11.06.2014 Справа № 756/13186/13-ц
унікальний №756/13186/13-ц
провадження №2/756/379/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2014 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Маринченко М.М.,
при секретарі Князік І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2, КП «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють також в інтересах малолітньої ОСОБА_5, Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним охоронного свідоцтва (броні) № 2, виданого 26 жовтня 2011 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації ОСОБА_2 на кімнату площею 29,7 кв.м в квартирі АДРЕСА_1, визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаною кімнатою,
встановив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що з 16 лютого 2006 року проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1, яка складається з трьох жилих кімнат площею 17,5 кв.м, 18,3 кв.м та 29,7 кв.м. Позивач разом зі своїми батьками ОСОБА_3, ОСОБА_4 та малолітньою сестрою ОСОБА_5 зареєстровані в кімнаті площею 18,3 кв.м, власником якої є ОСОБА_3 Також ОСОБА_3 є власником кімнати площею 17,5 кв.м. Позивач потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку з 16 лютого 2017 року у складі сім'ї з однієї особи.
Третя кімната площею 29,7 кв.м заброньована за відповідачем ОСОБА_2 у зв'язку з виїздом останнього в м. Нижнєвартовск Тюменської області Російської Федерації. Відповідач кілька разів продовжував бронювання вказаного жилого приміщення - отримував охоронне свідоцтво (броню) на новий строк.
Відповідач ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, з 20 лютого 1993 року зареєстрований та постійно проживав у АДРЕСА_2 автономного округу - Югра, Тюменської області Російської Федерації, з 26 травня 2007 року відповідач зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_3. З 2002 року відповідач жодного разу не з'являвся в заброньованій кімнаті, бронювання кімнати здійснюється представником відповідача на підставі довіреності.
26 жовтня 2011 року відповідачу через його представника черговий раз Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації видано охоронне свідоцтво на спірне жиле приміщення. Не зважаючи на те, що відповідач уже кілька років має право на пенсію на пільгових умовах, як особа, що працювала в районах Крайньої Півночі, а з 07 грудня 2007 року відповідач досяг пенсійного віку (60 років) та отримує пенсію за віком, бронювання кімнати здійснено за ним у зв'язку з його виїздом на роботу за трудовим договором до 01 жовтня 2014 року. Проте насправді відповідач ніде не працює, є інвалідом, постійно знаходиться вдома, оскільки тяжко хворіє і перебуває в лежачому стані, що підтверджується рапортами працівників міліції Російської Федерації від 11 вересня 2006 року та від 03 серпня 2012 року. У зв'язку з цим відповідач за станом здоров'я починаючи з 2005 року не міг працювати за трудовим договором, оскільки прикутий до ліжка.
Посилаючись на те, що відповідач є громадянином Російської Федерації, постійно проживає в м. Нижнєвартовск Російської Федерації та за станом здоров'я по трудовому договору не працює, позивач на підставі п. 10 Правил бронювання жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 09 вересня 1985 року, просить визнати недійсним охоронне свідоцтво (броню) № 2, видане 26 жовтня 2011 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації ОСОБА_2 на кімнату площею 29,7 кв.м в квартирі АДРЕСА_1.
Також позивач просить на підставі положень ч. 2 ст. 107 ЖК України, відповідно до якої у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту договір найму жилого приміщення вважається розірваним, визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаною кімнатою у зв'язку з його вибуттям на постійне проживання до м. Нижнєвартовск Російської Федерації.
Крім того, позивач просив визнати за ним право на жиле приміщення - кімнату площею 29,7 кв.м в квартирі АДРЕСА_1.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права на жиле приміщення - кімнату площею 29,7 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 за заявою позивача залишено без розгляду.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та зазначили, що у випадку звільнення кімнати відповідача, позивач, який перебуває на квартирному обліку, зможе отримати вказану кімнату в порядку, визначеному ст. 54 ЖК України.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, компетентному суду Російської Федерації, який виконував доручення Оболонського районного суду м. Києва, надав пояснення, в яких проти позову заперечував, вказавши, що спірна кімната є його єдиним житлом, охоронне свідоцтво видане у відповідності до вимог чинного законодавства, просив слухати справу за його відсутності за участі його представника.
