Справа № 1-121/11
Провадження №1/761/38/2013
ПОСТАНОВА
іменем України
15 січня 2013 року
Суддя Шевченківського районного суду міста Києва Сидоров Є.В. за участю секретарів судового засідання Суржко О.А., Харланової І.М., Горбенко Г.Б., прокурорів у справі Галаєва Р.М.-Ш., Черната О.А., Голуба Є.В., підсудного ОСОБА_4, захисника (адвоката) - ОСОБА_5, розглянувши клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування органу досудового слідства з мотивів неповноти та неправильності проведення досудового слідства без встановлення всіх обставин справи, а також істотним порушенням норм кримінально - процесуального законодавства по обвинуваченню: ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 368 КК України.
Суд встановив:
В стадії судового слідства захисником ОСОБА_5 в інтересах його підзахисного ОСОБА_4 заявлено клопотання про направлення кримінальної справи по обвинуваченню: ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ст. 368 ч. 1 КК України - прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового досудового розслідування з мотивів неповноти та неправильності проведення досудового слідства без встановлення всіх обставин справи, а також істотним порушенням норм кримінально - процесуального законодавства.
Захисник ОСОБА_5 вказане клопотання про направлення кримінальної справи для додаткового розслідування мотивує ти, що: захист вважає, що порушена проти ОСОБА_4 вищезазначена кримінальна справа є сфабрикована та замовленою не встановленими на сьогоднішній день особами, за участі свідка ОСОБА_8, який ховається від суду та правоохоронних органів, умисно при цьому не зявляючись на судові засідання. По матеріалам справи в діях свідка ОСОБА_8 присутні ознаки злочину, які передбаченні ст. 370 КК України, так як було свідоме створення обставин і умов, що зумовило пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто отримав хабара, що потребує проведенню додаткової перевірки.
Враховуючи вищенаведені обставини, захист вважає, що за таких обставин враховуючи показання підзахисного ОСОБА_4 під час судового слідства, який свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, враховуючи неможливість допиту в якості свідка по справі гр. ОСОБА_8, якого півтора року не можуть забезпечити доставку співробітники Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, відсутності з цього приводу відповідного контролю зі сторони прокуратури Шевченківського району м. Києва, суд не може прийти до безперечного висновку про винність чи невинність ОСОБА_4, а тому кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 368 КК України підлягає поверненню прокурору на додаткове розслідування, якому необхідно усунути зазначенні вище істотні порушення кримінально - процесуального закону, вирішити питання про винуватість учасників подій та визначитися з правильною кваліфікацією дій.
Захист звертає увагу суду на то, що згідно ст. 281 КПК України підставами для повернення справи на додаткове розслідування є неповнота або неправильність досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Також захист зазначає, що згідно ст. 16-1 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює лише необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав та на суд покладена лише функція розгляду справи. Обов'язок же по всебічному, повному і об'єктивному дослідженню обставин справи покладений на прокурора, слідчого і особу, яка проводить дізнання, як вказано у ст. 22 КПК України в редакції 1960 року.
Захисник ОСОБА_5 в клопотанні зазначає увагу суду та те, що Шевченківським районним судом м. Києва під час розгляду справи по суті вживалося всіх можливих заходів для забезпечення доставки до суду свідка по справі ОСОБА_8, який так і не з'явився на призначенні судові засідання, а саме: на 25.05.2011 року, 19.09.2011 року, 09.11.2011 року, 17.01.2012 року, 27.02.2012 року, 22.03.2012 року, 22.06.2012 року, 10.08.2012 року, 24.09.2012 року, 31.10.2012 року та 13.11.2012 року були прийняті відповідні постанови суду щодо примусового приводу свідка ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 в судові засідання, які відбулися 19.09.2011 року. 08.11.2011 року. 17.01.2012 року, 27.02.2012 року, 22.03.2012 року, 22.06.2012 року, 31.10.2012 року, так як розгляд справи у відсутності вищевказаного свідка судом було визнано неможливим, але вищевказані постанови суду так і не були виконанні Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві, куди направлялись постанови суду., прокуратурою Шевченківського району м. Києва так і не було здійснено відповідного контролю за їх виконанням.
Заявлене клопотання захисником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 підтримане самим підсудним, який просив суд за відповідних вище обставин направити справу на додаткове розслідування з вказаних вище обставин.
Прокурор з приводу заявленого клопотання просив суд його не задовольняти, оскільки підстави для направлення справи на додаткове розслідування в суда - відсутні.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду з приводу клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, дослідивши матеріали кримінальної справи, прийшов до висновку про неповноту досудового слідства, неправильності проведення досудового слідства, а також істотним порушенням норм кримінально -процесуального законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування ", повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.
Згідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання та досудове слідство -зобов'язанні вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують обвинуваченого. В силу статті 64 КК України в кримінальній справі при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, що відповідно до положень ст.ст. 132, 232 КПК України має бути відображено у постанові про притягнення особи в якості обвинуваченого та обвинувальному висновку.
Відповідно до статті 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно з вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства, досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України не були дослідженні або поверхнево чи однобоко обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, зазначенні вимоги КПК України органом досудового слідства належним чином перевіренні не були, певна кількість свідків, які вказує підсудний, захисник та інші встановленні та допитані не були, також не перевірено версію ОСОБА_4 з приводу провокації хабара свідком ОСОБА_8 - тому слідчі органи по вказаній кримінальній справі допустили таку неповноту, яку неможливо доповнити та усунути в судовому засіданні при розгляді справи по суті.
Так на досудовому слідстві підсудний ОСОБА_4 свою вину, у вчиненні інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 15 ст. 368 ч. 1 КК України визнав. будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину не визнав і повністю відмовився від тих показів, які були ним наданні слідчому. Вказану відмову від показів в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив тим, що він, ОСОБА_4 оговорив себе під час проведення досудового слідства по справі, як пояснив, щоби уникнути запобіжного заходу у вигляді «взяття під варту», який йому обіцяв слідчий прокуратури Шевченківського району м. Києва ОСОБА_10, якщо ОСОБА_4 не визнає вину в злочинні, який є відповідним замовленням. Також ОСОБА_4 повідомив суду про його побиття співробітниками «Альфа», які його затримували.
Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_4 показав, що: приблизно в кінці 2010 року чи 2009 року до нього по телефону звернувся його підлеглий ОСОБА_11, начальник дільниці в селі Пилиповичі. Там знаходиться база Державного підприємства. По телефону він йому повідомив, що до нього звернулась людина, яка бажає взяти в оренду частину складу і частину території. Також ОСОБА_11 повідомив, що потенційний орендатор оголосив суму, яку він готовий платити, а саме 8 тисяч гривень. Ми домовились з ОСОБА_11 про час та місце зустрічі його зі мною та з орендатором, щоб познайомитись та далі працювати. Через деякий час в офісі по АДРЕСА_1 (територія, яка знаходиться на балансі ДП Карантинного саду.) Приїхав ОСОБА_11 і орендатор, його звали ОСОБА_8. Вони зайшли до мене в кабінет ми познайомились і далі ОСОБА_11 вийшов. При першій нашій розмові були присутні декілька чоловік, один з них був допитаний під головуванням іншого судді, акцентую увагу на цьому тому, що вони були присутні при першому знайомстві з ОСОБА_8. В цій бесіді ОСОБА_8 підтвердив бажання орендувати частину складу та територію стоянки. Він представився працівником фірми, яка займається перевезенням. Він обґрунтував, що йому необхідно місце для розгрузки. Він повідомив, що до цих пір у нього була база в Макарові, але керівництво шукає базу ближче до м. Києва. Про суму, яку підприємство, яке представляв ОСОБА_8, згодне платити, я знав, ще до знайомства з ОСОБА_8. В розмові ОСОБА_8 підтвердив суму у розмірі 8 тисяч гривень. В договорі ми обговорили все. Акцентую, що цю пропозицію, платити саме 8 тисяч гривень озвучив товариш ОСОБА_8. Після цього я визвав до себе в кабінет юриста державного підприємства Олексієнко Яну Петрівну, познайомив її з ОСОБА_8 і доручив їй зайнятись підготовкою договору. З цього часу, не пам'ятаю скільки пройшло, біля місяця. Мій юрист Олексієнко, доповідала, що вона веде телефонні перемови з ОСОБА_8. Вона повідомила, що ОСОБА_8 просить у зв'язку з, як він пояснив їй з мінімізацією проплати його підприємство податку, він просить оговорену суму 8 тисяч гривень не всю безготівково, а робити на дві частини. Тобто одну частину платити одну безготівково, а одно готівкою. З його слів, для них краще платити основну масу готівкою. Юрист доповів дану інформацію, пройшов повний проміжок часу, були деякі розмови з ОСОБА_8. Я не міг відмовитись від потенційного орендаря, тому що положення на підприємстві не дозволяло. Я був впевнений, що для мого підприємства не принципово, яким чином буде здійснюватись проплата, аби гроші поступали на підприємство.
