Адвокаты по наследственным делам
Отзывы о нас
Да, тут много необходимой информации. Большущее Вам спасибо. С Вами приятно работать! Ребята - Вы умнички.

Ваш сайт - супер так много чего тут интересного и необходимого. Желаю так держать и всего самого... наилучшего во всем.

Всем большое спасибо. Этот интернет портал,действительно, сейчас - неповторимый в своем роде. Как здорово, что есть такие полезные порталы. Интернет проект очень удобен в использовании. На нем здорово работать - просто и быстро.
Наши услуги

Вопрос к юристу по наследству:

Статьи
Право власності на спадок

Право власності на спадок Визнання прав власності на спадок (зразок судової справи), позовна заява про спадщину

Наследство по завещанию: раскрываем юридические ...

Наследство по завещанию: раскрываем юридические секреты Завещание необязательно гарантирует выполнение воли наследодателя, ведь в некоторых случаях можно признать завещание недействительным

Віссаріон Бєлінський: «Ох, эти мне хохлы!»

    Віссаріон Бєлінський: «Ох, эти мне хохлы!»

    Ставлення до Кобзаря було і залишається мірилом демократизму росіян

    Біографію і творчість великого Тараса за кожної влади інтерпретували по-новому, через що, на наш гріх і сором, він досі залишається для українців швидше іконою, ніж батьком і наставником. Більше того, брак достовірних знань слугує живильним підгрунтям для постійних спекуляцій довкола Кобзаря, якого представляють то «кровопивцею», то ідеологом ворожого ставлення до всього «неукраїнського».

    Широко відомо, що талановитий кріпак Шевченко отримав волю завдяки росіянам Карлу Брюллову і Василю Жуковському. Та мало хто читав чи навіть хоч щось чув про оцінку Кобзаря видатним російським критиком Віссаріоном Бєлінським.

    Знати це варто, щоб не мати ілюзій щодо істинного ставлення багатьох російських «демократів» (колишніх і нинішніх) до всього українського. На жаль, показний «лібералізм» цих панів закінчується, як лише «хохол» починає усвідомлювати себе українцем. Втім, щоб не бути голослівним, процитуємо слова «несамовитого Віссаріона», написані ним у час, коли царська влада щойно розправилась із цвітом української інтелігенції.

    Дізнавшись про це, «революціонер-демократ» вибухнув гнівною тирадою: «Здравый смысл в Шевченке должен видеть осла, дурака и пошлеца, а сверх того, горького пьяницу, любителя горелки по патриотизму хохлацкому. Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля — один на государя императора, другой — на государыню императрицу. Я не читал этих пасквилей, но уверен, что пасквиль на императрицу должен быть возмутительно гадок. Шевченку послали на Кавказ солдатом. Мне не жаль его, будь я его судьею, я сделал бы не меньше. Я питаю личную вражду к такого рода либералам».

    Прагнучи, як людина послідовна, не залишити жодних сумнівів щодо причин свого праведного гніву, Бєлінський продовжує: «Одна скотина из хохлацких либералов, некто Кулиш (экая свинская фамилия!), напечатал историю Малороссии, где сказал, что Малороссия или должна отторгнуться от России, или погибнуть… Ох эти мне хохлы! Ведь бараны — а либеральничают во имя галушек и вареников с свиным салом!»

    Таким наш геній повернувся із солдатчини. Автопортрет Шевченка. 1858 рік

    Язик чи нарєчіє?

    Не менш послідовний Бєлінський у пошуках відповіді на корінне запитання: «Есть ли на свете малороссийский язык или это только областное наречие?

    На него можно ответить и да, и нет. Малороссийский язык действительно существовал во времена САМОБЫТНОСТИ (виділено мною. — В. Ш.) Малороссии и существует теперь — в памятниках народной поэзии тех славных времен».

    Однак, на глибоке переконання критика, майбутнє у народної поезії малоросів можливе лише за умови, якщо «лучшая, благороднейшая часть малороссийского населения оставит французскую кадриль и снова примется плясать тропака и гопака, выбреет голову, отпустив оселедец, — словом, из состояния цивилизации, образованности и человечности (приобретением которых Малороссия обязана соединению с Россиею) снова обратится к прежнему варварству и невежеству». Отож, вважає Бєлінський, «на малороссийский язык нельзя перевести даже «Тараса Бульбу», не только «Невского проспекта», а тому «мы имеем полное право сказать, что теперь уже нет малороссийского языка, а есть областное малороссийское наречие».

    Дзеркало російського лібералізму

    Беззаперечний факт, що Віссаріон Бєлінський є як типовим представником російського великодержавного «ліберала», так і винятково талановитим критиком. Завдяки останньому його твори, попри волю самого автора, як і творчість Льва Толстого, є…цілком об’єктивним дзеркалом реальних історичних процесів.

    Віддамо належне Бєлінському, який чесно визнає: «Малороссия — страна поэтическая. Малороссияне одарены неподражаемым юмором. Любовь составляет основную стихию жизни. Прибавьте к этому азиатское рыцарство, известное под именем удалого казачества, — и вы согласитесь, что трудно найти более обильного источника поэзии, как малороссийская жизнь».

