КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/818/14 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
УХВАЛА
Іменем України
21 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Град Партнерс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
ТОВ «Буд Град Партнерс» (правонаступник ТОВ «Компанія «Інтер-Проект») звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними дій щодо внесення коригувань до АІС «Податковий блок», зокрема, до підсистеми «Аналітична система» на підставі висновків, викладених в акті № 749/26-54-22-2-38615370 від 28.11.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Інтер-Проект»; зобов'язання відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених у вищезгаданому акті.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена зустрічна звірка ТОВ «Компанія Інтер - Проект» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 року по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки позивача.
Так, даним актом встановлено, що: 1) позивач не знаходиться за юридичною адресою; 2) відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг) за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року які підпадають під визначення ст. 134, ст. 138 Податкового кодексу України та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів ( послуг) за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України.
Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року позивачем задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 228 019 грн. та податковий кредит з ПДВ в сумі 2 184 091 грн.
При проведенні перевірки встановлено, що правочини між позивачем та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків та зроблено висновок, що зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Виходячи з викладеного, відповідач вказав в акті перевірки, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Апеляційна інстанція пристає на таку правову позицію, крім того зазначає наступне.
Виходячи з п. 3, 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів направлення позивачу запиту від органу державної податкової служби (ініціатора) про проведення зустрічної звірки, що могло б розцінюватися як підтвердження розбіжностей задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов'язань та, відповідно, як підстава для проведення зустрічної звірки у позивача.
Також, відповідач в акті відзначив, що позивач не знаходиться за своїм місцезнаходженням, і замість відповідного акту про відсутність ТОВ «Буд Град Партнерс» за місцезнаходженням, податковим органом складено акт саме про неможливість проведення зустрічної звірки, що не відповідає вимогам податкового законодавства.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копії виписок з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, датованої 27.12.2013 року (витяг зроблено після проведення перевірки), якою підтверджується статус позивача, як юридичної особи, та факт знаходження його за місцем реєстрації.
За п. 75.3 ст. 75 ПК України за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Дана норма фактично про дубльована в п. 7 Постанови 1232 .
В той же час, в порушення наведених норм чинного законодавства, відповідачем за результатами проведення зустрічної звірки у позивача було складено не довідку, а акт, який відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України може бути складений лише за результатами перевірок, а не зустрічних звірок.
Також, всупереч вимогам п. 75.3 ст. 75 ПК України відповідачем не тільки не направлена позивачу довідка у десятиденний термін з моменту проведення зустрічної звірки, а й сам акт проведення зустрічної звірки.
Щодо доводів апелянта що правочини між позивачем та контрагентами здійсненні без мети настання реальних наслідків, а отже відповідно до ч.1.2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, судова колегія повідомляє наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правочинів, а тому вони мають право звернутися до суду з метою визнання договору недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.
Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.
Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.
Таким чином, судова колегія повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем не доведена законність своїх дій щодо проведення зустрічної звірки у позивача, оформлення її результатів актом та внесення в нього завідомо неправдивих відомостей щодо нікчемності правочинів позивача з його контрагентами.
Крім того, апеляційна інстанція не може не відзначити, що визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки у позивача, складання акту та внесення в нього завідомо неправдивих відомостей без зобов'язання відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема у підсистемі «Аналітична система» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених в акті №749/26-54-22-2-38615370 від 28.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Інтер-Проект» не в повній мірі поновлює порушені права позивача, на захист яких він звернувся до суду, а тому дана позовна вимога є також правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності проведення ним звірки та оформлення за її результатами акту, а тому позовні вимоги задоволені правомірно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Аліменко В.О.
Безименна Н.В.
