КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-2863/11/1023 Головуючий у 1-й інстанції: Орел А.С.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Петрика І.Й., Собківа Я.М., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Славутицького міського суду Київської області від 30 червня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 30 червня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його адміністративний позов в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Постанову суду першої інстанції в частині скасувати та в цій частині адміністративний позов залишити без розгляду, в частині адміністративного позову ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовлольнити, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивача віднесено до ІV категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він перебуває на обліку у Відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного посвідчення (а.с. 1), і має право на доплату громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю або непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, що передбачено ст. 39 зазначеного Закону.
Проте, як встановлено судом першої інстанції, при нарахуванні та виплаті Позивачу сум пенсійного забезпечення, Відповідач не нараховував та не виплачував йому відповідну доплату до пенсії у зв'язку з тим, що Позивач є працюючим пенсіонером, а будь-яка інформація про підтвердження його статусу як непрацюючого пенсіонера у пенсійній справі відсутня.
Позивачем до своєї апеляційної скарги додано його Трудову книжку серії НОМЕР_1 та Розпорядження Відповідача про нарахування йому пенсії №106717 від 23.06.2010 року, 11.08.2010 року, 10.11.2010 року, 12.01.2011 року та від 27.07.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 23-28). Як вбачається із Трудової книжки Позивача, Наказом від 31.10.2006 року №188о/с його звільнено з роботи у зв'язку з достроковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації, п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а Розпорядженням від 01.02.2011 року №10п - прийнято на посаду завідуючої сільським клубом на час лікарняного листа Баклажко А.В. з 01.02.2011 року, тобто, у період з 01.11.2006 року по 30.01.2011 року Позивач мав статус непрацюючого пенсіонера. Крім того, у Розпорядженнях Відповідача про нарахування Позивачу пенсії від 23.06.2010 року, 11.08.2010 року, 10.11.2010 року та 12.01.2011 року, зазначено, що Позивач не працює, в зв'язку з чим, посилання Відповідача в його письмових запереченнях на позовну заяву про відсутність у пенсійній справі Позивача будь-якої інформації про підтвердження його статусу як непрацюючого пенсіонера, є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до частини другої ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в чинній на час відкриття провадження в адміністративній справі редакції, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду Позивачем не заявлялось, тому, суд першої інстанції мав залишити адміністративний позов частково без розгляду.
Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства» від 17 листопада 2011 року № 4054-VI, ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, а саме, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з адміністративного позову, підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в матеріалах справи відсутні.
Позивач наполягає на перерахунку та виплаті доплати з 01 серпня 2010 року, адміністративний позов ним подано 14 лютого 2011 року, тобто, із частковим пропущенням встановленого процесуальним Законом строку, в зв'язку з чим, позовні вимоги за період з 01 серпня 2010 року по 14 серпня 2010 року підлягають залишенню без розгляду, а з 15 серпня 2010 року - задоволенню.
Крім того, як вбачається із записів №№ 33 та 34 у Трудовій книжці Позивача, у період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року він мав статус працюючого пенсіонера.
В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що Позивач має право на доплату громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю або непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, що передбачено ст. 39 Закону№796-ХІІ з 15 серпня 2010 року, за виключенням періоду з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року.
Згідно із ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, зокрема, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині, тому, Постанова Славутицького міського суду Київської області від 30 червня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01 серпня 2010 року по 14 серпня 2010 року та з 15 серпня 2010 року, за виключенням періоду з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, скасовується, адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 01 серпня 2010 року по 14 серпня 2010 року залишається без розгляду, а в частині позовних вимог з 15 серпня 2010 року, за виключенням періоду з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, ухвалюється нова Постанова, якою адміністративний позов задовольняється.
Керуючись ст. ст. 100, 183-2, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, Постанову Славутицького міського суду Київської області від 30 червня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01 серпня 2010 року по 14 серпня 2010 року та з 15 серпня 2010 року, за виключенням періоду з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року скасувати.
Адміністративний позов в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01 серпня 2010 року по 14 серпня 2010 року залишити без розгляду.
В частині позовних вимог з 15 серпня 2010 року, за виключенням періоду з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року Постанову Славутицького міського суду Київської області від 30 червня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.
