донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.02.2013 р. справа №39/222пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З. П., Радіонової О. О. при секретарі судового засідання Максименко Г. П.за участю прокурора: представників сторін: Зозулі Н. В.від позивача:не з`явилисьвід відповідача: від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області:не з`явились не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від28.11.2011 р.у справі№ 39/222пн (суддя - Морщагіна Н. С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська фармацевтична компанія», м. Маріуполь Донецької області до Маріупольської міської ради, м. МаріупольДонецької області провизнання права власності, ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріупольська фармацевтична компанія», м. Маріуполь Донецької області звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області про визнання права власності.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.11.2011 р. у справі № 39/222пн позов задоволений в повному обсязі, зокрема: визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольська фармацевтична компанія», м. Маріуполь Донецької області право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Маріуполь, вул. Грецька, 230 та складаються з основної будівлі літ. «А1-1», основної будівлі літ. «А2 -1», основної будівлі літ. «А3-2», основної будівлі літ. «А4-1», основної будівлі літ. «Д-1» та прибудови літ. «А5-1» загальною площею 871,0 кв. м. в цілому.
Рішення господарського суду першої інстанції вмотивовано приписами ст. ст. 316, 317, 319, 320,321, 376 ЦК України.
Не погодившись з судовим рішенням, Прокурор м. Маріуполя подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись при цьому на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначене рішення, на думку прокурора, суперечить державній політиці в сфері землекористування, містобудування, порушує державні інтереси в цій галузі, забезпечення реалізації яких покладено на Інспекцію ДАБК у Донецькій області та Маріупольську міську раду. Прокурор послався на те, що місцевим господарським судом при прийняті оскаржуваного рішення не було враховано те, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою його виникнення. Водночас вирішуючи спір по суті, суд повинен був встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, а також яким чином особа, до якої позивачем пред`явлено позов, порушує права останнього. Крім того, на думку прокурора, суд першої інстанції не врахував те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про оспорювання Маріупольською міською радою права власності позивача. Прокурор також зауважив, що місцевий господарський суд при вирішенні спору не звернув увагу на ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 5 «Про основи містобудування», ст. ст. 12, 23, 29 «Про планування і забудову територій», ст. 331 ЦК України та п. 1 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постанововю КМУ № 1104 від 30.09.09 р. та не з`ясував при визнанні за позивачем права власності на спірні нежитлові будівлі, чи прийняті вони до експлуатації, чи складено та затверджено у відповідності до закону сертифікат відповідності на зазначені об`єкти самовільного будівництва.
У відзиві на апеляційну скаргу від 08.01.2013 р. № 1 позивач доводи апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права. При цьому, позивач зазначив, що прокурором в апеляційній скарзі не зазначено в чому саме полягає порушення інтересів держави; що приведені прокурором в якості аргументів законодавчі норми втратили силу, як на момент звернення позивача до господарського суду, так і на час прийняття судового рішення у даній справі.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області в письмових поясненнях від 04.01.2003 р. № 7/5-03-0079 підтримала вимоги прокурора м. Маріуполя, просила справу розглянути за відсутністю її представника.
В судовому засіданні 06.02.2013 р. прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представники позивача, відповідача та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області в судове засідання не прибули, хоча про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення слухання справи явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників зазначених сторін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.
Згідно свідоцтва про право власності на нежитлові домобудови № 235 від 13.06.2002 р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 104/1 від 20.03.2002 р., позивачу на праві колективної власності належать чотири основних будівлі, розташованих по вул. Грецькій, 230 у м. Маріуполі Донецької області. Право власності позивача на вказані будівлі зареєстроване Маріупольським бюро технічної інвентаризації, про що 13.06.2002 р. зроблено запис в реєстровій книзі № 1 за № 504.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 05.05.2003 р., укладеного між позивачем (Орендар) та Маріупольською міською радою (Орендодавець), позивачу на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 4/1 від 15.01.2003р. надане у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1833 га, яка знаходиться по вул. Грецькій, 230 у Жовтневому районі м. Маріуполя.
В подальшому позивачем була проведена реконструкція існуючих, будівництва нових обєктів нерухомості без отримання дозволу на початок проведення будівельних робіт, внаслідок чого утворилися нові об'єкти: основна будівля літ. „А1-1", основна будівля літ. „А2-1", основна будівля літ. „А3-2", основна будівля літ. „А4-1", основна будівля літ. „Д-1" та прибудова літ. „А5-1". загальною площею 871,0 кв.м, що розташовані по вул. Грецькій, 230, м. Маріуполь, Донецької області.
