Справа № 309/4505/13-ц
Провадження № 2/309/167/14
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2014 року м. Хуст
Хустський районний суд
Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Довжанин М. М.
при секретарі Попадинець Я.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представник Хустської міської ради Іляшкович Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до Хустської міської ради, третя особа без самостійних вимог: відділ державної реєстраційної служби Хустського районного управління юстиції про визнання права власності на житловий будинок, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що його батьки мали у власності житловий будинок АДРЕСА_1.
29.04.1987 року вони отримали дозвіл на ведення індивідуального будівництва, яким їм надано право перебудувати будинок на двоповерховий.
У 1993 року батьки збудували двоповерховий будинок, однак належним чином своє право власності на нього не оформили.
На сьогоднішній день батьки померли і позивач як спадкоємець першої черги вступив у володіння зазначеним спадковим майном.
За таких обставин позивач просить суд визнати за ним право власності на спірний будинок в порядку спадкування.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов, посилаючись на наведені в заяві обставини.
Представник відповідача Іляшкович Н. В., що діє на підставі довіреності заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що порядок оформлення права власності на нерухоме майно - житловий будинок чітко визначений законодавством. Право власності спадкодавців не було оформлено належним чином, однак це не перешкоджає позивачу на сьогоднішній день оформити право власності на спадкове майно у визначеному законом порядку. Жодних підстав, які б перешкоджали позивачу у реалізації свого права позивачем не наведено.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Причини неявки суду невідомі.
В порядку, передбаченому ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності третьої особи і постановити рішення на підставі наявних у справі доказів та пояснень сторін.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі - продажу від 17.11.1961 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто батьки позивача, придбали житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1.
29.04.1987 року вони отримали дозвіл на перебудову належного їм будинку.
Ними зведено двоповерховий будинок у 1993 році, проте не оформлено на нього право власності, як того вимагало чинне на той час законодавство.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача - ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року батько - ОСОБА_4.
Позивач просить суд визнати за ним право власності на спірний будинок в порядку спадкування.
Суд вважає такі вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ст. 105 ЦК УРСР (1963 року), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його, дарувати, здавати в найом тощо.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що спадкодавці отримали дозвіл на будівництво.
Однак, у рішенні про надання дозволу на ведення індивідуального будівництва від 29.04.1984 року за № 201 спадкодавцям також було роз'яснено, що проведення будівельних робіт без виданого та затвердженого районним архітектором проекту є самовільним будівництвом.
Позивачем суду не надано копії такого проекту з урахуванням чого, суд приходить до висновку, що батьки позивача здійснили самовільне будівництво.
Крім цього, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року (була чинною до 13 грудня 1995 року), реєстрації підлягають усі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. Пунктом 7 вказаної Інструкції також передбачено, що реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів).
Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порушення порядку встановленого законом, який діяв на час завершення будівництва, не зареєстрували своє право власності на будинок
Відповідно до п.п. 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 4 жовтні 1991 року у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах. Право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Пленум Верховного Суду України в п. 2, 3 Постанови № 9 від 19 вересня 1975 року «Про практику застосування судами України статті 105 Цивільного кодексу України» також роз'яснив, що самовільним будівництвом визнається також спорудження без дозволу виконавчого комітету відповідної ради нового будинку замість зруйнованого на раніш відведеній громадянину земельній ділянці. Вирішуючи позови про право власності на самовільно споруджені жилі будинки або прибудови, в тому числі пов'язані з купівлею - продажем, міною, даруванням, спадкуванням останніх, суди повинні враховувати, що щодо таких жилих будинків і прибудов не виникає прав і обов'язків власника ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди. Самовільно споруджені будинки чи прибудови не можуть бути об'єктом права приватної власності.
Отже, з огляду на наведене вбачається, що спірний будинок є самовільним будівництвом, право власності спадкодавців на нього належним чином не було оформлено, що у свою чергу унеможливлює визнання права власності на даний будинок за позивачем як спадкоємцем.
Крім цього, суд вважає, що на сьогоднішній день у позивача є можливість оформити своє право власності на спадковий будинок у встановленому законом порядку, який діє на сьогоднішній день. Жодних перешкод відповідні органи йому при цьому не здійснюють, що вбачається з матеріалів справи, а тому звернення його до суду з даним позовом, на думку суду, є передчасним та необгрунтованим.
З урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 105 ЦК УРСР (1963 року), суд -
Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Хустської міської ради, третя особа без самостійних вимог: відділ державної реєстраційної служби Хустського районного управління юстиції про визнання права власності на житловий будинок - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області апеляційного суду Закарпатської області.
Суддя Хустського
районного суду: підпис Довжанин М. М.
З оригіналом вірно
Суддя Хустського
районного суду Довжанин М. М.