Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
2/205/63/12 р.
РІШЕННЯ
Іменем України
25.12.2012 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
за участі: секретаря Буга Р.М,
представника позивача ОСОБА_1.,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування,
В С Т А Н О В И В:
Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі МТСБУ), в особі представника, звернулось до суду з заявою в якій зазначило, що 01.05.2009 на дорозі М -21 Житомир Могилів-Подільський з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «ЗАЗ ДЕУ» державний номерний знак НОМЕР_1 було скоєно дорожньо-транспортну пригоду. На час скоєння даної пригоди ОСОБА_2 не мав договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина відповідача підтверджується довідкою УДАІ УМВС та постановою Жмеринського міськрайонного суду від 19 червня 2009 року. В результаті скоєного ДТП був пошкоджений автомобіль «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5.
Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження розмір завданих збитків складає 30931,97 грн. з ПДВ. Зазначена шкода винуватцем ДТП потерпілій особі особисто відшкодована не була. Тому за заявою ОСОБА_5 МТСБУ, у відповідності до законодавства, здійснило йому страхове відшкодування в розмірі 25500 грн.. Також МТСБУ понесло витрати за роботу аварійного комісара в розмірі 690 грн., що підтверджується відповідним актом.
Відповідач на звернення позивача з листами про компенсацію витрат, в добровільному порядку їх не компенсував.
Представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 кошти в розмірі понесених витрат 26190 грн., судовий збір в розмірі 262 грн., та витрати повязані з оплатою юридичної допомоги у розмірі 2000 грн.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав повністю, просив їх задовольнити. Додав для приєднання до матеріалів справи копію повідомлення з телеграмою, адресованого відповідачу, про огляд пошкодженого автомобіля. Оригінал у нього відсутній. Вказав, що огляд та оцінка пошкодженого транспортного засобу «Ніссан» здійснювалась у відсутність відповідача ОСОБА_6, так як він не зявився.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вказав, що не згоден з сумою оцінки пошкоджень автомобіля, вважає її значно завищеною. Він не брав участі у огляді та проведенні оцінки пошкоджень автомобіля, його не повідомляли про їх проведення.
Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 суду пояснив, що відповідач не погоджується з заявленим позовом у звязку з тим, що його - ОСОБА_2 не було належно повідомлено про проведення оцінки автомобіля на предмет відновлювального ремонту. Вважає суму в оцінці значно завищеною. Експертом під час огляду та оцінки пошкодженого автомобіля було порушено «Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів». Копія повідомлення надісланого телеграмою ОСОБА_2 про проведення огляду та експертизи пошкодженого автомобіля, які додані до матеріалів справи, не відповідають вимогам законодавства, що вносить сумніви у їх дійсність. Позивач дійсно має право на стягнення виплаченого страхового відшкодування з винної особи, проте не надав належних доказів які б підтверджували ним суму заявлених позовних вимог. Крім того, повноваження особи, яка проводила експертизу не оформлені належним чином (не додано до оцінки відновлювального ремонту автомобіля: кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, сертифікат субєкта оціночної діяльності), в звязку з чим, є сумніви про його компетентність. Просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
01.05.2009 року о 14:50 годин відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки “ЗАЗ DAEWOO” державний номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Житомир - Могилів-Подільський при виконанні повороту ліворуч не врахував дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, не додержався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем, марки «Ніссан» державний номерний знак НОМЕР_2 який здійснював поворот по тій самі смузі. Вказана дорожньо-транспортна пригода підтверджується постановою Жмеринського міськрайонного суду від 19.06.2009р., згідно якої ОСОБА_2 вину свою визнав, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн. (а.с.8).
Відповідного до акту огляду транспортного засобу НОМЕР_3 від 20 травня 2009 року зробленого за замовленням аварійного комісара ОСОБА_10, автомобілю «Ніссан», що належить ОСОБА_5 були завдані пошкодження(а.с.28). Відповідач ОСОБА_2 участі у огляді автомобіля не брав.
Згідно звіту оцінки вартості відновлювального ремонту серії SL № 10874 від 26.05.2009 року виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, розмір відновлювального ремонту автомобіля «Ніссан» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 30931,97 грн. (а.с.9-27). Відповідач ОСОБА_2 участі у оцінці не брав.
Згідно довідки про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №1 від 21.08.2009 року, ОСОБА_5 має право на відшкодування шкоди на підставі полісу (ОСЦПВВНТЗ/ЗК серії ВС №307238, який діє з 23.11.2008р. по 22.11.2009р., виданого ВАТ «СК»Універсальна») в розмірі 25550 грн. (а.с.30).
Відповідно до наказу Моторного (транспортного) бюро України від 31.08.2009 року № 2097 ОСОБА_5, на підставі ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вищезазначеної Довідки, було виплачено 25550 грн. за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с.29).
Відповідно до платіжного доручення № 3229 від 31.08.2009 року ОСОБА_5, згідно наказу № 2097 від 31.08.2009 року, було виплачено страхове відшкодування в розмірі 25500 грн.(а.с.31).
Відповідно до платіжного доручення №3229 від 31.08.2009р. за послуги аварійних комісарів згідно рахунку НОМЕР_3 від 16.07.2009 року було перераховано 690 грн. (а.с.32). Згідно з актом виконаних робіт НОМЕР_3 за Дорученням МТСБУ № 7843 від 21.05.2009 року - ОСОБА_9 прийняв виконані аварійним комісаром ОСОБА_10 роботи по оцінці збитків з ДТП № 7843 та збору документів (а.с.33).
