КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2063/11 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипник О.Г.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Мельничук В.П., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 21 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, як постраждалому внаслідок катастрофи на ЧАЕС,-
встановив:
10 червня 2011 року позивач звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій відповідача протиправними, зобов»язння відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст.39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, як непрацюючому пенсіонеру який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, та підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 07.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року з послідуючим перерахунком.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 21 червня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, як постраждалому внаслідок катастрофи на ЧАЕС а також підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задоволені, а саме: визнано дії відповідача щодо призначення позивачці пенсії в розмірі, що не відповідає вимогам ст.ст.39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними; зобов»язано відповідача з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з послідуючим нарахуванням провести перерахунок пенсії позивачці та визначити її в розмірі який відповідає ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і не може бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов»язано відповідача провести перерахунок і виплатити на користь позивачки недоотриману суму щомісячної грошової доплати як різницю між фактично виплаченою сумою пенсії та належною йому сумою, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з послідуючим нарахуванням, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік»; зобов»язано відповідача провести перерахунок і виплатити на користь позивачки недоотриману суму як різницю між фактично виплаченою сумою пенсії та належною йому сумою, соціальну допомогу, як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з послідуючим нарахуванням в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову у позові.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на користь позивачки необхідно здійснити перерахунок та виплату відповідно до ст.ст.39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а також доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, за проживання на території посиленого радіологічного контролю, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області, визнана інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИО-1 № 039136 .
У відповідності до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року та № 530 від 28 травня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Крім того позивач є особою пенсійного віку, яка віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується та копією посвідчення ( категорії 1) серії НОМЕР_1.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 39 зазначеного Закону.
Також Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Проте колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції пропущений встановлений чинним законодавством шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем адміністративний позов поданий 10.06.2011 року в якому позивач просить здійснити перерахунок його пенсії з 07.07.2007 року.
Нормами ст. 99 КАС України зі змінами які набули чинності 30.07.2010 року передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Судова колегія звертає увагу , що позивачу було відомо про порушення його права з часу отримання відповідної пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але при цьому позивач не був позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права, тому колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з зазначеним позовом без поважних причин.
В зв»язку з відсутністю підстав для поновлення строку для звернення до суду колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з послідуючим нарахуванням, щодо зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці основної, додаткової пенсії та доплати до пенсії відповідно до ст.ст.39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
А оскільки шестимісячний строк з моменту звернення позивача до суду 10.06.2011 року починається з 10.12.2010 року, а тому саме з цієї дати та по день постановлення рішення відповідач повинен здійснити перерахунок та здійснити виплати про які просить позивач, оскільки діючим законодавством не передбачено нарахування грошових виплат на майбутнє.
Що стосується позовних вимог про зобов»язання нарахувати недоплачені виплати за період з 07.07.2007 року по 09.12.2010 року то судова колегія вважає за необхідне залишити їх без розгляду.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія прийшла до висновку про допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що стало підставою для постановлення неправильного рішення.
Керуючись ст.ст. 1,11 ,60, 99,100,195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області - задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 21 червня 2011 року скасувати, прийнявши нову, якою в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов»язання здійснити перерахунок та виплату основної, додаткової пенсії та доплати до пенсії а також нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дитині війни за період з 07.07.2007 року по 09.12.2010 року -залишити без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов»язання здійснити перерахунок пенсії -задовольнити частково .
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплаченого; доплату до пенсії, як непрацюючий пенсіонерці, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з урахуванням виплаченого; щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням вже сплачених виплат починаючи з 10 грудня 2010 року по 21 червня 2011 року ( день постановлення рішення).
В решті позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді В.П. Мельничук
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Мельничук В.П.
