Справа № 146/298/14-к
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" квітня 2014 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,
при секретарі Трибіді Т.В.,
з участю прокурора Верестуна В.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль в приміщенні суду кримінальне провадження № 1-кп/146/25/14, що зареєстроване в ЄРДР 16.02.2014 року за № 12014020290000059 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Жолоби Томашпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
В С Т А Н О В И В:
15 лютого 2014 року, біля 20 години 20 хв. ОСОБА_1, житель с. Вапнярки, перебуваючи у будинку своєї матері ОСОБА_3 в АДРЕСА_2, в ході словесної суперечки з співмешканцем своєї матері ОСОБА_2, навмисно наніс останньому декілька ударів кулаком у область голови та обличчя, чим заподіяв останньому згідно висновку експерта № 032 від 17 лютого 2014 року, легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій скроневій ділянці, з переходом в тім'яну ділянку, садно на лобі зліва на границі з волосяною частиною голови, синці в ділянці обох орбіт, на верхніх та нижніх повіках, що зливаються на переніссі з набряком м'яких тканин.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і вважає, як і інші учасники судового розгляду за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом. З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню визначити допитом обвинуваченого.
ОСОБА_1 по суті пред'явленого обвинувачення суду пояснив, що 15 лютого 2014 року, біля 20-ї години, коли обвинувачений перебував у свого дядька ОСОБА_5, який проживає в АДРЕСА_3, обвинувачений зателефонував до своєї матері ОСОБА_3, яка проживає в с. Жолоби разом із своїм співмешканцем ОСОБА_2. Під час розмови із матір'ю по її голосі обвинувачений здогадався, що щось трапилось, так як її голос був схвильований. Після того обвинувачений вирішив поїхати до неї в с. Жолоби та подивитися, що саме сталося. Тоді обвинувачений зателефонував до свого знайомого ОСОБА_6, щоб він відвіз обвинуваченого в с. Жолоби. Останній погодився. На автомобілі ОСОБА_6 вони поїхали в с. Жолоби. Коли ОСОБА_6 та обвинувачений приїхали до будинку матері останнього, обвинувачений зайшов у веранду будинку разом із ОСОБА_6. У веранді вони поговорили та ОСОБА_6 пішов до автомобіля, де чекав на обвинуваченого. Обвинувачений зайшов до кімнати будинку, де перебувала його мати та її співмешканець ОСОБА_2 Між ними була суперечка. Після того обвинувачений сказав, щоб ОСОБА_2 вийшов із будинку, так як це не його будинок. ОСОБА_2 на пропозицію обвинуваченого не погодився. Обвинувачений знову йому це сказав, при цьому взяв його за руку та попросив вийти з ним на вулицю. ОСОБА_2 почав забирати руку обвинуваченого, при цьому вони упали на диван, який знаходився у кімнаті. Після того, мати обвинуваченого забрала ОСОБА_2 та він вийшов на вулицю. Обвинувачений вийшов за ним та через деякий час побачив, що ОСОБА_2 знову заходить до будинку, після чого у обвинуваченого з потерпілим знову виникла суперечка, під час якої вони почали бійку, а саме потерпілий ударив обвинуваченого у область живота. Згодом вони упали на підлогу та обвинувачений наніс потерпілому декілька ударів в область обличчя. Дану суперечку знову розборонила мати обвинуваченого. Потерпілий пішов на вулицю, а обвинувачений з матір'ю пішли до кімнати. Через деякий час обвинувачений відкрив двері кімнати та побачив перед собою ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які штовхнули його на ліжко, яке знаходилось поруч, сіли на обвинуваченого та почали наносити йому удари руками по тулубу. Обвинувачений не може сказати хто конкретно наніс йому удар, так як прикривав обличчя та не міг це бачити. Проте, може пояснити, що ОСОБА_7 лежав на обвинуваченому з лівої сторони, а ОСОБА_2 з правої сторони. Після того, через декілька хвилин обвинувачений побачив, що до будинку зайшов його дядько ОСОБА_5 та стягнув з нього ОСОБА_7, при цьому запитавши його, за що той б'є обвинуваченого. Стягнувши з себе ОСОБА_7, обвинувачений наніс йому ще декілька ударів у область обличчя. Через деякий час після цього обвинувачений побачив, що до будинку зайшли родичі ОСОБА_2 та місцевий житель ОСОБА_8. Після того бійка між ними закінчилась та всі поросходились по домівках.
Заслухавши пояснення обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину доказана і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Підсудний ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, на диспансерному психіатричному та наркологічному обліку не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного, його негативного ставлення до вчиненого, обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у виді штрафу.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Томашпільський районний суд.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: І. В. Скаковська