Відповідно до листа від 23.07.2009 року № 11005/3205 адресованого ОСОБА_2 було запропоновано добровільно відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду (а.с.35-38). Листи направлялися рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до контракту про надання правової допомоги №52 від 23.09.2011р. та додаткової угоди №1 від 23.09.2011р. МТСБУ понесло витрати, повязані з оплатою правової допомоги у розмірі 2000 грн., що також підтверджується платіжним дорученням №4418 (а.с.32, 39-42, 43-44).
Вищевказані обставини виникли із страхових правовідносин, і регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Законом України «Про судову експертизу», Наказом Міністерства юстиції України та Фонду держмайна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24.11.2003 N 142/5/2092.
На підставі вище дослідженого, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, яка заподіяна неправомірними діями майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла.
Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності чи інше) володіє транспортним засобом, використання якого утворює підвищену небезпеку. За заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки його володілець відповідає незалежно від наявності вини. Володільцем визнається той власник, чи інший титульний володілець, який одночасно фактично його використовує, зберігає, чи утримує.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України в п.2 “Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.92 р. № 6 , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що у ОСОБА_5 за заподіяну його автомобілю «Ніссан» шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої з вини ОСОБА_2, виникло право на її відшкодування з винної особо, тобто ОСОБА_2.
Згідно п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність… Як було встановлень в судовому засіданні, на час дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_5 був чинний поліс ОСЦПВВНТЗ/ЗК серії ВС№ 3072338 з терміном дії до 22.11.2009 року виданий ВАТ «СК «Універсальна» (м. Севастополь). Оскільки у ОСОБА_2 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не було, МТСБУ у відповідності до п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 вищевказаного Закону, правильно виплатило ОСОБА_5 суму страхового відшкодування в розмірі 25500 грн..
За загальними правилами відшкодування шкоди особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ЦК України).
Згідно ст. 993 ЦК України норми якої кореспондуються зі ст. 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхового відшкодування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно узагальнюючої практики Верховного Суду України щодо розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобовязання із відшкодування збитків не виникає відбувається заміна кредитора: потерпілий, (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Із встановлених судом обставин вбачається, що винним у вчиненні ДТП визнано відповідача ОСОБА_2, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. МТСБУ виплатило своєму страхувальнику, який постраждав внаслідок ДТП, страхове відшкодування, а тому має повне право на відшкодування з ОСОБА_2 понесених витрат в порядку суброгації.
У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. При суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. Таким чином, розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування.
Позивач договір страхування суду не надав.
Страховик не вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування. Якщо розрахунок здійснювався за іншими правилами, ніж зазначено в договорі страхування, то при визначенні розміру вимоги страховика, який підлягає задоволенню, до заподіювача шкоди із суми, виплаченої страховиком страхувальнику, виключається виплата, не передбачена договором.
Суд вважає, що у порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості послуг аварійного комісара у звязку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а повязані з його внутрішньогосподарською діяльністю, і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.
Відповідно до п. 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» у разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом врученням відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Як встановлено в судовому засіданні огляд постраждалого в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля «Ніссан» та його оцінка здійснювались у відсутність відповідача ОСОБА_2. Про проведення огляду та оцінки автомобіля, він належним чином не повідомлявся, чим було порушено п. 5.2. вищезазначеної Методики.
Суд не приймає до уваги пояснень представника позивача ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_2 був повідомлений про час та місце огляду пошкодженого в ДТП автомобіля «Ніссан» належним чином телеграмою, копію якої надав в судовому засіданні(а.с.63), з тих підстав, що позивач для огляду в судовому засіданні оригіналу телеграми та повідомлення про вручення не надав, а також в звязку з тим, що вона не відповідає «Правилам надання та отримання телекомунікаційних послуг», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року № 720.
Згідно пункту 370 вказаних Правил, кожна телеграма вручається особисто адресатові, а на підприємствах, в установах, організаціях, у військових частинах - призначеній для приймання телеграм особі під розписку із зазначенням дати та місцевого часу вручення телеграми.
У такому ж порядку вручаються телеграми, адресовані фізичним особам, які перебувають у готелях, гуртожитках, лікувально-оздоровчих закладах тощо.
В наданій в судовому засіданні копії телеграми про повідомлення ОСОБА_2 про проведення огляду пошкодженого автомобіля, в графі отримав (получил) відсутні дата підпис та прізвище ОСОБА_2, що свідчить про те, що він її не отримував.
Крім того, згідно вказаної телеграми, повідомлення про проведення огляду автомобіля направляв оцінювач ОСОБА_8, хоча у відповідності до п. 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» її мав би направляти замовник дослідження, в нашому випадку аварійний комісар ОСОБА_10. (а.с.28).
Отже суд вважає, що оцінка пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля «Ніссан» була здійснена в порушення пункту 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», а тому її висновок з встановленням суми відновлювального ремонту судом братись до уваги не може.
Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку що позивач Моторне (транспортне) Страхове бюро України не надало належних та допустимих доказів суду в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 58, 60, 61, 88, 147, 208, 209, 213- 215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.92 р. № 6, Узагальнюючою практикою Верховного Суду України щодо розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, ст. 993, 1191, 1166, 1187 ЦК України, ст. 1, 27 Закону України “Про страхування ”, п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», п. 370 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», суд
ВИРІШИВ:
В задоволені позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя:А. М. Заярний