Ми зустрілись з ОСОБА_8 у місті. Ми домовились, що 4 тисячі він заплатить без готівково, а 4 тисячі готівкою. На той час я був впевнений, що отримати готівку я зможу без проблем, оприходувати через касу підприємства, але після розмови з бухгалтером, мені повідомили, що ми не зможемо працювати готівкою. Через деякий час на рахунок державного підприємства Український карантинний розсадник були перераховані кошти в розмірі 8 тисяч гривень підприємством яке представляв ОСОБА_8. Чому 8 тисяч, тому що наш стандартний типовий договір передбачає про плату за 2 місяці. Потім на Л. Українки після проплати приїхав ОСОБА_8 до мене для підписання договорів чи для отримання, я точно не пригадую. Мене проінформували, що гроші перераховані і я віддав для ОСОБА_8 його екземпляр. Під час зустрічі ОСОБА_8 дістав з корману конверт і став мені давати конверт, як я зрозумів з його слів з грошима. Я йому відповів, що оскільки мій бухгалтер запевнив мене, що ми не можемо працювати з готівкою раніше наша з ним домовленість про плату другої частини готівкою анулюється, оскільки раніше зі слів ОСОБА_8, що більше 4 тисяч вони про платити не можуть. ОСОБА_8 не міг зрозуміти, я йому роз'яснив, що про плати готівкою не буде. Те, що вони перерахували, цього достатньо і я віддав йому екземпляр договору. Мене здивувало, він мав зрадіти, але я побачив на його лиці, що він здивувався. Ми попрощались. Я повідомив, що всі питання нехай вирішує з начальником дільниці Пилиповичем і ОСОБА_11. В цей же день, близько 11 вечора, коли я виходив з під'їзду з дружиною і донькою мене затримали, можна сказати, що на мене напали 4 співробітники»Альфи», які били мене на очах моїх рідних, після цього мене відвезли в Шевченківську прокуратуру м. Києві. Там в мене слідчі співробітники Служби безпеки України хотіли взяти, які приймали участь у моєму затримані, але я відмовився давати їм свідчення. Потім мене відвели в кабінет до слідчого ОСОБА_10. У мене з ним відбулась коротка розмова, він запитав мене чи я винний, чи визнаю свою вину. Я відповів, що ні і його відвезли в Шевченківський райвідділ. Наступного дня його визвали на допит до прокурора в Шевченківському райвідділу де відбувався його допит з прокурором ОСОБА_10. Під час бесіди, він просив розповісти все, як було. Вислухавши мене він мені повідомив, що написати все так, як я говорю, буде значити, що я не винний і він не зможе мені не з чим допомогти. Він бачив, що у мене були приступи тошноти, що скоріше за все коли мене били був легкий струс мозку, він дозволив дружині привести мені ліки. Я прийняв ліки в його присутності. ОСОБА_10 мені повідомив, що для того, щоб я не знаходився в СІЗО, як мінімум 2 місяці я повинен визнати свою вину і згодитись підписати покази дещо змінені, аніж ті що я надав при розмові. Ще він мені повідомив, що хтось дуже високопосадовець в СБУ, зацікавлений в моєму затриманні. І що все дуже серйозно і погано для мене. На моє питання, яким чином я можу як найшвидше вийти із СІЗО, слідчий повідомив, що я повинен визнати себе винним і через 3 дні мене звільнять із ізолятора. При цьому, слідчий додав, що максимально я заплачу штраф за свої дії, залишусь на своїй посаді, що він не буде інформувати моє керівництво і що все залишиться так як і було. На той час з урахування свого фізичного становища, а саме те, що при затримані мене біли по голові, я ніч не спав, тоді мені було не до чого, а хотілось, як найшвидше вийти на свободу вилікуватись і потім доказувати свою невинність. Через три дні, так я к ми і домовлялись, я підписав всі документи, я перечитав їх один раз, а казав одне, але було написане зовсім інше і мені повідомили, що тоді мене не зможуть відпустити. Через три дні мене випустили з ізолятора, повезли до слідчого, я ще щось підписав і мене відпустили.
Матеріали кримінальної справи та докази, здобуті в ході судового розгляду, не дають суду можливості зазначити момент виникнення домовленостей між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, а також між ОСОБА_11 та зновуж таки ОСОБА_8, при цьому встановити зміст таких домовленостей, обумовленість дій підсудного та усвідомлення останнього цього факту.
Принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності зобов'язує орган досудового слідства пред'явити обвинувачення, де б викладались конкретні дії підсудного, етапи їх здійснення, суб'єктивне ставлення підсудного та інших осіб до вчинених дій та отриманих наслідків.
Вищесказане свідчить про неконкретність пред'явленого підсудному обвинувачення і є грубим порушенням чинного кримінально-процесуального законодавства України. На недопустимість такого порушення та необхідність дотримання органами досудового слідства вимог ст. 132 КПК України прямо вказано в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві».
