14-річний Ілля Ковалевський з Києва став одним із 20 переможців конкурсу «Google Code-in 2012»
Увагу громадськості в Інтернет-просторі днями привернула інформація про те, що український підліток узяв участь у змаганнях з розробки програмного забезпечення з відкритим кодом серед школярів з усієї планети. І серед 334 осіб від 13 до 17 років з 36 країн він став одним із найсильніших. «Свіжі уми» у цілому виконали з 26 листопада по 14 січня 1925 завдань, працюючи з провідними спеціалістами організацій Open Sourse. Як наслідок, кожна з 10 організацій-наставників обрала двох переможців. Про те, як увійшов у провідну когорту юних талантів наш юний співвітчизник, «УК» дізналася вже безпосередньо в ліцеї «Інтелект», де навчається Ілля.
Прикрасив карту НАСА
«При пружному ударі кульки об стінку нормальна компонента її імпульсу змінює знак так, що стінці передається імпульс, рівний подвоєному значенню нормальної проекції імпульсу кульки. Прослідкуйте за залежністю переданого стінці імпульсу від кута падіння кульки!» Це тестове завдання (до речі, і в англомовному варіанті також), начитане з комп’ютера жіночим голосом, я чую на уроці з прикладної фізики. Там учень сьомого класу Ілля Ковалевський щось старанно записує олівцем. Він зосереджений, занурений у себе. Помахом руки я все ж таки викликаю його на розмову і одразу чую: «Тільки ви ставте конкретні запитання. Мені так легше щось розповідати».
А розказав Ілля про те, що рішення взяти участь у конкурсі було спонтанним. «Я доволі глибоко захоплююся програмуванням. І в той день, як зазвичай, сидів за комп’ютером. Аж ось мій знайомий із Росії повідомив, що оголошено конкурс, в якому школярі можуть проявити себе у тематиці програмування. Зацікавився — почитав умови і вирішив узяти участь. Спочатку, щоб отримати заохочувальний приз — футболку. Коли ж я здав завдання кураторам, то подумав, що було б непогано продовжити роботу, і націлився на перше місце».
Хлопець визнає, що завдання були доволі складні. Ось приклад: є програма з помилками. Їх потрібно коректно виправити. Ілля мав справу з подібними речами, тож після кількох маніпуляцій з кодом уже існуючої програми робота інтерфейсу влаштувала його творців. Це було найперше завдання.
А найважче таке: переробити інтерфейс-програму для супутників Marble. «Його можна знайти за посиланням http://marble.kde.org, — записав у моєму блокноті школяр. — Це віртуальний глобус, на якому багато усіляких карт. Плагін для супутників показує, як вони літають над землею та де вони перебувають. Натискаєш на іконку супутника, і з’являється віконце з текстовою інформацією про нього. Я мав модернізувати це віконце та загалом програму зробити гарнішою для ока. Інтерпретував текст у табличку, зокрема повиправляв помилки у коді. Одне слово, прикрасив карту Землі НАСА».
Ілля вважає, що йому пощастило, адже його роботу оцінювали найкращі з усіх у конкурсі наставники-ментори з Німеччини — Торстен Ран і Деніс Нікухесер. (Із ними він спілкувався в режимі он-лайн). А на запитання, чи хтось йому допомагав, відповів суворо: «Я сам усе робив. Один у полі воїн! Це мої особисті навички з програмування. Я сам усе вивчав».
Головний приз цього конкурсу — чотириденна пізнавальна поїздка з батьками наприкінці квітня до штаб-квартири Google в Маунтін-В’ю (Каліфорнія). Та церемонії нагородження Ілля не чекає так, як прямого спілкування з інженерами компанії.
«Сподіваюся, що мені вдасться зустрітися з правлінням Google, зокрема із Сергієм Брином. Хочу з ним поспілкуватися. І просто побачити Каліфорнію. Мені цього достатньо, — пояснює Ілля. — А поки що я продовжую займатися складними програмними речами».
Найкраща комп’ютерна іграшка для Іллі — програмування. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Гра в реальність
Програмування Ілля Ковалевський серйозно почав студіювати у шкільному тематичному гуртку за порадою викладачів. Брав участь і в міських олімпіадах, та йому все це почало набридати. «Я ж хотів займатися серйозним програмуванням, тому почав вивчати окремі речі. Зараз мені до вподоби Marble», — каже хлопець. А мета у нього не глобальна — самоствердитися, з часом отримати диплом Массачусетського технологічного інституту (увійшов до трійки найкращих у світі вишів) та працювати в одній із провідних компаній світу, на кшталт Google. І тут уже не важливо, житиме він на Батьківщині чи ні.