Представник відповідача ОСОБА_2, допитана за її згодою в якості свідка, у судовому засіданні проти позову заперечувала, вказавши, що охоронне свідоцтво видане у відповідності до вимог чинного законодавства, для його видачі відповідачем було надано усі необхідні документи, іншого житла ні в Україні, ні в Росії ОСОБА_2 не має, спірна кімната є єдиним житлом, на яке має право відповідач. Вказав, що відповідач після закінчення терміну дії трудового договору планує повернутися на Україну та має намір проживати у вказаній кімнаті. Крім того, зазначила, що відповідач є братом її мами і доводиться їй дядьком. Багато років тому він поїхав працювати в Тюмень, останній раз вона його бачила у 2005-2006 роках, коли він був у Києві. З дядьком регулярно спілкується по телефону та Скайпу. Він проживає один, дружина проживає окремо. Відповідач працює за трудовим договором, надає консультації з приводу нафти і метрології. У 2006 році хворів, у нього був інсульт, проте на теперішній час стан здоров'я став кращий, у лежачому стані не був. Збирається завершити трудову діяльність та повернутися до Києва. Зазначила, що інформація позивача щодо інвалідності відповідача, що базується на рапортах працівників міліції, не відповідає дійсним обставинам, оскільки вказані рапорти написані від руки і не скріплені печатками, рапорти не містять точної інформації чи перебуває відповідач на лікарняному, з якого приводу, чи може взагалі виконувати трудові обов'язки. Враховуючи дати складання рапортів - 2006 та 2012 роки, відсутні підстави стверджувати, що на момент оформлення броні у 2011 році відповідач не мав на це законних підстав. Враховуючи викладене просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідачі - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП «Житлосервіс «Куренівка» проти позову заперечували, посилаючись на те, що охоронне свідоцтво на кімнату видано ОСОБА_2 у відповідності до вимог законодавства. Вказане свідоцтво жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача, оскільки позивач є членом сім'ї власника суміжних кімнат, а не наймачем жилого приміщення і не може бути належним позивачем за позовом про визнання недійсним охоронного свідоцтва та визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням. З тих же підстав спірне приміщення, у випадку його звільнення, не може бути надано позивачу в порядку ст.54 ЖК України.
Треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які діють також в інтересах малолітньої ОСОБА_5 позов підтримали у повному обсязі.
Представник третьої особи - Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 73 ЖК України жилі приміщення, що їх займають наймачі та члени їх сімей, бронюються при направленні на роботу за кордон - на весь час перебування за кордоном, при виїзді на роботу в райони Крайньої Півночі і в прирівняні до них місцевості - на весь час дії трудового договору, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, - на весь час перебування в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.
Згідно положень ст.ст. 75, 76 ЖК України, у разі бронювання жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення, що бронюється, видає наймачеві або членові його сім'ї охоронне свідоцтво (броню). У разі виникнення спору питання вирішується в судовому порядку.
Якщо наймач та члени його сім'ї не повернулись у заброньоване жиле приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії броні, договір найму жилого приміщення за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку.
Згідно ст.77 ЖК України правила бронювання жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до положень п.п. 2, 4-7, 9-10 Правил бронювання жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 9 вересня 1985 р. N 342 (далі - Правила) у разі бронювання жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення, що бронюється, видає наймачеві або членові його сім'ї охоронне свідоцтво (броню) за формою, що додається.
Для одержання охоронного свідоцтва (броні) наймачем (членом його сім'ї) подається заява, до якої додаються копія трудового договору (при виїзді на роботу за трудовим договором), а в інших випадках - клопотання відповідного підприємства, установи, організації та довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку за формою, встановленою для квартирного обліку.
Охоронне свідоцтво (броня) видається громадянину в двох примірниках, з яких перший він здає житлово-експлуатаційній організації під розписку на другому примірнику, що залишається у нього. Охоронне свідоцтво (броня) зберігається в житлово-експлуатаційній організації як документ суворої звітності.
Охоронне свідоцтво (броня) видається на строки, передбачені пунктом 2 цих Правил, відповідно до якого жилі приміщення бронюються за наймачами та членами їх сімей у будинках державного і громадського житлового фонду при виїзді в райони Крайньої Півночі і в прирівняні до них місцевості на весь час дії трудового договору. При наявності підстав охоронне свідоцтво (броня) видається на новий строк за умови подання заяви з доданням до неї документів, передбачених пунктом 5 цих Правил.
У разі виникнення спору, зв'язаного з видачею охоронного свідоцтва (броні), питання вирішується в судовому порядку.
