КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/8066/14 Головуючий у 1-й інстанції: Сапон А.В.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач) про визнання неправомірною відмову щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, введеної постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161, та зобов'язання призначити з 01.02.2014 року пенсію за вислугу років, з урахуванням вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції прийняте у скороченому провадженні.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.
Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалася Позивачу відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, є додатковим видом грошового забезпечення (підвищення), а тому підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років.
Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач проходив військову службу на посаді артиста другої категорії військового оркестру військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України у званні старший сержант.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 26.12.2013 року №242-ПМ та наказом Начальника центру - художнього керівника військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України від 31.01.2014 року №22 Позивача виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату.
Згідно довідки від 12.03.2014 року (а.с.10) Позивачем з квітня 2013 року по січень 2014 року отримано додаткову грошову винагороду в загальній сумі 7 326,40 грн.
Після звільнення з військової служби Позивачу призначено пенсію за вислугу років, до складу якої не включено вказану додаткову грошову винагороду.
Згідно ч.4 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсії на цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно ч.3 ст.63 вказаного Закону усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено, що з 1 жовтня 2010 року військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України №595 від 15.11.2010 року затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція).
Підпунктом пп.2.3 п.2 Інструкції встановлено розмір винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, - до 20 % місячного грошового забезпечення.
Згідно п.5 Інструкції винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена наказом Міністра оборони України №595 від 15.11.2010 року, має тимчасовий характер, оскільки її виплата здійснюється на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а тому не може бути підставою для перерахунку пенсії.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року, справа №21-368а13.
За приписами ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода не підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно ч.10 ст.183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст.183-2, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
ОСОБА_2 в задоволенні адміністративного позову до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Троян Н.М.
Костюк Л.О.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.
