, ст. 91).

6. Пункт 53 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України( 35-2012-п ), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. № 35 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 7, ст. 249).

7. Пункт 54 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України у зв’язку із прийняттям Кримінального процесуального кодексу України( 868-2012-п ), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 р. № 868 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 71, ст. 2870).