Охоронне свідоцтво (броня) втрачає чинність по закінченні строку, на який його було видано, при вибутті громадянина на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, а також у випадках, коли воно судом анульоване достроково чи визнане недійсним.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є наймачем жилого приміщення - кімнати площею 29,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в державні власності. Вказане підтверджується матеріалами справи, зокрема охоронними свідоцтвами від 23 листопада 2005 року, від 26 жовтня 2011 року, довідкою № 11272 від 21 жовтня 2011 року КП «Житлосервіс «Куренівка», а також не заперечується сторонами.
З пояснень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_2 тривалий час працює за трудовим договором в районах Крайньої Півночі РФ.
Згідно охоронного свідоцтва № 25 від 23 листопада 2005 року, виданого ОСОБА_2, за ним було заброньоване спірне жиле приміщення на період до 25 травня 2008 року.
26 жовтня 2011 року представник ОСОБА_2 за довіреністю звернувся до Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) із заявою про бронювання вказаного жилого приміщення у зв'язку з укладенням ОСОБА_2 трудового договору від 01 жовтня 2011 року строком на три роки.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи трудового договору № 2/2011 від 01 жовтня 2011 року ТОВ «Нафтогазавтоматика» (м. Нижнєвартовск, РФ) прийняло на роботу в якості технічного радника, строком на три роки ОСОБА_2 Пунктом 1.2 вказаного трудового договору встановлено, що місцем роботи є об'єкти ТОВ «Нафтогазавтоматика».
На підставі вказаної заяви 26 жовтня 2011 року ОСОБА_2 видано охоронне свідоцтво (броня) №2 на займану ним кімнату площею 29,7 кв.м у кв.АДРЕСА_1 на строк до 01 жовтня 2014 року, тобто на весь час дії трудового договору.
Відповідно до положень ст.ст.202, 203, 215 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, враховуючи, що при видачі спірного охоронного свідоцтва дотримано вимоги, встановлені ЖК України та Правилами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання вказаного охоронного свідоцтва недійсним.
Рапорти працівників міліції від 03 серпня 2012 року та від 11 вересня 2006 року, на які посилається позивач, не є підставою для визнання недійсним охоронного свідоцтва, оскілки не містять інформації щодо розірвання трудового договору з ОСОБА_2 та не свідчать про неможливість відповідача виконувати трудові обов'язки. Крім того, вказані рапорти є службовими документами органів внутрішніх справ РФ і не містять печаток та підписів, які б підтверджували їх справжність.
Крім того, як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, зокрема довідки з місця проживання про склад сім'ї №17197 від 14 червня 2013 року, виданої ОСОБА_1, договору купівлі-продажу часток квартири від 03 грудня 2003 року, договору дарування частин квартири від 08 квітня 2005 року, технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, вказана квартира складається з 3 кімнат, площею відповідно 17,5 кв.м, 18,3 кв.м та 29,7 кв.м. При цьому ОСОБА_3 є власником кімнат площею 18,3 кв.м та 17,5 кв.м. на підставі вказаних договорів, а позивач є членом сім'ї власника кімнат.
Третя кімната площею 29,7 кв.м заброньована за ОСОБА_2 та перебуває в державній власності.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивачем не обґрунтовано, яким чином видача охоронного свідоцтва на спірну кімнату порушує його права чи інтереси.
Посилання позивача на те, що він матиме право на отримання спірної кімнати у разі її звільнення відповідно до ст. 54 ЖК України, згідно якої якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення, є необґрунтованим, оскільки позивач не є наймачем жилого приміщення у вказаній квартирі, а є членом сім'ї власника суміжного приміщення і перебуває на загальній черзі громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за № 3431 (а.с. 127), тому не може претендувати на спірну кімнату.
Не підлягають також задоволенню позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням на підставі ч.2 ст.107 ЖК України, оскільки суд прийшов до висновку, що відповідачу на законних підставах видано охоронне свідоцтво на спірну кімнату та у зв'язку з недоведеністю вибуття ОСОБА_2 на постійне проживання до м. Нижнєвартовск Російської Федерації.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 54, 73-79, 107 ЖК України, Правилами бронювання жилих приміщень в Українській РСР, ст.ст. 202,203,215 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2, КП «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють також в інтересах малолітньої ОСОБА_5, Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним охоронного свідоцтва (броні) № 2, виданого 26 жовтня 2011 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації ОСОБА_2 на кімнату площею 29,7 кв.м в квартирі АДРЕСА_1, визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаною кімнатою.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.М.Маринченко