    Водночас, на переконання критика, «малоросійська» мова живе лише серед простого люду. Звісно, «где жизнь, там и поэзия: следовательно, и в простом быту есть поэзия? Правда; но для этой поэзии нужны СЛИШКОМ ОГРОМНЫЕ ТАЛАНТЫ (виділено мною. — В. Ш.). Это дело какого-нибудь Гоголя, который в простом быту умел подстеречь и уловить играние солнечного луча поэзии. Но Гоголь не всем может быть примером. Жалко видеть, когда и маленькое дарование попусту тратит свои силы, пиша по-малороссийски — для малороссийских крестьян».

    Інакше кажучи, Бєлінський стверджує, що користування в літературі українською мовою потребує більшого таланту, ніж навіть у Гоголя, а тому, мовляв, нічого, куме, тратити сили — спускайтесь на дно.

    На наше щастя, в українського народу такий геній з’явився. Більше того, найоб’єктивніший суддя — час — невдовзі довів хибність твердження Бєлінського: «Что касается нас, москалей, мы не будем для ваших (малоросійських. — В. Ш.) сочинений учиться языку, на котором говорят только в провинции, и изучать литературу, которой нет на свете».

    Завдяки таланту Шевченка українська література стала реальністю, а зняття заборони на друк «Кобзаря» зробило цю книгу чи не найпопулярнішою серед російської читаючої публіки. Як писала у 1860 році газета «Московский вестник», «на кожному кроці зустрінете людей, які в захопленні від Шевченка, які вчаться навіть малоросійському, щоб читати його вірші».

    Отож віддамо належне Бєлінському, який, не бажаючи того, переконливо показав, чим ми, українці, завдячуємо Кобзареві. І, тим більше, ніхто не спростовуватиме твердження «несамовитого Віссаріона», що «народ, еще не пробудившийся к самосознанию, может иметь только народные поэмы, но не может иметь поэтов, а тем более — великих поэтов».

    Справа про відправлення поета в солдати

    У кожного своя доля

    Чітко усвідомлюючи виняткову важливість історії для формування самоусвідомлення нації — «народ, не имеющий истории, есть ничто» — Бєлінський скептично оцінював спроби вести хронологію Росії з Київської Русі. «Русская история начинается с возвышения Москвы и централизации около нее удельных княжеств, т. е. с Иоанна Калиты и Симеона Гордого. Все, что было до них, должно составить коротенький рассказ на нескольких страничках, вроде введения», — писав він.

    На переконання видатного критика, навіть дитяча колиска Росії «была не в Киеве, но в Новгороде, из котрого, через Владимир, перешла она в Москву». Втім, Бєлінський, шокуюче нещадний в оцінці знаменитого новгородського самоврядування, багато в чому подібного до козацького устрою України: «От создания мира не было более бестолковой и карикатурной республики… Это была не республика, а «вольница», в ней не было свободы гражданской, а была дерзкая вольность холопей, как-то отделившихся от своих господ, — и порабощение Новгорода Иоанном Грозным было делом, которое оправдывается не только политикою, но и НРАВСТВЕННОСТИЮ (виділено мною. — В. Ш.)». Не менш моральними, на думку Бєлінського, були дії Петра І перед першим успішним боєм російських військ зі шведами: «Он позади своих войск поставил казаков и калмыков с строгим приказанием убивать без милосердия всякого, кто побежит вспять».

    Право росіян погоджуватись чи ні з переконанням Бєлінського, що «Петру Великому мало конной статуи на Исакиевской площади; алтари должно воздвигнуть ему на всех площадях и улицах великого царства русского», та визнати, що Катерина ІІ — «наша великая императрица, наша матушка». Натомість Шевченко залишив у спадок українцям кардинально іншу оцінку: «Це той Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову сиротину».

    Звісно, ні Шевченко, ні Бєлінський — не професіональні історики, хоч їх геніальній інтуїції залишається лише позаздрити. Зате ніхто не ризикне заперечувати рівень знань видатного критика у царині його спеціалізації. На переконання Бєлінського, мову і поезію «Пушкина руский мужик не поймет». Більше того, сучасні йому прості люди в Росії «в своем естественном состоянии, кроме утоления голода и других подобных нужд, ни о чем не умеют мыслить». Натомість як на «варварській» Україні до реформ Петра І «язык был общий, потому что идеи последнего казака были в уровень с идеями пышного гетьмана». Отож чи не дивно, що єдина для всіх українців ще з часів «самобытности» мова навіть нині ще потребує захисту, як і право українців на українську книжку, газету і , врешті-решт, свою національну культуру?

