162 учасники із 16 країн світу завершили в Києві змагання на ІV Міжнародному музичному конкурсі імені Миколи Лисенка
Чи не найзнаменитішою на конкурсі Лисенка була майже трьохсотлітня легендарна скрипка Гварнері дель Джезу, яку особливо «переслідували» в Колонному залі Національної філармонії телевізійники. А Роман Філіпов з Росії, якому випало щастя грати на ній на концерті-закритті, виконав цю місію блискуче.
Якщо говорити про себе, неосвічену музично, то своє захоплення від класики, й у виконанні лисенківських конкурсантів також, найточніше можу передати словами Гійома Аполлінера: «Я нічого не вмію і тільки люблю»…
А чим вона приваблює інших шанувальників-аматорів? Про це мені розповів інженер Віктор Ткачук: «Постійно ходжу на концерти у філармонію, консерваторію, в Національну оперу. Чому люблю музику? Бо з нею виріс у великому будинку в райцентрі Христинівка на Черкащині, в багатодітній родині. Змалку мене будили вранці мелодії: батько і старший брат грали майже на всіх струнних інструментах: скрипка, мандоліна, гітара, цимбали, хоч вони не музиканти.
На конкурсі я ходив лише на фортепіанні прослуховування. Сподобався Рустам Мурадов з Росії. Але з усіх для мене найсильніший львів’янин Данило Саєнко. Він ще й так схожий зовні на мого старшого брата Клима, котрий, коли грає, так само віддається музиці».
Викладачка менеджменту і маркетингу Наталія Сухіх переконувала: «Рустам Мурадов — людина №1 на конкурсі. Даремно йому не дали першу премію. Він зачарував увесь зал. Усі люди говорили, що в нього талант від Бога, цього навчити не можна».
Про цього ж конкурсанта додала свою думку, вже фахову, піаністка Ольга Овєчкіна, аспірантка музичної академії імені П.І. Чайковського: «У Рустама Мурадова з Росії відчутні переваги над іншими: і звучанням, і глибиною осмислення. Це не тільки техніка, а й розуміння того, що він виконує і що хоче сказати. Він точно передає музичні образи. Навкруг нього особлива енергетика, коли він грає».
Захоплений талантом Рустама Мурадова і учасник конкурсу з Києва, піаніст Олександр Самойлов: «На мою думку, це найяскравіша особистість з усіх фіналістів. Він має своє «я» і демонструє його публіці в кожній ноті. Але я трохи невдоволений результатами конкурсу. Як на мене, це безпрецедентний випадок, що до фіналу не потрапив жоден київський піаніст, а вони гідні цього».
Львівський піаніст Данило Саєнко на моє запитання, чи влаштовує його четверта премія, відповів: «Абсолютно, я навіть не очікував її, це для мене максимум на цьому конкурсі. Тут просто цікаво послухати інших і багато чого для себе взяти від них. Для себе я відзначив Павла Качнова, Валентина Валентієва, звісно ж, Рустама Мурадова».
Від славетного українця із США Олега Криси ексклюзивно почула: «Це високий рівень справді інтернаціонального конкурсу. Я дуже задоволений, що ми відкрили нові таланти: високопрофесійних скрипалів Філіпова, Да Сол Джонга, Куратомі, Корнєва і Максімова. Всі вони неповторні, дуже сильні і прекрасні індивідуальності. Це просто радість була — їх слухати».
Професор музичної академії музикознавець пані Кіра Шамаєва була схвильована: «У 2010-му відзначали 200 років з дня народження Шопена, то по Інтернету всіх виконавців його музики бачили і слухали. У нас аж два ювілеї Лисенка: 170 років з дня його народження і 100 — після його кончини, та ще й 50 років конкурсу його імені. По-перше, не було реклами. Ні про кого з конкурсантів ніде не сказано, хто вони такі. По-друге, Лисенко не звучав на відкритті конкурсу. Чомусь зняли із програми його увертюру до опери «Тарас Бульба». А в залі сидів піаніст, який пропагує Лисенка по світу, лауреат Лисенківського конкурсу Олександр Козаренко, який два дні потому цілу годину геніально грав у музеї Лисенка. То щоб люди не почули таке у Колонному залі?»
