Справа № 1007/13557/12 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О. Провадження № 22-ц/780/3464/13 Доповідач у 2 інстанції КулішенкоКатегорія 52 24.09.2013
УХВАЛА
Іменем України
18 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Кулішенка Ю.М.,
суддів: Лащенка В.Д., Савченка С.І.,
при секретарі: Цицюрському А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що працював у відповідача на посаді юрисконсульта з 01 лютого 2006 року по 01 листопада 2008 року з посадовим окладом 700 грн на місяць. Звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП України.
В порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач при звільненні не виплатив йому всієї належної суми.
Зокрема, заробітна плата за листопад-грудень 2007 року, січень 2008 року та компенсація за невикористані відпустки донараховані йому у вересні 2012 року та виплачені 21 вересня 2012 року.
Крім того, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2012 року було стягнуто на його користь з ТОВ «Бобрицьке» невиплачену заробітну плату в сумі 2765 грн.
Посилаючись на вимоги ст. 117 КЗпП України, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2008 року по день ухвалення рішення.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 12 квітня 2013 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Бобрицьке» на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 37 100 грн, а також судовий збір в доход держави в сумі 371 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням ТОВ «Бобрицьке» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Вважають, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Посилались на те, що при розгляді справи у суді першої інстанції відповідач подав заяву, в якій зазначалось, що Броварським міськрайонним судом Київської області від 20 липня 2012 року уже було винесено рішення із цих же правовідносин між тими ж сторонами, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ТОВ «Бобрицьке» на його користь 2 765 грн у якості заборгованості по зарплаті.
Зазначали, що відповідно до п. 2 ст. 223 ЦПК України позивач не міг знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав між тими ж сторонами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що в позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні задоволено обґрунтовано.
Ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції було встановлено наступне:
Позивач працював у відповідача на посаді юрисконсульта з 01 лютого 2006 року по 01 листопада 2008 року та звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України.
Відповідач при звільненні позивача не виплатив всіх сум, що належать йому від підприємства.
Заробітна плата за листопад-грудень 2007 року, січень 2008 року та компенсація за невикористані відпустки, що були донараховані у вересні 2012 року виплачені позивачу 21 вересня 2012 року, що підтверджується довідкою ТОВ «Бобрицьке» від 26.09.2012 року та копією видаткового касового ордеру від 21.09.2012 року. (а.с. 9-10)
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2012 року стягнуто з ТОВ «Бобрицьке» на користь позивача невиплачену заробітну плату в сумі 2 765 грн.
На час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач вказану заборгованість не виплатив.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
З довідки ТОВ «Бобрицьке» від 09.12.2011 року № 71 вбачається, що заробітна плата позивача за вересень-жовтень 2008 року становила 700 грн.
Отже, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2008 року по 01.04.2013 року (53 місяці) складає 37 100 грн. (53міс. х 700грн = 37 100грн)
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що оскільки на час звернення позивача до суду з вищевказаним позовом відповідач не розрахувався з ним по заробітній платі в сумі 2 765 грн, то позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Посилання апелянта про те, що даний спір уже був предметом розгляду є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції при вирішенні спору неповно та однобічно розглянув спір та ігнорував клопотання й заяви ТОВ «Бобрицьке» не ґрунтуються на матеріалах справи та висновків суду не спростовують.
Колегія суддів не знайшла підстав для скасування рішення суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу ТОВ «Бобрицьке» та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке» - відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді :
