Українські підприємства і громадяни мають повне право надавати позики і отримувати за це відсотки
Ростислав КРАВЕЦЬ, старший партнер адвокатської компанії «Кравець, Новак і партнери» для «Урядового кур’єра»
Цікаво, що для цього їм не потрібні ліцензії Нацбанку чи Нацкомфінпослуг, а отже, й можна не формувати резерви і не виконувати нормативи. Нещодавно Верховний суд України (ВСУ) виніс постанову № 6-79цс12, де записано, що Закон «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» розповсюджується лише на спецсуб’єкти — учасників ринку фінпослуг. Іншими словами, отримувати ліцензії на кредитну діяльність на території України мають лише банківські та небанківські фінустанови (кредитні союзи, фінансові компанії та ін.). До появи цієї постанови українські суди не мали спільної позиції в частині отримання доходу від кредитування населенням і компаніями, що не є фінустановами. Нині ж останні можуть законно видавати позики і отримувати обумовлені договором відсотки у межах ст. 1046—1048 Цивільного кодексу (ЦКУ).
Достатньо змінити назву договору
До вищезазначеного висновку ВСУ дійшов, вивчивши історію однієї жінки, яка в 2007 році позичила двом іншим фізособам $ 1 тис. і 750 грн під 10% щомісяця. У 2008-му позичальники повернули їй лише $ 100 і 75 грн. У 2010-му Ладижинський міський суд Вінниччини постановив повернути позивачеві суму боргу і відсотки відповідно до ст. 1046, 1048 ЦКУ. Однак апеляційна інстанція ухвалила повернути лише суму боргу і пеню з розрахунку 3% річних (550 грн), позбавивши позивача 20,56 тис. грн відсотків. Аргументом став Закон «Про фінпослуги і держрегулювання ринків фінпослуг», що не давав позивачеві повноважень надавати кошти і отримувати за це відсотки.
За постановою ВСУ, вищезазначений Закон регулює виключно відносини спецсуб’єктів — учасників ринку фінпослуг і не поширюється на всіх інших юр- і фізосіб — суб’єктів договору позики. Загалом нічого нового, за винятком одного: тепер позичати гроші у валюті і під відсотки будь-яким юр- і фізособам абсолютно законно на території України без отримання спецліцензій і контролю Нацбанку, Нацкомфінпослуг і Держфінмоніторингу. Тоді як із червня 2009-го банкам та іншим фінустановам заборонено надавати валютні кредити населенню. Положення Декрету Кабміну «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» містять вичерпний перелік випадків, коли для здійснення операції потрібні генеральні або індивідуальні ліцензії НБУ. Однак до цього переліку не входить надання та отримання позик в іноземній валюті — йдеться лише про кредити.
За постановою ВСУ, юрособам достатньо тепер лише змінити назву договору — з «кредитного» на «позиковий» — і повністю піти в тінь. До того ж самі позичальники будуть позбавлені й так слабкого захисту як споживачі фінпослуг згідно із Законом «Про захист прав споживачів». Тепер судам нижчих інстанцій доведеться виносити рішення про задоволення позовів позикодавців, незважаючи на суперечності такої позики (ст. 524 ЦКУ в частині валютного зобов’язання). А також суперечності Декрету КМУ №15-93 від 19.02.1993, цілої низки нормативних актів Нацбанку і Нацкомфінпослуг у частині валютного законодавства та законодавства у сфері фінпослуг.
Не за горами поява фінансових пірамід
Фактично договір позики є повноцінним фінансовим інструментом. Для його забезпечення можна оформити договір застави, іпотеки або поручительства. При цьому сам договір позики, як і договір поруки, не обов’язково укладати в нотаріальній формі. Досить і простої письмової форми, на підставі якої нотаріуси можуть оформити договори застави або іпотеки. Цей інструмент майже аналогічний кредитуванню.
До речі, останнім часом значно зросла кількість спорів з повернення заборгованості за договорами позики, і судова практика їх розгляду доволі суперечлива. Йдеться про суми від 1 тис. грн до $ 1 млн. Розмір ставки зазвичай коливається від 3 до 20% річних. Строки — від одного місяця до року, застави здебільшого немає. При цьому раніше для маскування відсотків спритні кредитори дуже ретельно підходили до складання кредитних розписок: у них обумовлювали не відсотки за позикою, а погашення кредиту в більшому обсязі, ніж він надавався. З появою правової позиції ВСУ кредитори отримали повний набір інструментів для повернення заборгованості, зокрема відсоткової, і новий механізм для здійснення своєї діяльності.
