УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 2/0107/1/2012Головуючий суду першої інстанції:Якушева Т.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Яковенко Л. Г.
"19" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЯковенко Л.Г. Суддів Бондарева Р.В., Мясоєдової Т.М. При секретаріГаліч Ю,Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за позовом Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя до ОСОБА_8 про знесення самочинно зведеного будинку,
за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У 2003 році ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Під час розгляду справи остаточно уточнивши позовні вимоги просили стягнути матеріальну шкоду у розмірі 159 544 грн. та моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_8, який є власником квартири АДРЕСА_2, зніс свою одноповерхову двокімнатну квартиру за вищевказаною адресою, яка мала сумісну стіну з їх квартирою, та на її місці самочинно побудував трьохповерховий будинок, не маючи технічної документації на будівництво, та не отримавши їх згоди на проведення будівельних робіт. Будівництво трьохповерхового житла було проведено без розробленої та узгодженої у встановленому законом порядку документації, що призвело до руйнування конструкцій квартири позивачів, а саме зовнішні стіни мають випадіння каміння, тріщини із зовнішньої сторін стін, провисання стін, деформація дерев'яного каркаса середньої стіни, що несе відрив стіни від горищних перекриттів, осипання штукатурки у внутрішніх поперечних стінах. Крім того, трьохповерховий будинок побудований у зоні вітрового підпору димової тяги, що перешкоджає видаленню продуктів згорання від опалювального котла та водонагрівача газового обладнання у квартирі №2, у зв'язку з чим експлуатація при цих обставинах не можлива. Вказані дії відповідача створили для них умови для аварійної ситуації у їх квартирі, що завдає небезпеку життю та здоров'ю позивачів, у зв'язку з чим їх проживання у квартири АДРЕСА_1 стало неможливим. Сума завданої моральної шкоди обґрунтована тим, що винними діями ОСОБА_8 були порушені їх права, як власників майна в результаті тривалого хвилювання щодо технічного стану конструктивних елементів квартири, перекриття та можливого обвалення квартири, неможливістю проживання у квартирі, що призвело до необхідності прийняття додаткових зусиль для пошуку нового житла.
Желєзнодорожна районна рада м. Сімферополя звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди, знесення самочинно зведеного будинку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зведений трьохповерховий будинок по АДРЕСА_1 на місці квартири №1 у відповідності до вимог ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом, у зв'язку з чим підлягає знесенню, оскільки дозвіл на зведення вказаного житла відсутній, не видався, проектна документація представлена не була. Крім того, самочинно зведений трьохповерховий будинок по АДРЕСА_1, порушує інтереси громадян, що проживають у вказаному будинку, що приводить до численних скарг на адресу Желєзнодорожна районна рада м. Сімферополя.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 15.09.2010 року позовні вимоги Желєзнодорожна районна рада м. Сімферополя в частині стягнення матеріальної шкоди залишені без розгляду.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 травня 2012 року заявлені позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 159 544 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.
Зобов'язано ОСОБА_8 знести самочинно зведену забудову за адресою АДРЕСА_2 за свій рахунок.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, оскільки судом не були досліджені належним чином надані докази, у тому числі висновки комісійної судової будівельно- технічної експертизи від 30.03.2012 року №3342. Крім того, із змісту судового рішення не вбачається, що його винними діями була спричинена моральної шкоди.
Заслухавши суддю -доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_8 самочинно побудований трьохповерховий житловий будинок без оформлення відповідних документів та отримання дозволу, без узгодження із співвласниками проведення будівельних робіт, тому на підставі ст. 376 ЦК України така будівля є самочинною та підлягає знесенню. Діями ОСОБА_8 порушені права позивачів, як співвласників житлового будинку, а тому вони мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь - яких порушень його прав. Способи захисту прав власності передбачені нормами статей 16,386,391 ЦК України, якими встановлено право власника звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь - яким способом, що дає можливість захистити порушене право, в тому числі відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статтею 376 ЦК України встановлено поняття самочинного будівництва, умови набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки таких дій, застосування до забудовника санкцій у вигляді знесення об'єкта самочинного будівництва.
Зазначеною правовою нормою чітко визначено коло осіб, які наділені правом вимагати знесення особою, яка здійснила самочинне будівництво, об'єкту самочинного будівництва, а саме - власник ( користувач) земельної ділянки, на якій здійснене самочинне будівництво, а також відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради від 30.07.1997 року, у рівних частках належить квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до технічного паспорту вказана квартира загальною площею 43,1 кв.м., розташована в одноповерховому будинку та складається з двох житлових кімнат, кухні, санвузлу, коридору.
ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 22.01.2002 року зареєстрованого за реєстром №108 належить квартира АДРЕСА_2.
Відповідно до технічного паспорту вказана квартира загальною площею 51,3 кв.м., розташована в одноповерховому будинку та складається з двох житлових кімнат, кухні, санвузлу, коридору.
Обидві квартири мають спільну несущу стіну, та стелю.
У 2002 році ОСОБА_8, який є власником квартири АДРЕСА_2, зніс свою одноповерхову двокімнатну квартиру за вищевказаною адресою, яка мала сумісну стіну із квартирою позивачів, та на її місці самочинно побудував трьохповерховий будинок, без дозволу державного архітектурно - будівельного контролю та письмової згоди співвласників на проведення будівельних робіт.
Будівництво трьохповерхового житла призвело до руйнування конструкцій квартири позивачів, а саме зовнішні стіни мають випадіння каміння, тріщини із зовнішньої сторін стін, провисання стін, деформація дерев'яного каркаса середньої стіни, що несе відрив стіни від горищних перекриттів, осипання штукатурки у внутрішніх поперечних стінах. Крім того, трьохповерховий будинок побудований у зоні вітрового підпору димової тяги, що перешкоджає видаленню продуктів згорання від опалювального котла та водонагрівача газового обладнання у квартирі №2, у зв'язку з чим експлуатація квартири АДРЕСА_1 не можлива.
Факт самочинного будівництва не заперечувався відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та підтверджується приписом № 111 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 12 вересня 2002 року та постановою про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП.
Отже, в судовому засіданні було безперечно встановлено, що ОСОБА_8 здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, яка у встановленому законом порядку для будівництва даного об'єкту йому не надавалась, відповідний дозвіл інспекції ДАБК на зведення трьохповерхового будинку не видавався, проектна документація представлена не була.
При покладенні на відповідача відповідальності, передбаченої ст.ст. 1166,1167 ЦК України, судом першої інстанції була встановлена сукупність обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди і шкодою, вина у заподіюванні шкоди.
Отже, дослідженими під час розгляду справи доказами, судом був встановлений причинний зв'язок між знесенням квартири №1 та руйнуванням квартир АДРЕСА_1.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачі, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на ОСОБА_8 обов'язку відшкодувати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн., завдану у наслідок порушення їх прав, як власників пошкодженого майна, та необхідністю здійснення додаткових зусиль для відновлення порушеного права.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом були враховані вимоги розумності і справедливості.
Зазначені висновки відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 цих висновків не спростовують.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог ст. 213 ЦПК України не знайшли свого підтвердження, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував фактичні обставини та ухвалив судове рішення на підставі наданих сторонами доказів в порядку правил статті 11 ЦПК України.
Посилання ОСОБА_8 на те, що судом першої інстанції не був прийнятий до уваги висновок комісійної судової будівельно - технічної експертизи від 30.03.2012 р. №3342 є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є беззаперечним доказом і оцінюється судом за правилами, установленими ст. 212 ЦПК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Так, довід апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права є необґрунтованим. Судом правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст.212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено позивачами, тоді як відповідач на порушення положень ст.60 ЦПК України, не надав належних доказів, які б спростовували висновки суду.
Довід апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної скарги до уваги не бере, оскільки згідно з правилами статті 309 ч. 3 ЦПК України підставою для скасування чи зміни рішення суду можуть бути лише такі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.
За таких обставин підстави для скасування рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 травня 2012 року відсутні.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
