Справа № 454/1768/13-а
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2014 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Веремчук О. А.
при секретарі Баран О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенчійного Фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії,-
в с т а н о в и в:
позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до відповідача Управління Пенчійного Фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії, покликаючись на те, що станом на 2013 рік постійним місцем проживання позивачки є США. Відповідно до приписів встановлених п.2, ч. І ст. 49, а також другим реченням ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: виплата пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном якщо інше не передбачено міжнародним договором України згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разу, якщо це передбачено міжнародним договором України згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Проте 07 жовтня 2009 року Конституційним Судом України було постановлено рішення, яким вищенаведені приписи наведеного Закону України визнані неконституційними. У зв'язку з вище зазначеними обставинами 13 травня 2013 року представник позивача звернувся з письмовою заявою до відповідача про поновлення раніше призначеної пенсії позивачу.
24 квітня 2013 року на адресу представника позивача надійшов лист від відповідача від 20 травня 2013 року № 4942/03-43 у якому він проігнорував вимогу позивачки поновити їй виплату раніше призначеної пенсії у зв'язку з тим, що заяву для поновлення виплати раніше призначеної пенсії подасться пенсіонером особисто в орган, що призначає пенсію, по місцю проживання (реєстрації). Тобто відповідач у своєму листі відмовив у поновлені раніше призначеної пенсії позивачці, порушуючи таким чином її конституційні права як громадянки України. В свою чергу такі дії є неправомірними, виходячи з вищенаведених доводів. На даний час будь-який двосторонній договір між Україною і Сполученими Штатами Америки щодо пенсійного забезпечення - відсутній. До 07 жовтня 2009 року існували законодавчі обмеження щодо виплати пенсії позивачці з боку відповідача. Проте, починаючи з 07 жовтня 2009 року і по данин час таких обмежень не існує. А тому позивачка, проживаючи у Сполучених IIIтатах Америки, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на пенсію, за ознакою місця проживання громадянина У країни.
За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав. Посилання відповідача на те, що заява про поновлення раніше призначеної пенсії, подасться пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто, є хибним і не є законною підставою для відмови у поновленні пенсії. Так ч. 5 ст. 55 Конституції України встановлено, що кожен мас право будь-якими не забороненими зaконом засобами захищати свої права від порушень і протиправних посягань. Тому позивачка мас право подавати таку заяву через свого представника.
Відповідно до ч.2. ст. 8 Кодексу адміністративної о судочинства України, суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду і прав людини.
У справі „Muller v. Austria", яку Європейська комісія з прав людини розглянула ще у 1975 році, було сформульовано позицію щодо права власності на пенсію. Зокрема, Європейська комісія і прав людини зазначила, що внаслідок сплати обов'язкових внесків до пенсійного фонду може виникати право власності щодо частки на цей фонд. Тобто, призначена особі пенсія вважається майном відповідно до практики Суду, та підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що «кожна особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.» Суд покладає на учасників Конвенції позитивні обов'язки. Тобто він може вважати, що держава не виконує положення Конвенції не лише через втручання у права, а й через відсутність (недостатність) втручання з її боку щодо захисту прав громадян.
Отже, наявність Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі №1-23/2009 є безумовною підставою для поновлення конституційного права позивача та призначення і виплати їй пенсії.
На підставі на підставі наведеного позивачка просить суд прийняти постанову про визнання дій відповідача, виражених у відмові поновити виплату раніше призначеної пенсії позивачу неправомірними з одночасним зобов'язанням відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії позивачу починаючи з 07 жовтня 2009 року.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2. в судовому засіданні позов підтримав просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Кнейчук О. В. проти позову заперечила та надала письмове заперечення в котрому вказала, що відповідно до ч. 2. ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права і урахуванням судової практики Європейського Суду і прав людини. У справі „Muller v. Austria", яку Європейська комісія з прав людини розглянула ще у 1975 році, було сформульовано позицію щодо права власності на пенсію. Зокрема, Європейська комісія з прав людини зазначила, що внаслідок сплати обов'язкових внесків до пенсійного фонду може виникати право власності щодо частки на цей фонд.