На перший погляд здається, що учень не відривається від комп’ютера. Та насправді він почувається не гірше за своїх однолітків: має багато друзів, з якими грає у футбол, шахи. До вподоби йому й квести, челенджи (гра в реальність). А «розряджається» завдяки перегляду англомовного фантастичного серіалу «Doctor Who». Окрім цього, хлопець захоплюється картингом та грає в пейнтбол.
Щоправда не кожному під силу виходити з дому о восьмій, вчитися у школі до третьої, трохи прогулятися з друзями, і знову — курси англійської та німецької, домашнє завдання, улюблене програмування і сон … о другій ночі.
Щоденник червоний від зауважень
До речі, вчителі сходяться на думці щодо успіхів свого учня — Ілля трохи дивакуватий, часто губиться в думках, бо думає про щось своє, тому йому часто доводиться робити зауваження. А от батьки (мама — юрист, тато — економіст) переконані, що їхній син нічим не відрізняється від однолітків.
У телефонній бесіді від Оксани Ковалевської чую: «Мій син — звичайний школяр з червоним від зауважень щоденником». Та з її слів розумію, що цей звичайний школяр у шостому класі зробив свій перший сайт, а у чотири роки несвідомо почав … програмувати.
Цю історію пані Оксана розповідає так: «На ноутбуці я писала дисертацію, виникли проблеми. Попросила чоловіка запрограмувати мені клавішу швидкого доступу. Вмикаю наступного дня, натискаю на одну кнопку — іграшки вистрибують, на другу — те ж саме...» Це була справа рук Іллі, який на той час ще навіть не вмів читати. Він згодом показав батькам, як у комп’ютері «нашкодив». «Ілля ніколи не грався у комп’ютерні іграшки. Для нього іграшка — програмування!» Ну і, звісно, на запитання, чи готова мама відпустити сина за кордон, чую однозначне: «Я — за перспективи розвитку своєї дитини!»
ДОСЬЄ «УК»
Ілля КОВАЛЕВСЬКИЙ. Народився в Києві 4 лютого 1999 року. З 2005 по 2012 роки навчався в школі-ліцеї «Лідер», де відвідував гурток з програмування. Торік перейшов до ліцею «Інтелект». Вивчає англійську та німецьку мови.
ПРЯМА МОВА
«Геніальність — це патологія, однак вона гарна»
Сергій РОМАНОВСЬКИЙ, директор ліцею «Інтелект» НТУУ «КПІ»:
— Іллю характеризують як дивну людину. Але це зрозуміло, згадайте Альберта Ейнштейна. Геніальність — патологія. Такі люди відрізняються чимось від нас, нормальних, хоча в іншому й програють. Я запитав у Іллі, чому він прийшов навчатися до нас. Почув відповідь: «Мене цікавить англомовний цикл та прикладна фізика і математика. Й освіта має бути в режимі он-лайн!» Розумієте, за академічні науки гроші не платять. Їх платять за прикладну тематику, яку можна використати в роботі, володіючи при цьому професійною англійською.
Багато наших викладачів працюють за кордоном у різних університетах. Вони знають і бачать, як відслідковуються Богом обдаровані діти, як з них зробити вузьких професіоналів — опору державної машини. Ми теж це робимо.
Іллю та інших ми вчимо, як стати на ноги, якщо тебе зіб’ють. Однак Україна втрачає багато. І наші ліцеїсти шукають місця, де їм буде краще. Мало хто залишається жити тут. Англія, Швейцарія, Нова Зеландія, Росія, США, Канада, ФРН, Польща, Франція, Ізраїль, Італія, Бельгія — саме ці країни обирають.
В Європі вчитися зараз дорого, а американці не поспішають працевлаштовувати українців. Канада вже спростила режим. Та чи купить українця її фірма? У нашій галузі нині найкраще працювати в Саудівській Аравії та Катарі, ОАЕ — там найвищі зарплати та ультрасучасні технологічні елементи.
Іллю «попробують на смак» уже при спілкуванні в штаб-квартирі Google. Його перспективи — гранти. У США є приватні школи, в яких читають курси викладачі із Гарварду та Прінстону. Американці не дурні. А ми? Ось приклад: Ілля минулого року виграв районну олімпіаду з інформатики, на міській — не посів місця взагалі, а Google хлопця оцінив!
Наш ліцей відомий в США та Канаді, тож, думаю, Іллі запропонують умови навчання, коли він буде готовий працювати в англомовному середовищі.
Талант — це 95 % роботи і 5% від Бога. Ілля непростий, не по роках прагматичний, чітко вибудовує поведінку, вже бачить свою кар’єру. Біологія й історія його не цікавлять. Він проводить селекцію предметів. А зараз він готується вже до іншого конкурсу, в якому треба буде застосовувати фізико-математичне моделювання в англійському варіанті.
