АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1625/4157/12 Номер провадження 22-ц/786/257/2013 Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач Антонов В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Антонова В.М.,
суддів: Хіль Л.М., Чічіля В.А.,
при секретарі: Гнатюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2012 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»про розірвання кредитного договору, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.
Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»солідарно заборгованість за кредитним договором №014/3731/5/15303 від 15.05.2008 року: 3 977,22 доларів США простроченої заборгованості по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом, 2 277,63 доларів США пені, нарахованої за порушення строків повернення кредиту, та 1 694,84 долари США пені, нарахованої за порушення строків сплати відсотків, всього - 7 949,69 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»судовий збір у сумі 635,42 грн. у рівних частинах -по 211,81 грн. з кожного.
Вказане рішення оскаржив в апеляційному порядку відповідач ОСОБА_1, який, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Ерсте Банк»про стягнення відсотків за кредитним договором відмовити повністю, а його зустрічну позовну заяву -задовольнити.
Зазначає, що наданий банком розрахунок заборгованості має низку невідповідностей та порушень.
Вказує, що суд першої інстанції не перевірив порядок нарахування пені за прострочену заборгованість за кредитом та пені за прострочену заборгованість за відсотками, залишивши поза увагою його заперечення.
Вважає безпідставним відхилення зустрічної позовної заяви, оскільки 01 січня 2010 року банк самостійно змінив умови договору, а саме в односторонньому порядку закрив, встановлені у кредитному договорі рахунки НОМЕР_2 і НОМЕР_3, на які відбувалося зарахування коштів на повернення кредиту, тобто банк істотно відступив від умов кредитного договору. Посилається на те, що вказаними діями банк погіршив умови кредитного договору, на які він погоджувався при його укладенні, у зв'язку з чим його позбавлено можливості повертати борг.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 травня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/373/5/15303, за яким останньому надано кредит в сумі 28 725 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 14 травня 2015 року, зі сплатою 11,5% річних, на придбання автомобіля Skoda Oktavia Elegance 2/0 TDI /а.с.13-15/.
15 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір №032/1600/155 на відкриття та ведення поточного рахунку, відповідно до якого для останнього було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 в доларах США.
В цей день позивачем з позичкового рахунку НОМЕР_2 перераховано на поточний рахунок позичальника грошові кошти в розмірі 28 725,00 доларів США, які видані йому готівкою з каси, що підтверджується заявою на видачу готівки №3731/181579 від 15 травня 2008 року. Таким чином банк виконав свої обов'язки по кредитному договору /а.с.21/.
З метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором, 15 травня 2008 року між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки №014/3731/5/15303/1, а також між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 -договір поруки №014/3731/5/15303/2 /а.с.22-25/.
У відповідності до п.п.1.2.,3.1.2. вказаних договорів поручителі та ОСОБА_1 зобов'язалися солідарно відповідати в повному обсязі перед банком за невиконання боржником умов кредитного договору.
Згідно з п.п.5.1.,5.2. кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язаний використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити погашення кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів на умовах, передбачених цим договором; здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу банку щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту згідно з графіком платежів, наведеним в Додатку №1 до цього договору часткове погашення кредиту та остаточне погашення кредиту, та сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року, залишеним без змсін ухвалою апеляційного суду м. Києва позовні вимоги АТ «Ерсте Банк»задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 23 листопада 2010 року -24 278,23 доларів США, що в перерахунку на гривню за курсом НБУ станом на 23 листопада 2010 року становило 192 713,31 грн., з яких: заборгованість за кредитом -21 689,65 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом -1 920,29 доларів США; пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту -427,04 доларів США; пеня, нарахована за порушення строків сплати відсотків -241,25 доларів США /а.с.33-38/.
Постановою державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ від 26 червня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-5409, виданого 27 січня 2012 року Солом'янським районним судом м. Києва, закінчене у зв'язку з виконанням у повному обсязі /а.с. 40/.
Після постановлення рішення суду, за період з 23 листопада 2010 року по 27 червня 2012 року, ОСОБА_1 продовжував користуватися кредитними коштами, внаслідок чого утворилася кредитна заборгованість у розмірі 9 949 доларів США 69 центів (що в перерахунку на гривню за курсом Національного Банку України станом на 20 вересня 2012 року (1 долар США=7,993 грн.) становить 63 541,87 грн.), яка складається з:
- простроченої заборгованості по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом -3977,22 доларів США;
- пені, нарахованої за порушення строків повернення кредиту -2 277,63 доларів США;
- пені, нарахованої за порушення строків сплати відсотків -1 694,84 доларів США /а.с.5/.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
За правилами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до роз'яснень, викладених у п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»№5 від 30 березня 2012 року, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
З урахуванням встановлених обставин та цитованих норм закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог ПАТ «Ерсте Банк»про стягнення заборгованості у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору з підстав зміни істотних умов договору шляхом зміни рахунків в односторонньому порядку, районний суд на законних підставах виходив з того, з системного аналізу норм чинного законодавства, істотними умовам кредитного договору є предмет (грошові кошти), сума, строк їх повернення та розмір процентів, таким чином, зміна лише рахунку для погашення кредиту, про що позичальник був належним чином повідомлений, не може бути підставою для розірвання договору кредиту.
Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розмір заборгованості, який стягнуто рішенням суду першої інстанції, об'єктивно підтверджується матеріалами справи. Підстав сумніватися у допустимості наданого банком розрахунку -немає. Відповідач не надав жодних доказів, які могли б спростувати автентичність вказаного розрахунку, а його доводи мають ймовірний характер.
Посилання відповідача на безпідставне не застосування судом першої інстанції правових наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, - є неспроможним з огляду на наступне.
Відповідно до п.9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня (у даному спорі з першого місяця) прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України).
Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Крім того, ст.267 ЦК України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідачем до винесення оскаржуваного рішення не було заявлено про застосування позовної давності, сплив якої є підставою для відмови в позові.
Також не спростовують висновки суду першої інстанції доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо істотного відступу банку від умов кредитного договору шляхом закриття в односторонньому порядку встановлених у договорі рахунків НОМЕР_2 і НОМЕР_3.
Рахунки для обліку кредиту та нарахованих відсотків є внутрішньобанківськими рахунками та у відповідності до п.6.2. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, порядок відкриття (закриття) цих рахунків банк визначає самостійно і визначення номерів рахунків для обліку кредиту та нарахованих відсотків, а також їх зміна не залежить від волі позичальника.
У пункті 3.5 кредитного договору визначено, що боржник доручив банку самостійно визначати порядок погашення заборгованості за кредитним договором.
Рахунки НОМЕР_2 і НОМЕР_3. були закриті 01 січня 2010 року, оскільки відбувся перехід АТ «Ерсте Банк»на новий порядок обліку кредитів та нарахованих відсотків. Подальший облік проводився на балансі банку з аналітичним номером, який був присвоєний кредиту (021732-001), та який відображається у виписках по кредиту. Встановлено, що ОСОБА_1 після цього проводив погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом без використання рахунків визначених у кредитному договорі, що підтверджується випискою по кредиту та по поточному рахунку.
З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено односторонню зміну істотних умов кредитного договору, порушення його прав з боку банку, оскільки кредитний договір за своєю сутністю не є договором про відкриття та обслуговування рахунків, а тому зазначення в ньому номерів рахунків є встановленням платіжних реквізитів сторін, які можуть змінюватися з обов'язковим повідомленням іншої сторони.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, фактично направлені на переоцінку доказів та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов
СУДДІ: /підпис/ Л.М. Хіль
/підпис/ В.А. Чічіль
ЗГІДНО:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області В.М. Антонов
