Справа № 815/4144/14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2014 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Солдатовій О.С.
За участю сторін:
Представників позивача: Піскуна О.В., Янголенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ВЕНЕЦІЯ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001692205 від 03.07.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №3583/15-53-22-05/24764216 від 24.06.2014 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ», їх реальності та повноти відображення в обліку за періоди: січень, лютий 2014 року», а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.
Представники позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідач до суду неодноразово не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно, письмових заперечень на адміністративний позов не надав, а тому на підставі положень статті 128 КАС України, справа слухалась за відсутності його представника за наявними у справі доказами.
Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:
ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» зареєстровано 06.03.1997 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 265226 (а.с. 47). Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси.
В період з 11.06.2014 року по 17.06.2014 року на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.06.2014 року № 1323 та повідомлення про проведення перевірки від 06.06.2014 року №429/10/22-5 старшим державним ревізором-інспектором відділу планування та координації контрольно-перевірочної роботи управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Радуловою В.М. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ», їх реальності та повноти відображення в обліку за періоди: січень, лютий 2014 року.
За результатами перевірки складено акт №3583/15-53-22-05/24764216 від 24.06.2014 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 8 400,86 грн., у тому числі: за січень 2014 року - 3 936,84 грн., за лютий 2014 року - 4 464,02 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 8 400,86 грн., у тому числі: за січень 2014 року - 3 936,84 грн., за лютий 2014 року - 4 464,02 грн. (а.с. 10-22).
При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, відображену в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1810/15-53-22-3/05 від 01.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий 2014 року».
На підставі висновків акту перевірки №3583/15-53-22-05/24764216 від 24.06.2014 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення №0001692205 від 03.07.2014 року про збільшення ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму: 8401,00 грн. - основний платіж та 2100,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 23).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).
Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинен бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, що між ПП «ВЕНЕЦІЯ» (покупець) та ПП «ТОП-ТРЕЙДІНГ» (постачальник) був укладений договір поставки №28/03 від 28.03.2013 року, за яким постачальник зобов'язується поставити у власність покупцеві товар, а саме: комплектуючі для жалюзі, тканинні ролети, захисні ролети, москітні сітки, тканини для жалюзі, кількість, асортимент та ціна якого визначаються за згодою сторін у видаткових накладних на кожну партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар (а.с. 58-60).
Факт отримання ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» у січні, лютому 2014 року товару за зазначеним договором від підприємства-контрагента ПП «ТОП-ТРЕЙДІНГ», а також здійснення розрахунків за отриманий товар підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами: податковими накладними, внесеними до реєстру виданих та отриманих накладних за відповідні звітні періоди та Єдиного реєстру податкових накладних; відповідними видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; даними бухгалтерського обліку підприємства; актом приймання основних засобів; виписками відділення № 4 ПУМБ в м. Одеса про рух коштів по рахунку ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» (а.с. 50; 73-142).
При цьому, як вбачається із вищезазначених банківських виписок, частину коштів за отриманий позивачем від ПП «ТОП-ТРЕЙДІНГ», у т.ч. і суми ПДВ ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» було перераховано на адресу ПП «Фірма «ДЕЛЮКС» на підставі укладеного між ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» (первісний кредитор), ПП «Фірма «ДЕЛЮКС» (новий кредитор) та ПП «ВЕНЕЦІЯ» договору про поступку права на вимогу № 2/26 від 26.02.2014 року, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору поставки № 28/03 від 28.03.2013 року та одержує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань щодо повної фінансової або матеріальної компенсації боргових зобов'язань, а саме: 37 084,12 грн., у т.ч. ПДВ 6 180,69 грн., які виникли внаслідок виконання умов вищезазначеного договору поставки (а.с. 61-62).
Відповідно до наданих представником позивача до суду товарно-транспортних накладних перевезення товару від постачальника ПП «ТОП-ТРЕЙДІНГ» на склад ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» за адресою: м.Одеса, вул.Косовська, буд. 2, на виконання умов договору поставки №28/03 від 28.03.2013 року було здійснено власними силами позивача транспортним засобом JAK HFCI1020К з промтоварним фургоном, реєстраційний номер ВН1907ВО, який орендується позивачем за договором оренди №01/01/1 від 01.01.2014 року. Товар приймався комірником ОСОБА_4, який згідно штатного розкладу ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» працює на підприємстві (а.с. 51-53, 49).
Згідно договору оренди нежитлового приміщення №01/01 від 01.01.2014 року приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2 використовується ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» для виробництва металевих конструкцій, жалюзі, протимоскітної сітки, ролет та карнизів (а.с. 54-57).
Як вбачається з акту перевірки № 3583/15-53-22-05/24764216 від 24.06.2014, зазначені первинні документи були надані підприємством та досліджені органом доходів і зборів під час проведення документальної невиїзної перевірки позивача у червні 2014 року. При цьому, будь-яких зауважень щодо зазначених первинних документів позивача податковим органом в акті перевірки зазначено не було.
