донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.02.2013 р. справа №26/5014/2731/2012(24/121/2011)
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівРадіонової О.О. Склярук ІО.І., Чернота Л.Ф.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:Пальчик М.О, представник за дов. від 24.12.12р. № 12-01-155/1745від відповідача:ОСОБА_6, фізична особа-підприємець розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м. Сєвєродонецьк, Луганської області на рішення господарського суду Луганської областівід14.12.2012 рокуу справі№26/5014/2731/2012(24/121/2011) (суддя Єжова С.С.)за позовомДержавного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м. Сєвєродонецьк, Луганської області до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Сєвєродонецьк, Луганської області простягнення 9002,08грн.ВСТАНОВИВ:
22.11.2011 року Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк, Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Сєвєродонецьк, Луганської області стягнення грошових коштів у розмірі 9002,08грн. ( т.1 а.с.2-4).
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.2012р. по справі №24/121/2011 позовні вимоги Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м. Сєвєродонецьк, Луганської області були задоволені (т.1 а.с.133-135).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. рішення господарського суду Донецької області від 19.01.2012р. у справі №24/121/2011 залишено без змін (т.2 а.с. 28-31).
Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2012р. рішення господарського суду Донецької області від 19.01.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. у справі №24/121/2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області (т.2 а.с. 99-101).
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.12.2012р. у задоволенні позову було відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір за апеляційним та касаційним провадженням в загальній сумі 1931,40грн. (т.2 а.с.35-38).
В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно та необґрунтовано нарахована відповідачу сума боргу за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2010р по квітень 2011р., оскільки фактично вказані послуги відповідачем не були отримані.
Позивач, Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 14.12.2012р. по справі №26/5014/2731/2012(24/121/2011) і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (т.3 а.с. 44-46).
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме посилання суду на відсутність приладів опалення, що встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 21.05.2012р. по справі №28пн/5014/583/2012, яким зобов»язано відповідача привести мережу централізованого опалення до попереднього стану. Проте, як вказує апелянт, вказане рішення не стосується спірного періоду, за який відповідач безпідставно отримав майно.
Скаржник зазначає, що єдиним доказом неможливості споживання відповідачем теплової енергії (відсутності приладів опалення) може бути лише Акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі (т.3 а.с.50-52).
У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Відповідач заперечувала у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Заслухавши представника апелянта та відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін з огляду на наступне.
Позивач, Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» є юридичною особою (ідентифікаційний код 00131050).
Відповідач - фізична особа - суб»єкт підприємницької діяльності ОСОБА_6, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с.30).
Згідно рішення Сєвєродонецької міської ради п»ятого скликання 45 (позачергової) сесії від 06.05.2008р. №2110 КП «Житлосервіс «Ритм» зобов»язано передати зі свого балансу на баланс КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» до статутного фонду підприємства активи, які відображені в додатку 2 цього рішення. Згідно додатку 2 до рішення №2110 на баланс КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» передані активи (внутрішні будинкові мережі опалення та гарячого водопостачання) за переліком, серед яких значиться АДРЕСА_1, про що складено акт приймання-передачі від 06.05.2008р. (т.2 а.с.123).
КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» обслуговує внутрішньобудинкові мережі центрального опалення та гарячого водопостачання м.Сєвєродонецька. Відповідно до акту приймання-передачі від 06.05.2008р. на балансі підприємства знаходяться внутрішньо будинкові мережі опалення та гарячого водопостачання будинку АДРЕСА_1 (т.2 а.с.124).
Згідно довідки КП «Сєвєродонецькі теплові мережі» №625 від 12.12.2011р. система опалення (стояки) в приміщенні магазину належному ПП ОСОБА_6, розташованого у будинку АДРЕСА_2, є невід»ємною частиною внутрішньобудинкової системи опалення та демонтаж її або перенесення в інше місце технічно неможливо (т.1 а.с.42).
15.10.2001р. між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» (за договором - енергопостачальна організація, далі - позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_6 (магазин автозапчастин «ІНФОРМАЦІЯ_1») (за договором - споживач, далі - відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №276 (т.1 а.с.8-9).
