ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2012 року о/об 14 год. 09 хв. Справа № 0870/11814/12
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Шаповаловій К.І., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі Запорізької області
про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення витрат,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області (далі - позивач або УПФУ в Розівському районі Запорізької області або позивач) звернулось з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі Запорізької області (далі - відповідач) в якому позивач просить суд: зобов'язати відповідача вчинити дії, щодо включення до актів звірки за період з червня 2012 року по листопад 2012 року включно, суми витрат (щомісячна державна адресна допомога та суми витрат з виплати і доставки щомісячної державної адресної допомоги) потерпілих, яким позивачем виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; стягнути з відповідача на користь позивача 48714 грн. 87 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги пенсіонерам - інвалідам внаслідок трудового каліцтва на виробництві, яка виплачена за період з червня 2012 року по листопад 2012 року включно, та витрати за доставку вказаної допомоги у розмірі 322 грн. 47 коп.
У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачем не виконуються покладені на нього обов'язки щодо відшкодування витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги як складової частини пенсій по інвалідності та по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. УПФУ в Розівському районі Запорізької області за період з червня по листопад 2012 року виплачена щомісячна державна адресна допомога пенсіонерам, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на суму 48714 грн. 87 коп., а також сплачено 322 грн. 47 коп. поштових витрат на доставку цієї допомоги. У зв'язку з тим, що фактично зазначені пенсії, до складу яких входить і адресна допомога, виплачені позивачем, то відповідач, на думку УПФУ в Розівському районі Запорізької області, повинен їх відшкодувати.
Позивачем подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідачем подано до суду письмові заперечення проти позову. Відповідач посилаючись на приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вважає, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застрахованої особи. Виплата щомісячної державної адресної допомоги не пов'язана із вищеназваними страховими випадками, а тому не повинна відшкодовуватись відповідачем. Відповідачем з цих підстав не прийнято до заліку список осіб, яким виплачено державну адресну допомогу до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 та витрати на її доставку. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, проти позову заперечує у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Згідно з п.4 ч.1 ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний: співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, згідно з пп.«г», «д» п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суд враховує, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Згідно з ч.4 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги та її доставку.
Також, вказані правові норми приводять суд до висновку, що перелік сум встановлений п.4 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженого 04.03.2003 постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4, зареєстрованого 16.05.2003 в Міністерстві юстиції України за №376/7697, які виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів і підлягають відшкодуванню відповідно до цього Порядку - є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Серед видів пенсійного забезпечення що підлягають відшкодуванню відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутній такий вид пенсійного забезпечення як державна адресна допомога та витрати на її виплату та доставку.
Більш того, на виконання ухвали суду від 12.12.2012 УПФУ в Розівському районі Запорізької області не надано до суду будь-яких доказів одержання виплат на суму 48714 грн. 87 коп. категоріями громадян про які зазначено у позові та доказів понесення позивачем поштових витрат у сумі 322 грн. 47 коп. Жодних документів у підтвердження виплати позивачем 48714 грн. 87 коп. (платіжних, розрахункових документів, документів у підтвердження виконання послуг відділеннями поштового зв'язку з доставляння державної адресної допомоги, документів у підтвердження одержання пенсіонерами адресної допомоги) до суду - не надано. Не надано УПФУ в Розівському районі Запорізької області до суду і доказів того, що у суму 48714 грн. 87 коп. входять виплати, передбачені ч.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Водночас відповідачем нормативно обґрунтовано свою позицію по справі.
За вказаних обставин, адміністративний позов позивача є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 159-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.
Постанову виготовлено у повному обсязі 28.12.2012.
Суддя /підпис/ О.О. Прасов