Тобто, призначена особі пенсія вважається майном відповідно до практики Європейського Суду, та підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що «кожна особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.» Європейськй Суд покладає на учасників Конвенції позитивні обов'язки. Тобто він може вважати, що держава не виконує положення Конвенції не лише через втручання у права, а й через відсутність (недостатність) втручання з її боку щодо захисту прав громадян. Отже, наявність Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі №1-23/2009 є безумовною підставою для поновлення конституційного права позивача та призначення і виплати їй пенсії. Відповідно до другого речення статті 51 Закону під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. 13.09.2000 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років. В липні 2003 року виплату пенсії було припинено у зв"язку з виїздом позивачки на постійне місце проживання за кордон (пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону). 15.05.2013 року до Управління надійшла заява представника ОСОБА_1 від 13.05.2013 року про поновлення виплати раніше призначеної пенсії гр-ці ОСОБА_1 20.05.2013 року Управлінням надано відповідь представнику заявника ОСОБА_1 у якій було роз"яснено порядок звернення для поновлення виплати раніше призначеної пенсії. У зазначеному листі, Управлінням жодним чином не відмовлялось позивачці у поновленні виплати раніше призначеної пенсії, що є предметом позову у даній справі, а лише роз"яснено порядок такого поновлення, зокрема необхідність особистого звернення з відповідними документами до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації).
Правова позиція Управління з даного приводу регламентована пунктом З Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 p. N 22-1 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846 де зокрема зазначено, що заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, - через кожний рік дії такої довіреності тощо, подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
При цьому, заява представника заявника ОСОБА_1 від 13.05.2013 року про поновлення виплати раніше призначеної пенсії гр-ці ОСОБА_1 надійшла до Управління поштою.
Відповідно до пункту 5 Порядку днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Враховуючи наведене, для поновлення виплати раніше призначеної пенсії, Позивачці необхідно особисто, а не через представника звернутись із заявою до Управління. Окрім того, заборонено заяви з даного питання надсилати поштою, що в свою чергу ще раз підтверджує необхідність особистого звернення пенсіонера.
Окрім того, до заяви представником заявника було долучено копію довіреності від 07.04.2013 року, а також Апостіль, що являється міжнародною стандартизованою формою заповнення відомостей про законність документа для пред"явлення на території країн, що визнають таку форму легалізації документа.
З даного приводу зазначають, що до заяви було долучено саме копії зазначених документів, які не були завірені належним чином, оригінали зазначених документів для їх ідентифікації та підтвердження до Управління представлені не були. Окрім того, сам Апостіль виданий на іноземній мові, його належним чином зроблений та завірений переклад до заяви не доданий. Відповідно до частини 2 статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Зважаючи на викладене вважають, що дії Управління є законними та такими, що жодним чином не порушують прав та законних інтересів позивача. Вимога позивача щодо визнання неправомірною відмови Управління про поновлення виплати раніше призначеної пенсії не підлягає до задоволення у зв"язку з тим, що в своїй відповіді Управління прямо не відмовляло у її поновленні, а роз'яснювало порядок звернення для такого поновлення, що передбачений чинним законодавством України. Вимога Позивача щодо зобов'язання Управління поновити виплату раніше призначеної пенсії починаючи з 07 жовтня 2009 року не підлягає до задоволення у зв"язку з необхідністю особистого звернення пенсіонера до органу, що призначає пенсію (частина 2 статті 238 ЦК України, пункти 3, 5 Порядку).
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Відповідно до відповідно до копії трудової книжки виданої 21.06.1972 року вбачається трудовий стаж ОСОБА_1
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24, ст. 46 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Згідно абз. 6, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове .державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється на принципах: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та державних гараніій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.
Згідно ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Керуючись ст. ст. 24 ч. ч. 1,2 , ст.. 46, ст. 55 ч.5 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 1-23/2009 абз. 6,11, ч.1ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст.. ст.. 6, 17, 104, 156, 160, 161, 162, 163 Кас України, суд, -
в и р і ш и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі щодо відмови ОСОБА_1 у поновлені виплати раніше призначеної пенсії з 07.10.2009 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області поновити виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії з 07.10.2009 року.
Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сокальський районний суд шляхом подання в 10 - денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
Головуючий: О. А. Веремчук