Важко не погодитися з пані Кірою. Але у концерті-закритті, дякувати Богові, звучали твори Миколи Віталійовича у виконанні конкурсантів, диригував оркестром праправнук композитора Микола Лисенко.
Рапсодія «Думка-Шумка» на концерті-закритті ще раз засвідчила, чому Василь Заціха отримав приз «За краще виконання твору Миколи Лисенка». Фото з сайту day.kiev.ua
«Відкриттям став китаєць: посередні дані — і вищий пілотаж!»
Професор Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського, голова журі в номінації «Сольний спів» Марія СТЕФ’ЮК
З визначною співачкою Марією Стеф’юк ми зустрілися, щоб обговорити підсумки конкурсу серед вокалістів.
— Пані Маріє, дуже цікавий склад переможців-вокалістів — усі українці і один китаєць…
— Значить, щось у нашому конкурсі не так, якщо приїжджають майже тільки з України.
Але мене вразив юнак з Конго. Як він вивчив українську мову і як чудово виконував нею… Пан Стефан П’ятничко з журі сказав: «Так навіть українці не співають».
Відкриттям став для нас китаєць Ду Фаньонг (він навчається в Одесі): маючи дуже посередні дані, всім показав, як треба співати. Коли виконував китайську пісню, я подумала: та що ж це таке, зараз заплачу… Не знаючи слів, зрозуміла, настільки велика в нього душа.
— Тобто невизначне вокальне обдарування можна компенсувати…
— Звичайно, майстерністю і душею. Треба любити все те, що хочеш сказати людям, а текст італійською, французькою чи німецькою мовою — з точністю до слова перекласти, щоб зрозуміти зміст. А дуже багато конкурсантів просто визубрили його і співали, не знаючи, про що. Тому і багатьох з тих, що мали прекрасні голоси, ми забракували.
— Хто і чим найособливіший для вас із переможців?
— З-поміж чоловіків — усе-таки китаєць. І не лише для мене, це відзначили в нашому журі всі. Він міг би отримати навіть першу премію, якби сильнішим був за вокалом. Ду Фаньонг камерний артист, а не оперний, але те, як співав, — вищий пілотаж!
Дуже гарно співав Ігор Євдокименко, котрий отримав першу премію. Він працює в нашій Національній опері. До ідеального співу йому ще рости, але сам голос, феноменальної краси баритон, і така його експресивність…
— На відміну від китайця, Ігор переважає вокалом?
— То небо і земля. От якби китайцю додати голос Євдокименка, а Євдокименку… Але так не буває. Бог дає або те, або друге. А коли обдаровує всім цим у комплексі, маємо вже генія.
— Що скажете про Ольгу Кульчинську, в якої теж перша премія?
— Про неї мені незручно говорити, бо це моя учениця, вже четвертий рік.
— Хочеться почути саме від вас.
— Неймовірно працездатна людина, з великим інтелектом. Для мене дуже важливо, коли співак розумний, тоді легко працювати, він одразу все збагне. Ольга фанатично любить свою справу, я не пам’ятаю, щоб вона пропустила хоча б один мій урок.
— Звідки ця дівчина?
— З Рівного.
— Чи здійснив хтось із переможців хоч маленьку революцію у вокальному мистецтві?
— Гадаю, що ні. У всіх були однакові недоліки. По-перше, дуже важлива для співака інтонація, це ознака його високої культури. А багато конкурсантів інтонували погано. Співали, а не чути було, про що — погана дикція, яка мене дуже хвилювала. За увесь період мало хто виразно вимовляв слова. Це одна з великих проблем. І неправильний текст у багатьох, французький, італійський. Італійці в журі від такого просто вмирали…
— Як реагували на українських конкурсантів у журі, особливо іноземці?
— Вони знали, що Україна має чудові голоси, але щоб майже в кожного з конкурсантів… Ще не дуже навчені, школи не мають доброї, тренажу. Та італійці були в захваті, сказали, що просто через одного можна брати в будь-яку консерваторію світу.
— Цікаво дізнатися про журі вашої номінації.