Також в ході досудового слідства не було проведено слідчих дій направлених на перевірку свідчень ОСОБА_4 щодо можливої провокації хабара зі сторони ОСОБА_8, що унеможливлює здійснення такої перевірки в ході розгляду справи. Органом досудового слідства не конкретизовано дії підсудного, що при наявності відповідних доказів, свідчили б про його намір одержати незаконну винагороду за виконання дій по підписанню договору.
З матеріалів кримінальної справи вбачається той факт, що ОСОБА_8 працевлаштованим на ЗАТ «Вік Інвест»офіційно не був. Тобто ставиться під сумнів той факт на якій підставі йому було надано директором ЗАТ «Вік Інвест»доручення на укладання договору з ДП «Корантинний розсадник». За таких обставин органу досудового слідства необхідно встановити хто являється директором ЗАТ «Вік Інвест»і перевірити шляхом допиту та виїмок наявну необхідність в орендуванні території, а також хто саме сплачував кошти в сумі 8 тисяч гривень. На даний час встановлено той факт, що ніхто на вказану територію карантинного розсадника ніхто ніякої техніки не ставив, хоча договір був підписаний, а також і ніхто не стверджував про повернення коштів, тобто в сукупності ці факти і свідчать про факт провокації хабара по відношенню до ОСОБА_4
З врахуванням викладеного вище органи досудового слідства переклали на підсудного ОСОБА_4 обов'язок доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину, що, на погляд суду суперечить вимогам ст. 22 КПК України, та на недопустимість чого вказує п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», а тому, лише рішення суду про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування дозволить врегулювати вищеописані обставини шляхом проведення слідчих дій з метою усунення чи підтвердження обставин і недопущення, надалі, при вирішенні справи по суті виникненню суперечностей, які суд не може усунути в ході судового слідства з врахуванням дотримання принципу неупередженості та розгляду справи на засадах змагальності.
В ході судового слідства було з'ясовано, що під час провадження досудового слідства та при пред'явленні обвинувачення ОСОБА_4, органом досудового слідства не встановлено, чи дійсно ОСОБА_4 вимагаючи кошти від ОСОБА_8 отримував їх саме, як незаконну винагороду за виконання дій, які він міг або повинен був виконати з використанням наданої йому влади, що є суттєвим при визначенні можливої наявності чи відсутності в діях ОСОБА_4 ознак складу злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 ч. 2 ст. 15 КК України.
В судовому засіданні підсудним та захистом було заявлено неодноразові клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_8 Дане клопотання судом було задоволено, оскільки під час допиту підозрюваного ОСОБА_4 виникли суттєві суперечності, які можливо усунути тільки шляхом допиту останніх.
Отже, суд вважає, що має місце факт ігнорування вимог суду про необхідність виконання дій направлених на встановлення місця перебування ОСОБА_8 в порядку судового доручення згідно постанов суду, а тому, справу слід направити на додаткове розслідування, в ході якого, слід точно встановити місце перебування цієї особи, та надалі, забезпечити суду умови для допиту свідка ОСОБА_8 безпосередньо в судовому засіданні, на чому наполягають підсудний і його захисник. Наслідком направлення справи на додаткове розслідування, стане можливість покласти на органи досудового слідства обов'язок уточнити та усунути протиріччя та суперечності щодо зазначених обставин при допиті вказаних осіб, оскільки, наразі, у суду, в зв'язку з неможливістю допиту вказаного основного свідка (хабародавця), відсутня реальна можливість надати доказам належну оцінку та дійти категоричного висновку про їх допустимість та належність.
З огляду на зазначене, суд вважаю, що в ході додаткового розслідування слід встановити особу, директора підприємства ЗАТ «Вік Інвест», оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що керівництво ЗАТ «Вік Інвест»надало доручення ОСОБА_8 з приводу укладання договору оренди території, в зв'язку із чим дана тереторіїя їм була необхідна і чому вона не була використанна підприємством та інше.
Указані вище розбіжності слідчим шляхом органом досудового слідства не були усунуті під час слідства. В судовому засіданні їх виправити не представляється за можливе, тому беручи до уваги вищевикладене, що для всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, усунення допущених слідством суттєвих недоліків, суд вважає необхідним запропонувати органам досудового слідства в ході проведення додаткового розслідування, ретельно перевірити вказані вище факти та провести вказані вище слідчі дії для їх повного та об'єктивного встановлення істини по справі і за наявності підстав пред'явити конкретне обвинувачення.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 64, 67, 281 КПК України (1960 р.), суд,
ПОСТАНОВИВ:
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 368 КК України направити до Шевченківської районної прокуратури м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб, з дня її винесення, шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя Є. Сидоров