За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Відповідно до умов договору розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладанням додаткових угод (п. 8.1. договору).
Договір набуває чинності з 15.10.2001р. та діє до 15.10.2002р. (п.10.1 договору)
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.10.2 договору).
14.09.2010р. відповідач направив позивачу лист, в якому просив вважати розірваним вищевказаний договір, у зв»язку з важким фінансовим станом та незадовільними поставками теплової енергії. Також, у вказаній заяві відповідач просив направити співробітника позивача для посвідчення відсутності системи опалення та ізоляції стояків. 12.10.2010р. відповідач звертався до позивача із вимогою щодо засвідчення відсутності системи опалення у приміщенні (т.1 а.с.38, 58).
Позивач у порушення приписів Закону України «Про звернення громадян» на звернення відповідача з листами від 14.09.2010р., 12.10.2010р. з вимогою про припинення нарахувань за послуги з теплопостачання на підставі відсутності приладів опалення не відреагував, відповіді не надав.
З Акту обстеження технічного стану та режиму роботи від 17.02.2011р., який складений за участю відповідача вбачається, що при обстеження опалювальної системи в автомагазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що опалювальні прилади обрізані самовільно без дозвільних документів; у приміщенні проходять транзитні стояки опалення у кількості 2 шт. ДУ 25мм заізольовані (т. 1 а.с.124).
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.02.2011р. по справі №28/20пд/2011 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_6 до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк про визнання договору №276 від 15.10.2001р. розірваним з 14.10.2010р., визнання незаконним здійснення відповідачем нарахувань позивачу за надання теплової енергії за договором №276 від 15.10.2001р. в період опалювального сезону 2010-2011 років - відмовлено ( т.1 а.с.111-112).
Рішення господарського суду Луганської області від 22.02.2011р. по справі №28/20пд/2011 у встановленому порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.
Судовим рішенням встановлено, що оскільки відповідач просив не розірвати договір № 276 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2001р., а визнати його розірваним, в той час як цей договір вже є розірваним і не потребує встановлення цього факту в судовому порядку, у задоволені позовних вимог в частині визнання договору № 276 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.01.2001р. розірваним з 14.10.2010р. відмовлено.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що фактично договірні відносини між сторонами припинились з 15.10.2010р.
Як вказує позивач у позовній заяві, він протягом опалювального періоду з жовтня 2010 року по квітень 2011 року поставляв в житловий будинок по АДРЕСА_1, в якому розташовано автомагазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить відповідачу, теплову енергію.
Вказаний житловий будинок підключено до опалення 20.10.2010р., що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.23-24).
За даними позивача, у період з жовтня 2010р. по квітень 2011р. останнім було надано відповідачу послуги з опалення на загальну суму 9002,08грн.
За надані послуги з опалення позивачем виставлялися відповідачу рахунки, а саме: від 29.10.2010р. на суму 507,61грн., від 30.11.2010р. на суму 1376,82грн., від 31.12.2010р. на суму 2197,36грн., від 31.12.2010р. на суму 2197,36грн., від 31.01.2011р. на суму 2631,71грн., від 28.02.2011р. на суму 2632,39грн., від 31.03.2011р. на суму 2293,94грн., від 28.04.2011р. на суму 210,59грн.
Вказані рахунки були направлені на адресу відповідача, що підтверджується квитанціями про відправлення, які додані до матеріалів справи (т.1 а.с.11-18).
Як вказує позивач, відповідач за спожиту теплову енергію не розрахувався, внаслідок чого позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогою до відповідача про стягнення грошових коштів у розмірі 9002,08грн., з посиланням на ст. ст.1212, 1213 ЦК України.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності нарахування та стягнення позивачем суми боргу за використану теплову енергію як безпідставне набуте майно.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005р. № 630 (далі - Правила), Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758 (далі-Порядок).
Згідно ст. 1 Закону України № 2633-1У теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Пунктом 4 ст. 19 Закону України № 2633-1У передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до п.3 ст.20 Закону України № 1875 споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Стаття 19 Закону України № 1875 передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.
Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії ( далі - Правила).
Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).
Відповідно до частини 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України, зазначено, що укладення господарського договору є обов»язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов»язковим для суб»єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов»язковості укладення договору для певних категорій суб»єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.
Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Абзацом 5 п. 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.
До обов»язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил)
Таким чином, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою та такою, що передбачена Законом.
Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Луганської області від 22.02.2011р. по справі № 28/20пд/2011 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Сєвєродонецьк до ДП «Сєвєродонецька теплоцентраль» м. Сєвєродонецьк про розірвання договору, яке набрало законної сили, встановлено, що ФОП ОСОБА_6 дотрималась передбаченої п.10.2 договору умови про попередження про відмову від договору за місяць до його закінчення, а тому після 15.10.2010р. договірні відносини між сторонами перестали існувати.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, фактично договірні відносини між сторонами припинились з 15.10.2010р.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу теплової енергії, в період заявлений позивачем, між сторонами не укладався.
В подальшому відповідач неодноразово зверталася до позивача із вимогами, які викладені в листах та скарзі про демонтаж системи опалення у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 автомагазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» та складання відповідного акту про відсутність опалювальних приладів (батарей), а в подальшому про видачу акту про відключення приміщення від системи центрального опалення (т. 1 а.с.93-99).
Рішенням по справі № 28пн/5014/583/2012 за позовом ДП «Северодонецька теплоелектроцентраль» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про зобов»язання привести систему централізованого опалення у нежитловому приміщення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан, було встановлено, що відповідач самостійно під час дії договору № 276 демонтував прилади опалення у приміщенні та звернувся до позивача з листами від 14.09.2010р., 12.10.2010р. з вимогою про припинення нарахувань за послуги теплопостачання на підставі відсутності приладів опалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляді однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Також матеріалами справи підтверджено, що в період з 10.10.2010р. по 19.10.10р. у будинку АДРЕСА_1 взагалі було відсутнє централізоване опалення та гаряче водопостачання (т. 1 а.с.23-24).
Слід зазначити, що ст.ст.1212, 1213 відносяться до глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Підрозділу 2 «Недоговірні зобов»язання».
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України та стверджував, що відповідач у спірний період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року отримав від енергопостачального підприємства теплову енергію на суму 9002,08грн. без достатніх правових підстав, тобто без укладання відповідного договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно зі ст.1213 ЦК України набувач зобов»язаний повернути потерпілому безпідставне набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставне набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, вирішуючи спір такої категорії, господарській суд повинен був дослідити питання щодо факту набуття особою майна, до якої звернулася потерпіла особа з відповідними вимогами, а також відсутність чи наявність підстав для його набуття.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Проте, надані позивачем докази подачі теплової енергії підтверджують підключення та відключення опалення в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Разом з цим, колегія суддів вважає, що позивач не надав жодних доказів щодо підключення та відключення теплопостачання у приміщення відповідача у спірний період, а наданий розрахунок не може бути доказом, який підтверджує обсяг спожитої теплової енергії.
Питання про те, яким чином відбувалося постачання тепла при демонтованих опалювальних приладах у приміщення відповідача, залишилось у судовому засіданні представником позивача без відповіді. Документів, які б підтверджували цей факт в матеріалах справи немає.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідальність за самовільне відключення від системи опалення та оплата за послуги, які фактично не надавалися за відсутності договірних зобов»язань не є тотожними.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволені позовних вимог за відсутністю підстав та необґрунтованістю нарахування відповідачу за період з жовтня 2010р. по квітень 2011 року оплати за послуги з централізованого опалення у сумі 9002.08грн.
З урахуванням вищевикладеного, твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування господарським судом Луганської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Луганської області.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м. Сєвєродонецьк на рішення господарського суду Луганської області від 14.12.2012 року у справі №26/5014/2731/2012(24/121/2011) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 14.12.2012 року у справі №26/5014/2731/2012(24/121/2011) - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді О.І. Склярук
Л.Ф.Чернота
Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу; 4 -ДАГС;5-ГС Луганської обл.