    Нам донині прагнуть нав’язати «двоязичіє» та почуття меншовартості стосовно до «старшого брата» як свої, так і чужі «демократи» вкупі з переконаними «інтернаціоналістами». Тими, для яких, здавалось би, святинею має бути наказ Леніна: «Ввиду того, что украинская культура в течении веков подавлялась царизмом, всем членам партии всема средствами содействовать устранению всех препятствий к свободному развитию украинского языка и культуры. Немедленно должны быть приняты меры, чтобы все служащие умели объясняться на украинском языке».

    Чи багато з тих, хто підтримує паралельне використання у державних органах влади української і російської мов, знають, що аналогічне рішення свого часу вже ухвалювалось. Було це 1926 року… на території РРФСР у місцях компактного проживання українців. Однак нині не лише ці місця повністю русифіковано, а й близько половини серед тих громадян України, які вважають своєю рідною мовою російську, не є росіянами за своїм етнічним походженням.

    Урядовий Кур'єр

    Рейтинг: 4.6/5, основан на 25 голосах.

    Вам будет интересно:

    Прокуратура требует отстранить от работы должностных лиц Лукьяновского СИЗО из-за убийства

    Прокурор Киева Анатолий Мельник требует от руководителя столичной пенитенциарной службы отстранить от исполнения служебных обязанностей трех должностных лиц Лукьяновского СИЗО на время проведения ...

    Росія підтримує наше головування в ОБСЄ

    Під час дводенного робочого візиту в Російську Федерацію міністр закордонних справ Леонід Кожара обговорив із російськими високопосадовцями актуальні питання двосторонньої співпраці та взаємодії ...

    Про зняття з реєстрації колективного трудового спору між найманими працівниками публічного акціонерного товариства "Краснодонський завод "Автоагрегат" селища міського типу Краснодон міста Краснодона Луганської області та публічним акціонерним товариством "Краснодонський завод "Автоагрегат" селища міського типу Краснодон міста Краснодона Луганської області, Національна служба посередництва і примирення

    Про зняття з реєстрації колективного трудового спору між найманими працівниками публічного акціонерного товариства "Краснодонський завод "Автоагрегат" селища міського типу Краснодон міста Краснодона Луганської області та публічним акціонерним товариством "Краснодонський завод "Автоагрегат" селища міського типу Краснодон міста Краснодона Луганської області

    Про усунення від права на спадкування

    У житті бувають такі ситуації, коли при розподілі спадщини, на її частину бажають претендувати ті спадкоємці, які хочуть незаслужено стати її власником





    Юридическая практика:
    Про зміну черговості спадкування та визнання права ...

    Про зміну черговості спадкування та визнання права на спадкування Наш клієнт задоволений рішенням суду за апеляцією, яким виграно справу про зміну черговості спадкування та визнання права ...

    Про визнання права на спадкове майно в порядку ...

    Про визнання права на спадкове майно в порядку спадкової трансмісії Якщо спадкоємець майна за заповітом помер і не встиг її прийняти, не зміг провести нотаріальне оформлення після відкриття ...

    Про визнання права власності на половину частини ...

    Про визнання права власності на половину частини спадкового будинку У юридичній практиці часто бувають такі випадки, коли в питаннях оформлення спадщини, законні спадкоємці або спадкоємці за ...


    Консультации по наследству:
    Розділ спадщини між спадкоємцями за заповітом

    Доброго дня, адвокати та юристи сайту! Я вже користувався вашою адвокатською допомогою і Ви завжди давали мені грамотні юридичні ...

    Допомога в оформленні заповіту на родича

    За допомогою вашого сервісу багато моїх знайомих вирішили всі свої виникаючі проблеми, пов'язані зі спадковим правом. Допоможіть ...

    Допомога в отриманні рішення суду за визнанням прав на спадщину

    Добрий день! Не так давно у мене помер батько, який мав будинок в особистій власності. Таким чином, залишився будинок у спадщину, ...


    Новости наследственных дел:
    На сегодняшнем заседании правительства планируется ...

    На сегодняшнем заседании правительства планируется рассмотреть план мероприятий по выполнению СА с ЕС Кабинет министров Украины на сегодняшнем заседании рассмотрит план мероприятий по выполнению соглашения об ассоциации с Евросоюзом. Об этом говорится в повестке дня заседания на сайте правительства.

    Судья не может считаться независимым от политического .

    Судья не может считаться независимым от политического влияния, если его карьера зависит от изменчивого политического вектора, - Я.Романюк 22 декабря во время заключительного заседания Наблюдательного Комитета проекта Совета Европы «Усиление независимости, эффективности и профессионализма судебной власти на Украине» Председатель Верховного Суда Украины Ярослав Романюк заявил, что «одним из самых опасных с точки зрения формирования независимой судебной системы на современном этапе факторов является политическая составляющая».

    Прокурор Донецкой области пытается в суде оспорить ...

    Прокурор Донецкой области пытается в суде оспорить его люстрацию Руководителю прокуратуры Донецкой области Николаю Франтовскому не удалось с первого раза обжаловать свое увольнение с должности через люстрацию, сообщает «Первая инстанция».


    Рекомендации пользователей:
    1676b6902a1c6c119988b3b7eb617bca