Представник позивача Янголенко Л.А. та свідок ОСОБА_6 які є працівниками ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» та працювали на підприємстві також на час виникнення спірних правовідносин, у судовому засіданні підтвердили факт отримання від постачальника - ПП «ТОП-ТРЕЙДІНГ» - товару відповідно до наданих до суду первинних документів. Зазначили, що товар приймався комірником підприємства на склад та в подальшому відпускався для використання в межах власної господарської діяльності позивача, а саме виготовлення металевих конструкцій, жалюзі, протимоскітних сіток, ролет та карнизів, що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами щодо приходу та списання товарно-матеріальних цінностей за період січень-березень 2014 року, продажу готової продукції (а.с. 81-84; 139-142).
Крім того, представники позивача в судовому засіданні також зазначили, що при укладанні договору із ПП «ТОП-ТРЕЙДІНГ» позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагента та здійснення господарської діяльності. Ним було перевірено відомості щодо реєстрації ПП «ТОП-ТРЕЙДІНГ» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, знаходження на податковому обліку в податкових органах, наявності свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість. Крім того представники ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» зазначили, що договір поставки контрагентом позивача фактично виконувався, про що складались відповідні первинні документи та результати господарських операцій відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинам із ПП «ТОП-ТРЕЙДІНГ», були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємством - платником податків, що було зареєстровано платником ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким їх можливо ідентифікувати.
Зазначені обставини були також підтверджені в судовому засіданні 14.10.2014 року управляючим ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» ОСОБА_6, який був допитаний судом в якості свідка.
Судом при офіційному з'ясуванні зазначених обставин було встановлено наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» зареєстровано та було зареєстровано на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридичні особи; перебувало на обліку в податковому органі та було платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію його платником податку на додану вартість. У період здійснення спірних господарських правовідносин у січні-лютому 2014 року з позивачем будь-яких записів щодо відсутності ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» за адресою підприємства, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДР не вносилось (а.с. 63-72). Інформація, що міститься у податкових накладних, виданих зазначеним контрагентом, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий податковий період, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагента за індивідуальними податковими номерами платників податку на додану вартість, а отже податкові накладні на виконання господарських договорів були видані належною особою та відповідали вимогам податкового законодавства України. Крім того, як вбачається з акту перевірки № 3583/15-53-22-05/24764216 від 24.06.2014 контрагентом позивача суму податкового кредиту, сплаченого ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» в ціні придбаного товару, було відображено в якості податкових зобов'язань з ПДВ в своїх податкових деклараціях відповідних податкових періодів.
Податковим органом зазначених обставин спростовано не було.
Під час судового розгляду справи судом також не було встановлено жодних фактичних обставин, що свідчили б про факт невиконання ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» своїх зобов'язань за вищезазначеним договором та відсутність поставки товарів на адресу позивача.
Статтею 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
При цьому, судом під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача фактичність поставки товару, отриманого ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» від ПП «ТОП-ТРЕЙДІНГ» не перевірялась. Висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом контролюючим органом був зроблений фактично на підставі інформації, зазначеної в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1810/15-53-22-3/05 від 01.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий 2014 року», у якому на підставі службової інформації відділу податкової міліції зазначено про відсутність реального здійснення господарських операцій цими підприємствами, у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.
Разом з тим, на думку суду, посилання відповідача лише на зазначену інформацію щодо ПП «ТОП-ТРЕЙДІНГ», суд в якості належного обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення не приймає, з огляду на надані до суду первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товару позивачу та установчі документи щодо зазначеного підприємства станом на час здійснення господарської діяльності у січні, лютому 2014 року.
Крім того, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення зазначеним підприємством господарських операцій для ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» за договором постачання товару, а також відсутність у позивача, як покупця товару, права на податковий кредит з ПДВ та не позбавляють позивача права на його відображення у податковому обліку.
Така думка суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій з постачання товару, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичність їх виконання, а тому суд вважає, що контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено нездійснення цих операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірної суми податкового кредиту. Надана позивачем сукупність первинних документів щодо здійснення спірних операцій, на думку суду, є достатньою кількістю належних доказів на підтвердження їх реальності.
Таким чином, висновки ДПІ у Приморському районі м.Одеси в акті перевірки №3583/15-53-22-05/24764216 від 24.06.2014 року про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 8400,86 грн. та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у тому ж розмірі, не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають суттєве значення, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку підприємства.
З цих підстав суд вважає протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0001692205 від 03.07.2014, що винесене на підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідача.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене суд вважає, що позивачем у справі доведено протиправність спірного податкового повідомлення-рішення №0001692205 від 03.07.2014 року, відповідачем будь-яких доказів на спростування наданих позивачем до суду доказів та обґрунтувань надано не було, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «ВЕНЕЦІЯ» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати суд вважає розподілити відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0001692205 від 03.07.2014 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17 жовтня 2014 року.
Суддя Білостоцький О.В.