— Це великі артисти, які співали в різних театрах Європи і світу. Прекрасна Вілма Верноччі, італійка, яка виступала з Паваротті, Каррерасом, Домінго. З Гугушвілі з Тбілісі я була в журі в Баку на конкурсі Бюль- Бюль Огли. Теймураз там вийшов на сцену і так фантастично заспівав Паяца (йому під сімдесят), що в залі казали: ось кому треба присудити Гран-прі.
А хто не знає Сергія Лєфєркуса? Це знаменитий баритон, був одним з найкращих у світі Онєгіних, співав цю партію по всьому світу. Він з Петербурга, живе в Португалії.
Людмила Шемчук колись працювала в нашому театрі. Так сталося, що її звільнили, сказали, що вона не підходить. Людмила поїхала в Мінськ, а потім її забрали в Большой театр, вона здобула першу премію на конкурсі імені П. Чайковського, а він дуже важкий. І пішла в світ. Співала з Домінго, Паваротті, в найкращих театрах світу. У Відні жила довго. Потім раптом, буває ж таке, приїхала додому й сказала собі: хочу бути тільки тут. Лишила все. У Відні має квартиру, в Москві, а живе в Донецьку десь на околиці, працює в театрі.
— Це справді вчинок, особливо для сьогодення, коли всі прагнуть потрапити за кордон будь-яким чином.
— Людмила надзвичайно цікава особистість. Нечасто буває, щоб артист гарно співав та ще й був хорошою людиною. А вона фантастичної доброти і неймовірної щедрості.
Стефан П’ятничко, надзвичайний баритон, об’їздив увесь світ, працює у Львові і так само нікуди не хоче за кордон, хоч його запрошували до Італії, Франції.
ЛАУРЕАТИ
А тепер — концертувати!
Перша премія, 20 тис. доларів: Олексій Шадрін (віолончель), Ольга Кульчинська та Ігор Євдокименко (сольний спів) — Україна. З-поміж скрипалів і піаністів вона не присуджена нікому.
Друга премія, 14 тис. дол.: росіяни Рустам Мурадов (фортепіано), Роман Філіпов (скрипка), Антон Павловський (віолончель) та українські вокалісти Тамара Калінкіна і Валентин Дитюк.
Третя премія, 8 тис. дол.: Сергій Кім (фортепіано) з Казахстану, Да Сол Джонг з Канади та Рьота Куратомі з Японії (скрипка), Максим Дєдіков (віолончель), Дарія Князєва і Андрій Гонюков (вокалісти) з України.
Четверта премія, 5 тис. дол.: Данило Саєнко (фортепіано), Олександр Корнєв (скрипка), Артем Полуденний (віолончель), Іванна Лесик-Садівська (вокал) — Україна, Ду Фаньонг (вокал) — Китай.
П’ята премія, 1,5 тис. дол.: піаністи Міші Козловські (Польща) та Валентин Валентієв (Україна), скрипаль Кіріл Максімов (Молдова), віолончелістка Ярослава Трофимчук та вокалісти Тетяна Ганіна і Андрій Стецький (Україна).
Спеціальні призи — «За краще виконання твору Миколи Лисенка» — скрипалю Василю Зацісі, піаністу Данилу Саєнку, віолончелісту Олексію Шадріну та вокалістам Андрію Гонюкову і Ользі Кульчинській з України вручила онука Миколи Віталійовича, професор Національної музичної академії імені П.І. Чайковського Рада Остапівна Лисенко. А книгу-альбом «Світ Миколи Лисенка» всім переможцям подарував її співавтор Тарас Філенко (США).
Вручаючи сертифікати на концертні ангажементи від 26 Всеукраїнського музичного фестивалю імені Анатолія Кос-Анатольського піаністу Валентину Валентієву, скрипалю Олександру Корнєву і віолончелісту Артему Полуденному (Україна), його художній керівник Олександр Козаренко зазначив: «Вони зможуть доторкнутися до Лисенкового рояля, що збережений у Коломиї, вийти на сцени у цьому місті та в Івано-Франківську, де тріумфували Соломія Крушельницька і Модест Менцинський».
Росіянина Рустама Мурадова запрошено концертувати в Італію та в Польщу, де виступатимуть і українські скрипалі Орест Смовж та Олександр Корнєв, а польська скрипалька Пауліна Куса гратиме у Львові.
