Справа № 759/13097/13-ц
УХВАЛА
іменем України
03.09.2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Коваль О.А.
при секретарі Лазаренко Г.А.
розглянувши у судовому засіданні заяву про забезпечення доказів подану ОСОБА_1 до пред»явлення позовної заяви до суду,
ВСТАНОВИВ:
До подачі позову до суду ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення доказів, шляхом зобов»язання ТОВ «Мікол» надати наступні документи: оригінал наказу від 20.10.2008 року про прийняття його на посаду «Складальником склопакетів 3 розряду»; довідку про заборгованість, що належить до виплати по заробітній платі; довідку про середню заробітну плату за час затримки (березень-липень) розрахунків по виплаті заробітної плати; розрахунок суми індексації заробітної плати та розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати; довідку про розмір грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки; накази про надання відпусток за період його роботи; довідку про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; копію відомості про отримання заробітної плати та виписку із банківського рахунку про перерахування заробітної плати та компенсаційних виплат на відкритий картковий рахунок; штатний розпис, який діяв на час зарахування; оригінал Наказу від 07.05.2013 року про звільнення з посади «Складальником склопакетів 4 розряду».
Обґрунтовуючи, заяву тим, що 07.05.2013 року він звільнився з займаної на ТОВ «Мікол» посади «Складальником склопакетів 4 розряду» за власним бажанням, проте під час такого звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено заробітну плату в повному розмірі з кінця 2012 року, за березень, квітень 2013 року виплата зарплати взагалі не проводилась, що є підставою для подачі ним позову про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати, вказуючи, що самостійно вказані докази отримати не може.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.
Згідно ч.3 вказаної статті за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред»явлення нею позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.
Отже, згідно викладених норм, забезпечення доказів до подачі позову до суду має бути обґрунтоване та доведено в частині неможливості або наявних обставин що ускладнюють відповідній особі подати вказані докази. Тобто суд не може здійснити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб'єкта доказування. В іншому випадку суб'єкт доказування повинен обґрунтувати неможливість подання відповідних доказів особисто або довести суду складнощі, які виникають у нього при поданні певних доказів та які перешкоджають такому поданню.
Проте, заявник в даному випадку не зазначає таку неможливість чи ускладнення подання таких доказів, з огляду на обов»язок, визначений КЗпП України у повідомленні працівника про розміри оплати праці, у врученні на вимогу працівника копії наказу про звільнення, тощо. Із наданих документів не вбачається, що заявник взагалі звертався до колишнього роботодавця із відповідною вимогою надати йому вказані документи, а роботодавець в свою чергу йому у цьому відмовив або не відреагував.
Крім того, необґрунтованими є вимоги заяви в частині витребування саме оригіналів наказів, які мають відповідний порядок зберігання та за відсутності спору щодо їх наявності чи дійсності. Не зрозумілим також є вимога щодо зобов»язання надати накази про надання відпусток за весь період роботи та штатного розпису, який діяв на час зарахування заявника за відсутності спору прийняття та звільнення його з роботи.
Для вирішення в подальшому спору щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки її вплати є необґрунтованою також вимога щодо надання певних розрахунків, зазначення розмірів та підстав відрахувань, утримань із заробітної плати, виписки із банківського рахунку про перерахування заробітної плати на картковий рахунок, необхідність яких можлива за наявності спору щодо нарахування, перерахування роботодавцем грошових коштів в рахунок виплати заробітної плати та їх отримання або не отримання працівником, про який заявник не заявляє.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у задоволенні згаданої заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 133, 134, 209-210, 293 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд
УХВАЛИВ :
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення доказів поданої ОСОБА_1.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва протягом пяти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання її копії.
Суддя
