ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2014 р. Справа № 909/1206/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска", вул.Богатирська,11, м.Київ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют інжиніринг захід" вул.Федика,257А, с.Вікторів,Галицький район, Івано-Франківська область,77166
про стягнення заборгованості у сумі 12 016,85 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явився
від відповідача: Мельник О.Г., (довіреність № 26 від 24.11.14 )
ВСТАНОВИВ:
товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют інжиніринг захід" про стягнення 12016,85грн.
Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору оренди підйомної техніки від 05.07.12 №2-050712 та обґрунтовано положеннями статей 525, 526, 530, 610, 625, 759, 762 Цивільного та 193 Господарського кодексів України.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині основного боргу, однак зазначив, що цей борг виник на підставі позадоговірних відносин, та подав заяву вх.№18688/14 від 25.11.14 про застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення пені та штрафу.
Позивач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалою суду від 09.12.14.
Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника відповідача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
05.07.12 між сторонами у справі укладено договір оренди підйомної техніки від 05.07.12 №2-050712, за умовами якого орендодавець (позивач) зобов"язався передати, а орендар (відповідач), у свою чергу, - прийняти в строкове платне користування підйомну техніку. Даний договір укладено строком на один рік, вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов"язань, взятих на себе за цим договором(п.7.1 договору).
Згідно з п.2.14 даного договору орендодавець зобов"язався щомісячно, до 10-го числа місяця, складати та направляти орендарю для підписання акти виконаних робіт по всім одиницям техніки, що знаходяться в оренді.
Розділом 3 зазначеного договору сторони погодили орендну плату та порядок розрахунків: орендна плата за користування кожною одиницею підйомної техніки протягом одного календарного дня визначається сторонами в акті приймання-передачі та нараховується з дня передачі орендодавцем підйомної техніки орендареві за вищезазначеним актом приймання-передачі; орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем, у якому було надано послуги з оренди підйомної техніки.
При передачі орендарю кожної одиниці підйомної техніки сторони підписують акт приймання-передачі. З моменту підписання сторонами акту приймання-передачі підйомної техніки для них набувають чинності всі умови вказаного договору, а також умови, які викладені в акті приймання-передачі (п.4.3, 4.4 договору).
Згідно з п.6.1 договору оренди підйомної техніки від 05.07.12 №2-050712 термін оренди та нарахування орендної плати починається з дня підписання сторонами акту приймання-передачі підйомної техніки.
На виконання прийнятих на себе договірних зобов"язань позивачем у період з липня по вересень 2012 року надано відповідачу послуги з оренди підйомної техніки на загальну суму 57500,09грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг №805 від 31.07.12, №1029 від 31.08.12, №914 від 16.08.12, №915 від 16.08.12, №1104 від 25.09.12, №1083 від 17.09.12.
В порушення договірних зобов"язань відповідачем надані позивачем послуги з оренди підйомної техніки оплачено частково, на суму 48500,09грн. Даний факт підтверджується довідкою Райффайзен Банк Аваль №56-3-1-00/1035 від 23.09.14, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Таким чином, на момент розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становить 9000,00грн.
У зв"язку з порушенням договірних зобов"язань, позивачем нараховано відповідачу 673,15грн. пені та 543,70грн. 3% річних за період з 11.10.12 по 10.04.13, а також 1800,00грн. штрафу.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини.
В силу статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором оренди, тому до нього застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк(ст.759 Цивільного кодексу України). Наведена норма кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, згідно якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п. 3.3 спірного договору граничний термін сплати орендної плати - 10-е число місяця, що слідує за місяцем, у якому було надано послуги з оренди підйомної техніки.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував. Твердження відповідача про відсутність актів приймання-передачі підйомної техніки та про те, що заборгованість у розмірі 9000,00грн. виникла на підставі позадоговірних відносин, судом до уваги не приймається, оскільки підписання відповідачем без жодних зауважень та заперечень актів надання послуг, у яких містяться посилання на спірний договір, та часткова оплата відповідачем орендної плати згідно виставлених позивачем рахунків свідчить про виконання сторонами договору оренди підйомної техніки від 05.07.12 №2-050712.
З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань, вимога щодо стягнення 9000,00грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Пунктом 5.3 спірного договору сторони погодили обов"язок орендаря у разі несплати або несвоєчасної сплати грошових коштів у строки, зазначені у ст.3 даного договору, сплатити на користь орендодавця, крім несплаченої суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу, а також штраф у розмірі 20% від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу.
На підставі положень договору та норм права за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення з відповідача 673,15грн. пені та 543,70грн. 3% річних за період з 11.10.12 по 10.04.13, а також 1800,00грн. штрафу.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки відповідачем порушено зобов'язання щодо своєчасності та повноти розрахунків за вказаним договором, то в силу положень ст.ст. 610, 611 ЦК України позивач має право на стягнення з відповідача пені, яка розраховується відповідно до ст.549 ЦК України.
Однак, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 Цивільного кодексу України закріплено перелік вимог, до яких застосовується спеціальна позовна давність, зокрема п. 1 ч. 2 вказаної статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Частина 3 ст. 267 Цивільного кодексу України містить імперативний припис, згідно якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Позивач звернувся до суду з позовом 23.10.14, заявивши до стягнення пеню та штраф за період з 11.10.12 по 10.04.13, тобто поза межами строку, встановленого для вимоги щодо стягнення неустойки.
За таких обставин, враховуючи клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 Цивільного кодексу України).
Позивачем за порушення зобов"язання нараховано відповідачу 543,70рн. 3% річних за період з 11.10.12 по 14.10.14.
Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок 3% річних у відповідності до вищенаведеної правової норми та задоволено їх частково, на суму 542,79грн., оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично невірним.
В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення частково.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.124 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 258, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" до товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют інжиніринг захід" про стягнення 12016,85грн. задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют інжиніринг захід"(Івано-Франківська обл., Галицький р-н, с.Вікторів, вул.Федика, 257А, код ЄДРПОУ 34658960) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"( м.Київ, вул.Богатирська, буд.11, код ЄДРПОУ 35411500) 9000,00(дев"ять тисяч гривень) основного боргу, 542,79 (п"ятсот сорок дві гривні сімдесят дев"ять копійок) 3% річних та 1450,85(одну тисячу чотириста п"ятдесят гривень вісімдесят п"ять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.12.14
Суддя Матуляк П. Я.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"________________ Легінь О. В. 16.12.14