Згідно технічного паспорту, виготовленого МКП "Маріупольське бюро технічної інвентаризації" станом на 14.06.2011 р. на території земельної ділянки загальною площею 871,0 кв. м., розташованої за адресою вул. Грецька, 230, м. Маріуполь знаходяться самочинно збудовані: основна будівля „А4-1" пл.. 44,1 кв. м., основна будівля літ. „А3-2", пл.. 214,3 кв. м., основна будівля „Д-1", пл.. 101,2 кв. м.; прибудова « А5-1» пл. 178,7 кв. м.; проведена реконструкція основної будівлі «А2-1», «А1-1» пл. 332,7 кв. м.
Відповідно до технічного висновку, виконаного ТОВ «Донбасспецмонтаж» загальний технічний стан спірних об`єктів на час проведення обстеження є задовільним та може експлуатуватися. Як зазначено у технічному висновку, обстеження проводилося фахівцями ТОВ «Донбасспецмонтаж» відповідно до нормативних документів з питань обстеження, паспортизації й безпечної експлуатації будинків, споруд і інженерних мереж. Право виконання технічного обстеження підтверджено державною ліцензією серія АВ № 588113.
Позивач звернувся до суду з даним позовом до Маріупольської міської ради, як до органу, до повноважень якої належить розпорядження землями в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок і просить визнати за ним в судовому порядку право власності на самочинно реконструйоване та збудоване нерухоме майно, а саме: основну будівлю літ. «А1-1», основну будівлю літ. «А2 -1», основну будівлю літ. «А3-2», основну будівлю літ. «А4-1», основну будівлю літ. «Д-1» та прибудови літ. «А5-1» загальною площею 871,0 кв. м., які розташовані за адресою: вул. Грецька, 230 у Жовтневому районі м. Маріуполя.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для визнання за позивачем права власності на спірні об`єкти в судовому порядку, з огляду на наступне.
Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
На вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб ( п.5 ст. 376 ЦК України).
Документи, які підтверджували, що спірне самочинно збудоване майно порушує права інших осіб в матеріалах справи відсутні.
Стаття 15 Цивільного кодексу України наголошує, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення ст. 16 даного Кодексу визначають в якості способу захисту цивільних прав та інтересів визнання права.
Відповідно до п.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
З материалів справи вбачається, що спірне майно, яке утворилося внаслідок реконструкції належних позивачу на праві власності двох основних будівель та будівництва додаткових будівель з прибудовою, які знаходяться за адресою: м. Маріуполь, вул.. Грецька, 230. побудовано позивачем без отримання необхідних дозволів, у зв'язку з чим, є самочинним будівництвом, право власності на яке встановлюється виключно за рішенням суду ( п.5 ст. 376 ЦК України).
З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено, що оскаржуване ним рішення стосується прав та обов'язків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи спір у даному випадку стосується визнання права власності, тобто судом розглядається спір про матеріальне право.
Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав і обов'язків особи, яка здійснила таке будівництво, власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю не є суб'єктом права власності у даному випадку, а прийняте у справі рішення не стосується її матеріальних прав або права на судовий захист.
Крім того, оскаржуваним рішенням не розглядався і не вирішувався спір про право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, як уповноваженого органу з прийняттям в експлуатацію об'єктів нерухомості у правовідносинах власності.
Мотивувальна та резолютивна частини рішення у даній справі не містить жодних посилань, які б стосувалися прав та обов'язків Інспекції, яка за змістом скарги також не є особою, що претендує на право власності на спірний об'єкт нерухомості.
Крім того, зідно з положеннями пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 року № 1434 ( далі Положення) основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Стаття 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд під час забудови території, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку Державною архітектурно- будівельною інспекцією України та її територіальними органами ( далі інспекції).
Однак, питання пов'язані з діяльністю Інспекції, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не має залежати від особи власника спірного об'єкта.
Відповідно до п.5 Положення Інспекція має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Таким чином, оскаржуване рішення не стосується прав і обов'язків Інспекції.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 29.09.2010 року у справі № 40/182-08, від 15.09.2011 року у справі № 11/289/10.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2011 р. у справі № 39/222пн - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2011 р. у справі № 39/222пн - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя С.А. Малашкевич
Судді: З.П. Азарова
О. О. Радіонова
